Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №754/1976/25 — Київський апеляційний суд

справа № 754/1976/25

провадження № 22-ц/824/3196/2026

головуючий у суді І інстанції Галась І.А.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс України» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ціна позову - 105 875 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4387319 про надання коштів на умовах споживчого кредиту зі сплатою процентів за користування грошовими коштами за 360 днів.

За інформацією в листі ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА", відповідно до зазначеного договору № 4387319 від 14.02.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 110 00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .

У подальшому первісний кредитор відступив своє право новому кредиторові.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4387319 від 14.02.2024 року у загальній сумі 85525 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 11000 грн., заборгованості за процентами - 69025 грн., штрафні санкції 5500 грн.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за Договором №4387319 від 14.02.2024 року загальною сумою 105875 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 11000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 69025 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 94 календарних днів 25850 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року задоволено позовні вимоги у справі за позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4387319 від 14 лютого 2024 року у розмірі 11000 гривень, суму заборгованості за процентами - 69025 гривень, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАШТАЛ» за 94 календарних днів 25850 гривень, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Потьомкін Володимир Олександрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскільки умовами Договору не визначено мету та підстави надання позики (кредиту), наявні підстави вважати, що грошові кошти було надано відповідачу на споживчі цілі, а тому для врегулювання правовідносин за даним правочином застосовуються норми ЗУ «Про споживче кредитування». Також, згідно п. 4.1. Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (правила), яка діє під торгівельною маркою Credit7 (п. 3.4. правил), в редакції від 20.11.2023 року, що діяла на момент укладення договору, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту здійснюється з дотримання вимог ЗУ «Споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», що є додатковим підтвердженням того, що укладений з відповідачем Договір на умовах споживчого кредитування.

Вважає, що нарахування відсотків за денною процентною ставкою більше ніж 1% є неправомірним та суперечить нормам чинного Законодавства. Розрахунок заборгованості за Договором №4387319 про надання коштів на умовах споживчого кредиту,відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» (1% • денна ставка) за період з 14.02.2024року (дата укладення договору) по 04.02.2025 року (дата пред`явлення позову) становить 50 160,00 грн, з яких 11 000,00 грн - тіло кредиту (основна сума заборгованості): 39 160,00 грн - відсотки за користування коштами. Розрахунок заборгованості за Договором №4387319 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до відомостей, розміщених на сайті первісного кредитора щодо споживчих кредитних продуктів (0,95% - денна ставка) у період з 14.02.2024 року (дата укладення договору) по 04.02.2025 року(дата пред`явлення позову) становить 48 202,00 грн, з яких 11 000,00 - тіло кредиту (основна сума заборгованості); 37 202,00 грн - відсотки за користування коштами.

Звертає увагу на сукупність доказів, поданих позивачем та на підставі яких судом першої інстанції було ухвалено рішення на користь позивача. Згідно Правил первісного кредитора для отримання позики (кредиту) споживач має пройти процес реєстрації на вебсайті первісного кредитора або через мобільний застосунок Credit7, за допомогою якого споживачу надається доступ до інформаційно комунікаційної системи (ІКС) за допомогою якої в подальшому споживач заповнює анкету вказуючи бажану суму позики, а також надає усі необхідні відомості, проходить процес ідентифікації та верифікації. Однак, зважаючи на відсутність доказів реєстрації відповідача в ІКС первісного кредитора наявні підстави вважати, що Договір було укладено з порушенням Правил первісного кредитора, а також з порушенням норм чинного Законодавства.

Звертає також увагу на нарахування відсотків первісним кредитором та новим кредитором. Згідно тексту позовної заяви та наданих доказів, первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитним коштами у розмірі 69 025,00 грн. Новим кредитором було нараховано відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 25 850 грн. Сукупний розмір заборгованості за відсотками становить 94 875 грн, що майже у 10-ть разів перевищує тіло кредиту - 11 000 грн. Новий кредитор набув права вимоги до Відповідача 25.10.2024 року, згідно Договору факторингу. Станом на той час заборгованість Відповідача вже була прострочена. Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитним коштами мало б припинитися, з огляду на неналежність його виконання Відповідачем, а також на добросовісність та обачність кредитора. Нараховуючи додаткові відсотки за кредитом, який новий кредитор фактично не видавав, Позивач створював виключно лише додатковий тиск та тягар для Відповідача, тим самим ускладнюючи (унеможливлюючи) виконання своїх зобов`язань останнім.

Також не погоджується із витратами на правничу допомогу та вказує на невідповідність деяких наданих послуг із фактично вчиненими діями представника.

У судове засідання учасники справи не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну та поштову адреси, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції та рекомендованим повідомленням.

За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 14.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4387319 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладається в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7».

Відповідно до реквізитів Договору № 4387319 від 14.02.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «93615».

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 11000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 14.02.2024 року по 08.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Окремо зауважено, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 11000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА".

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

За інформацією в листі ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА", відповідно до зазначеного договору № 4387319 від 14.02.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 11000грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 4387319 від 14.02.2024 року у період з 14.02.2024 року по 25.10.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 69025.00 грн.

25.10.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Відповідно до укладеного Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4387319 від 14.02.2024 року загальна сума заборгованості склала 85525 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 11000 грн., заборгованості за процентами - 69025 грн.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 14.02.2024 року по 25.10.2024 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 69025 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як установлено було судом першої інстанції, між сторонами цього спору виникли кредитні правовідносини.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Хоч у доводах апеляційної скарги сторона відповідача і ставить під сумнів належність наданих позивачем доказів щодо укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, однак жодних доказів у спростування цих обставин не наводить та не зверталась до суду з клопотанням про сприяння у здобутті таких доказів.

Також колегія апеляційного суду враховує інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди із наведеним розрахунком заборгованості в частині розміру процентів за користуванням кредиту, що перевищує визначені у ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" та наводить власний розрахунок.

Відтак, колегія апеляційного суду вважає правильно встановленими судом першої інстанції та не спростованими стороною відповідача обставини щодо укладення кредитного договору, яким передбачено надання кредиту і обов`язок повернення позичальником кредиту з процентами, які підлягають нарахуванню за 360 днів.

Не спростованими є також обставина щодо надання кредитором та отримання позичальником суми кредиту у розмірі 11000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

У доводах апеляційної скарги сторона відповідача наводить ряд зауважень щодо неналежного виконання первісним та новим кредитором обов`язку повідомлення позичальника щодо заміни кредитора, однак жодних обставин, що саме ці порушення стали перешкодою позичальникові виконати зобов`язання по поверненню кредиту не указує. Сам факт заміни кредитора відповідач не спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов`язки за Договором № 4387319 про надання споживчого кредиту від 14.02.2024 року, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке є правонаступником кредитодавця, в розмірі 11 000 гривень.

Такий висновок суду відповідачем не спростовано.

В той же час, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем підстав для стягнення з відповідача відсотків в заявленому розмірі 94 875 грн з урахуванням наступного.

Так, розрахунком заборгованості підтверджується, що з 14.02.2024 року по 25.10.2024 року (Дата укладання Договору факторингу) кредитором нараховувалася процентна ставка у розмірі 2,5 %.

Колегія суддів апеляційного суду перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 1%.

З цього слідує, що під час укладання Договору, що є предметом цього спору, первісний кредитор всупереч положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» застосував завищену денну проценту ставку (2,5%).

Позивач жодних заперечень з приводу наведених доводів апеляційної скарги не зазначив.

Таким чином, на переконання колегії суддів відсотки визначені позивачем у сумі 94 875 грн не підлягають до стягнення з відповідача, а тому рішення в цій частині необхідно змінити зменшивши їх суму.

Так, у позові був наведений порядок розрахунку відсотків за користування кредиту, де вбачається застосування завищеної денної процентної ставки (2,5%). Унаслідок перерахування процентної ставки відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», розмір відсотків, що підлягає стягненню складає 39600 грн, який обраховано за формулою: 11000 грн*1%*360 днів.

Суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки судом першої інстанції не враховано, що спірний кредитний договір було укладено після набирання чинності положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відтак, визначені Законом обмеження щодо розміру денної процентної ставки поширюються на спірні правовідносини, колегія апеляційного суду змінює оскаржуване рішення в частині визначення розміру відсотків за користування кредитом, що підлягає до стягнення.

Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У суді першої інстанції заявлено позов на загальну суму 105875 грн, із яких задоволенню підлягають 50600 грн (11 000 грн+39600 грн), що складає 47,8 % від суми позовних вимог.

Таким чином, за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача 1157,90 грн судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 47,8 % сплаченого судового збору за подання позовної заяви (2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції №309 від 28.01.2025).

За розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн, із яких підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача 1896,74 грн судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 52,2 %.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи наведене унаслідок розподілу судового збору відповідно до наведеної норми різниця судового збору у розмірі 738,84 грн підлягає відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, п.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в суді першої інстанції просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, які і були задоволені судом. Відповідач також просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу понесені у апеляційному суді у розмірі 15 000 грн та надає всі необхідні докази.

Як слідує із доводів апеляційної скарги, сторона відповідача просила зменшити заявлений позивачем розмір адвокатських послуг.

В той же час, як убачається із матеріалів справи, усі докази понесених витрат на правничу допомогу були додані стороною позивача до позову. Відповідач був ознайомлений із розглядом справи та про дату судового засідання, що підтверджено його розпискою (а.с. 108). До ухвалення у справі рішення жодних заперечень щодо заявленого розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу відповідач не навів.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Відповідна практика з цього питання є усталена.

Оскільки відповідач був ознайомлений із розміром заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, та в суді першої інстанції жодних заперечень з цього приводу не навів, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення такого розміру. Жодних доводів, що відповідач був обмежений у праві ознайомитись із матеріалами справи та надати заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу позивача ще в суді першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Так само, у доводах апеляційної інстанції було заявлено розмір витрат на правничу допомогу та докази у підтвердження понесених витрат, яку відповідач просить відшкодувати за рахунок сторони позивача, проти чого позивач не навів жодних заперечень, тому суд не вбачає підстав для зменшення таких заявлених витрат.

Оскільки за загальними положеннями витрати на правничу допомогу також підлягають відшкодуванню з урахуванням пропорційності задоволених вимог, тому за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню 4780 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції (у пропорції 47,8 %), а за рахунок позивача підлягають відшкодуванню відповідачеві 7830 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (у пропорції 52,2 %).

З урахуванням положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України суд покладає обов`язок на позивача відшкодувати відповідачеві різницю присуджених витрат а правничу допомогу у розмірі 3050 грн (7830-4780).

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 рокузмінити, виклавши його у наступній редакції.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» ( код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) заборгованість за кредитним договором №4387319 від 14 лютого 2024 року у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень, суму заборгованості за процентами за користування кредитом 39600 (тридцять дев`ять тисяч шістсот) гривень,

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс України» (код ЄДРПОУ 44559822) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 738 (сімсот тридцять вісім) грн 84 коп. та 3050 (три тисячі п`ятдесят) грн витрат на правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба