Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №522/22180/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

15.04.26

Справа №522/22180/25

Провадження №2/5211243/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі

Головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретар судового засідання Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 2019 році було укладено договір відповідно до якого ОСОБА_2 , зобов`язувала передати ОСОБА_1 5000 дол. США, за продаж майна, частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_2 передала лише 1000 дол. США. Починаючи з жовтня 2022 року позивачка намагалась повернути борг, але відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання. До теперішнього часу відповідач борг не повернула, чим взяті на себе зобов`язання не виконала.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2025р. матеріали цивільної справи передано до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю.

20.11.2025р. ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики відкрити провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

04.12.2025р. від представника ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 р. прийнято до сумісного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.02.2026 р первісний позов залишено без розгляду.

У судове засідання представник позивача за первісним позовом не з`явився, разом з позовом надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник за первісним позовом у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надали клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на житло від 30.10.1993 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі за час якого народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане виконкомом Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області, актовий запис № 103., спадщину прийняла донька ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину оформлюється.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане виконкомом Сіверської міської ради Бахмітського району Донецької області, актовий запис № 39.

11.12.2019 р. ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 належну їй частку, а саме 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що між сторонами була складена розписка.

05.09.2025р. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. видав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: спадщина складається з 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (надалі- Нерухомість), що складається в цілому з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень. Загальна площа квартири 50,1 кв.м., житлова площа квартири 33,4 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3197838914020.

З ОСОБА_5 було домовлено щодо усіх істотних умов договору, а саме, що позивачка передає відповідачці грошові кошти у розмірі 5000 дол. США. в рахунок купівлі 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вступила у володіння частиною квартири, відкрито та безперервно користувалася нею, несла витрати на утримання житла. З 1993р. до початку війни проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та довідкою про склад сім`ї.

ОСОБА_1 визнає факт виконання умов договору, із за знаходження майна у зоні бойових дій не має можливості приїздити та посвідчити правочин.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України – кожна особа має право на захист свого цивільного права, у тому числі шляхом визнання правочину дійсним та визнання права власності.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частинами 1, 3 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Федоренко проти України», «Броньовський проти Польщі»), право на мирне володіння майном охоплює не лише існуюче майно, а й легітимні очікування особи на набуття права власності.

У відповідності дост.141 ЦПК України суд стягує з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1233 грн. ( тисяча двісті тридцять три гривні).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку квартири – задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 , на частини квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1233 грн. ( тисяча двісті тридцять три гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.Я. Роїк