Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №359/2774/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/2774/25

провадження № 22-ц/824/5137/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Ратнікової В. М. , Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Храбрової Анни Миколаївни на додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року в складі судді Лебедя В. В.,

встановив:

11.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилався на ті підстави, що згідно наказу № 7-К від 24.10.2023 він був прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_2 , з 25.10.2023 працював на посаді бариста в кав`ярні №1.

На початку січня 2024 року, при виході на роботу в кав`ярню, йому було повідомлено, що ФОП ОСОБА_2 більше не здійснює діяльність.

З листа Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві від 28.01.2025 він дізнався , що його було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, згідно з наказом ФОП ОСОБА_2 № 13-к від 10.01.2024. Датою звільнення є 10.01.2024.

У зв`язку з тим, що він не домовлявся з ФОП ОСОБА_2 про звільнення за угодою сторін, вважав своє звільнення незаконним, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач просив суд: визнати незаконним наказ ФОП ОСОБА_2 від 10.01.2024 №13-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за угодою сторін; поновити ОСОБА_1 на посаді баристи ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2024 по 11.01.2025 в розмірі 88299,24 грн.

У відзиві на позовну заяву, подану 23.04.2025 представником ОСОБА_2 - адвокатом Храбровою А. М. через систему «Електронний суд», остання визначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

06.09.2025 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - адвокат Храброва А. М. звернулась до суду з заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

08.09.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Білько І. П. подав заперечення на вказану заяву, посилаючись на те, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому всі судові витрати мають бути покладені на відповідача. Представником відповідача надано документи, які не підтверджують її повноваження підписувати договори про надання правничої допомоги від імені Адвокатського об`єднання «АО». В матеріалах справи відсутній розрахунок витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Храбрової А. М. про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

01.12.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Храброва А. М. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року про розподіл судових витрат скасувати. Ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №09/04/2025/01 від 09 квітня 2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «АО» в особі адвоката Храбрової А. М., сума гонорару визначена у фіксованому розмірі за супровід справи в суді першої інстанції - 20 000 грн.

За час розгляду справи адвокатом було здійснено наступні дії для захисту інтересів клієнта: аналіз документів для формування правової позиції; формування правової позиції; складання та подання відзиву на позовну заяву; складання та подання клопотань про витребування доказів - 2 шт., судом задоволено, мають значення для справи; складання та подання клопотання про долучення доказів 2 шт. - судом задоволено, мають значення для розгляду справи; складання та надання пояснень ( за результатами отриманих доказів на виконання ухвалу суду про витребування доказів) 2 шт - долучені до матеріалів справи, знайшли відображення в рішенні суду; участь в судових засіданнях 8 шт. - мали значення для справи.

За результатами розгляду справи суд прийняв аргументи та докази сторони відповідача та ухвали рішенням , яким відмовив в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Аргументи сторони, заявлені в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не знайшли відображення в додатковому рішенні.

23.01.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Білько І. П. через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Посилається на обставин, які викладені в письмовому запереченні на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Додатково зазначив про необхідність врахування критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності) , а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Білько І. П. просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Храброва А. М. через систему «Електронний суд» 01.04.2026 подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що під час ухвалення Переяславським міськрайонним судом Київської області рішення від 01 вересня 2025 року, судом не було вирішено питання про судові витрати.

До заяви про розподіл судових витрат представником відповідача - адвокатом Храбровою А. М. була надано:

ордер серії ВВ №1047683 від 09.04.2025 про надання правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги від 09 квітня 2025 року №09/04/2025/01;

договір про надання професійної правничої допомоги №09/04/2025/01 від 09 квітня 2025 року, укладений між адвокатом Храбровою А. М., що здійснює діяльність у складі Адвокатського об`єднання «АО» ( адвокат) та ОСОБА_2 (клієнт, замовник);

додаткову угоду №09/04/01 до договору №09/04/2025/1 про надання професійної правничої допомоги від 09.04.2025, за умовами якої сторони дійшли згоди та визначили об`єм правничої допомоги, а саме: супровід справи №395/2774/25, провадження 2/373/660/25, складання та подання усіх необхідних та передбачених ЦПК документів необхідних для захисту прав та законних інтересів клієнта - відповідача по справі. За надані правничі послуги сторони дійшли згоди визначити гонорар у розмірі 20 000 грн, котрі сплачуються за домовленістю сторін в строк до винесення рішення суду;

акт виконаних робіт (наданих) правничих послуг до договору №09/04/2025/1 про надання професійної правничої допомоги від 02.09.2025;

квитанцію №248864226 від 03.06.2025 про сплату ОСОБА_4 на рахунок адвокатського об`єднання «АО» 10 000 грн за супровід справи №395/2774/25;

квитанцію №260649116 від 04.09.2025 про сплату ОСОБА_4 на рахунок адвокатського об`єднання «АО» 10 000 грн за супровід справи №395/2774/25.

Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Надані позивачем до позовної заяви докази на підтвердження понесених стороною судових витрат на правничу допомогу є належними та достатніми.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 суд зазначив, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, витрачений час на підготовку та направлення процесуальних документів, а також оцінивши необхідність понесених витрат, які мають бути компенсовані за рахунок другої сторони, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню в сумі 3 000 грн.

На думку колегії суддів, наявні підстави для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн, оскільки така сума буде об`єктивно відповідати вищевказаним вимогам щодо співмірності розміру витрат враховуючи конкретні обставини даної справи -трудового спору про поновлення на роботі.

Неправомірних дій відповідача, внаслідок яких виник даний спір, по справі встановлено не було.

Наданий стороною відповідача договір про надання професійної правничої допомоги №09/04/2025/01 від 09 квітня 2025 року, укладений між адвокатом Храбровою А. М., що здійснює діяльність у складі Адвокатського об`єднання «АО» ( адвокат) та ОСОБА_2 (клієнт, замовник), а тому адвокат мала всі повноваження на його підписання.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року підлягає зміні шляхом збільшення розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 3 000 грн до 12 000 грн.

Відповідно, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Храбрової А. М. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Храбрової Анни Миколаївни задовольнити частково.

Додаткове рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року змінити.

Збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 3 000 грн до 12 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.04.2026.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: В. М. Ратнікова

Т. І. Ящук