Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №947/1062/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/1062/26

Провадження № 2/947/1359/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 рокуКиївський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа Страхова компанія «ББС Іншуранс» (код ЄДРПОУ 20344871) про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2025 засобами поштового зв`язку з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 27948 гривень, звернувся ОСОБА_1 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 20.02.26 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження про що повідомлено учасників справи.

Позивачем ОСОБА_1 до судового засідання надано заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов підтримав та не заперечує проти заочного розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

У визначені строки, відзиву на позовну заяву, відповідачем подано не було.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи зазначені обставини справи та норми закону ст.280 ЦПК України, а також те, що позивач погодився на заочний розгляд справи, суд розглянув справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановив заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто процесуальними нормами встановлено обов`язок учасників справи доказувати обставини при невизнані або оспорюванні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування, цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до статті 6Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так судом встановлено, що за участю ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортному засобу VOLKSWAGEN PASSAT, держаний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , було завдано механічних пошкоджень.

Постановою суду у справі № 947/3648/25 від 24 лютого 2025 року встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина Відповідача у скоєнні ДТП та завданні шкоди моєму майну є доведеною та не підлягає повторному доказуванню.

З метою визначення дійсного розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу марки VOLKSWAGEN PASSAT, держаний номер НОМЕР_2 , позивач звернувся до експертної установи.

Згідно з висновком авто-товарознавчого дослідження від 24.02.2025 року, вартість матеріальної шкоди складає 187948,00 гривень.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ББС Іншуранс».

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн.

Страховою компанією «ББС Іншуранс» було визнано подію страховою та виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі ліміту відповідальності — 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп.

Однак, зазначена сума не покриває фактичних витрат, необхідних для відновлення порушеного майновою права позивача.

Різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням складає: 187 948 грн (вартість ремонту) - 160 000 грн (страхова виплата) = 27 948 грн.

Витрати позивача на проведення незалежної оцінки (експертизи) склали 4 000 (чотири тисячі) гри 00 коп., що підтверджується відповідними квитанціями та актом наданих послуг, які додаються до позовної заяви.

Відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати різницю між фактичними збитками та страховою виплатою, а також витрати на проведення оцінки, що зумовило звернення позивача з дійсним позовом до суду.

Так, положення частини 2 ст. 1187 ЦК України наголошує на те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи обставини викладені вище, Відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки, а розмір страхової виплати здійснений СК «ББС Іншуранс» є недостатньою для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ключовим у даному спорі є застосування положень статті 1194 ЦК України, яка регулює порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правова позиція щодо Застосування зазначених норм права викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). Зокрема, у пункті 72 Постанови Суд дійшов наступного висновку:

«Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».

Також у пункті 73 цієї ж Постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, суперечить меті інституту страхування. Однак, стягнення суми, що виходить за межі ліміту відповідальності страховика, є прямим обов`язком винуватця.Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 року по справі № 359/2309/17, від 15.10.2020 року по справі № 755/7666/19 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Виходячи з положень ст.1194 ЦК України, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 27948,00 гривень.

За таких обставин, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

В даному випадку суд вважає доведеним понесені судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211, 20 гривень які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа Страхова компанія «ББС Іншуранс» (код ЄДРПОУ 20344871) про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП невідомий місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо- транспортної пригоди у розмірі 27948,00 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок вісім грн. 00 коп.) гривень та судові витрати у у загальному розмірі 5211,20 ( п`ять тисяч двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривень, з яких судовий збір 1211,20 грн., витрати по проведенню експертизи 4000,00 грн., а всього 33159,20 ( тридцять три тисячі сто п`ятдесят дев`ять грн. 20 коп.) гривень.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 24.04.26.

Суддя: В. О. Луняченко