Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №344/4759/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/4759/26

Провадження № 33/4808/289/26

Категорія ч.2 ст.172-15 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року відносно нього,–

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним за ч.2 ст.172-15, ч.3 ст.172-11 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,6 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 07.03.2026 року о 09-00 год. в ході проведення перевірки наявності особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою АДРЕСА_1 , був відсутній на місці несення служби, тим самим обов`язки за посадою не виконував, що могло призвести до тяжких наслідків для захисту та безпеки України в умовах особливого періоду, сумлінно і чесно не виконував військовий обов`язок, допустив негідний вчинок і показав негативний приклад іншим військовослужбовцям.

ОСОБА_1 07.03.2026 року будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 був відсутній без поважних причин на військовій службі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на численні порушення та невідповідності, допущені під час складання адміністративних матеріалів, на які суд не звернув належної уваги. Зокрема, у протоколі №38 неправильно вказані його анкетні дані: місце народження, дата народження (зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 замість фактичної 15.12.1971), а також сімейний стан (вказано, що він одружений, хоча він є неодруженим). Також у додатку до протоколу №39 відсутній витяг із функціональних обов`язків, який він отримав 10 березня 2026 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, ОСОБА_1 наголошує на процесуальних порушеннях з боку працівників ВСП, таких як відсутність у його примірнику протоколів зазначення загальної кількості аркушів матеріалів справи та вибіркова вимога підписувати кожен текстовий аркуш лише щодо протоколу №38, що викликало у нього побоювання щодо можливої підміни документів у справі №39. Апелянт заявляє про незаконне затримання, стверджуючи, що він був доставлений до приміщення ВСП ввечері 9 березня і перебував там до ранку 10 березня 2026 року, що значно перевищує дозволені законом три години, при цьому особистий огляд, про який формально йдеться в документах, фактично не проводився. Своє часткове зізнання у протоколах ОСОБА_1 пояснює тим, що він писав його під диктовку через фізичне виснаження та тиск з боку службовців ВСП, які не давали йому зосередитися. Апелянт заперечує факт самовільного залишення військової частини 7 та 9 березня 2026 року, оскільки ще 5 березня 2026 року він подав рапорт (вх. №4/332) про відмову від вступу на службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він зазначає, що військовий квиток був не дійсний, він не складав присяги, а його рапорт просувався всупереч вимогам діловодства, що порушує Конституцію України. На підтвердження своєї позиції він вказує, що 9 березня 2026 року направив рекомендованим листом через "Укрпошту" заяву з вимогою видати йому завірену копію цього рапорту та довідку про проходження військово-лікарської комісії від 16 лютого 2026 року, проте суд першої інстанції проігнорував ці суттєві обставини під час винесення постанови.

Просить постанову суду скасувати, провадження відносно нього закрити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, є безпідставними, оскільки з оскаржуваної постанови та матеріалів справи вбачається, що судом було досліджено всі надані докази, зокрема протоколи про адміністративні правопорушення, службові документи, довідки, рапорти та пояснення самого ОСОБА_1 , яким надано належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності неточностей у протоколах, зокрема неправильного зазначення дати народження, місця народження та сімейного стану, не спростовують встановлених судом обставин вчинення адміністративних правопорушень і не впливають на правильність висновку про винуватість особи, оскільки ці відомості не є визначальними для кваліфікації дій та підтвердження факту відсутності на службі без поважних причин. Вказані недоліки носять формальний характер та не перешкоджали ОСОБА_1 реалізувати свої процесуальні права.

Щодо відсутності у матеріалах справи переліку функціональних обов`язків, ці доводи не відповідають дійсності, оскільки такий документ наявний у матеріалах справи (а.с. 11-12) та був предметом дослідження суду першої інстанції. Вказаний витяг підтверджує коло службових обов`язків ОСОБА_1 та його обов`язок перебувати за місцем служби. Факт перебування його на військовій службі та покладення відповідних обов`язків підтверджується також і іншими матеріалами справи, зокрема витягом з наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7) та службовими документами, що узгоджується між собою і в сукупності підтверджує наявність у нього обов`язку перебувати за місцем служби.

Твердження апелянта про допущені процесуальні порушення під час оформлення протоколів, зокрема відсутність зазначення кількості аркушів та вибірковість підписання документів, є припущеннями та не підтверджені жодними об`єктивними даними, а тому не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими чи такими, що отримані з істотними порушеннями закону.

Доводи про незаконне затримання та перевищення встановленого законом строку перебування у приміщенні ВСП також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. При цьому навіть у разі наявності таких порушень вони самі по собі не спростовують факту вчинення адміністративних правопорушень та не впливають на правильність кваліфікації дій особи.

Посилання апелянта на те, що пояснення у протоколах були надані під тиском не знаходять свого підтвердження, оскільки жодних доказів застосування до нього незаконного впливу матеріали справи не містять, а самі пояснення узгоджуються з іншими доказами у справі та не є єдиною підставою для висновку про його винуватість.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту самовільного залишення місця служби у зв`язку з поданням рапорту про відмову від проходження служби, оскільки подання такого рапорту саме по собі не звільняє військовослужбовця від виконання покладених на нього обов`язків до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, а тому обов`язок перебувати на службі та виконувати службові функції залишався чинним. Направлення ОСОБА_1 заяви через поштовий зв`язок та ненадання відповіді на неї також не мають значення для вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки не стосуються безпосередньо обставин відсутності його на службі у визначений час.

Посилання на недійсність військового квитка, не складання присяги та інші обставини, пов`язані з проходженням служби, не спростовують встановленого факту перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця на момент вчинення правопорушень, що підтверджується наявними у справі документами, а отже не впливають на висновки суду про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а тому суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15, ч.3 ст.172-11 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт