Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №159/6402/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/6402/25 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г.

Провадження № 22-ц/802/588/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 12.07.2023 між сторонами за допомогою веб-сайту (https//credos.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1237-8686.

Згідно з умовами договору товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 12 000 грн зі строком кредитування 300 календарних днів; базовий період – 14 календарних днів; знижена процентна ставка – 2,50 % в день; стандартна процентна ставка – 3,00 % в день.

Відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на зазначений нею картковий рахунок.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 25.08.2025 загальний розмір заборгованості становить 111 910 грн, з яких 12 000 грн – прострочена заборгованість по тілу кредиту, 99 910 грн – прострочена заборгованість по нарахованих процентах.

Разом із тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 58 320 грн.

Ураховуючи наведене, товариство просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 590 грн, з яких 12 000 грн – заборгованість по тілу кредиту; 41 590 грн – заборгованість по процентах, а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2026 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову та відшкодування судових витрат.

Зазначає, що кредитний договір № 1237-8686 укладено між сторонами 12 липня 2023 року у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом – одноразовим ідентифікатором А6423, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Ідентифікацію відповідач пройшла за допомогою системи BankID НБУ.

Суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано належних доказів перерахування грошових коштів за кредитним договором, оскільки не врахував, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, тому не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Відтак, видача кредитних коштів може підтверджуватися будь-якими документами зі здійснення господарської операції.

Створюючи заявку на отримання кредиту, відповідач самостійно вносить номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме НОМЕР_1 . Відповідачем не спростовано, що даний платіжний засіб їй не належить.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки листу від АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1237-8686 від 12.07.2023, як належному доказу щодо перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 1237-8686 від 12.07.2023.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через партнера АТ КБ «Приватбанк» перерахувало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 12 000 грн на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконало свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджена належними доказами, тому наявні правові підстави для її стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_4 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами і судом не встановлено достатніх правових та фактичних підстав для покладення на відповідача обов`язку сплати визначених у позові коштів.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, без належного з`ясування обставин справи, перевірки та дослідження наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з матеріалами справи, 12 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1237-8686, який підписано відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер пароля) НОМЕР_2 (а.с.11-17).

Відповідно до умов пункту 2.2. договору грошові кошти надаються кредитодавцем позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Розмір кредиту – 12 000 грн. Дата надання кредиту:12.07.2023 /п. 4.1., 4.2./.

Строк кредитування – 300 календарних днів з моменту перерахування коштів, дата повернення кредиту – 06.05.2024 /п. 4.12/.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу /п. 4.6./.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками /п. 4.7./.

Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору /п. 4.8/.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця /п. 4.9./.

Пунктом 4.10 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом: щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка 3,0 % за кожен день користування кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою ставкою). Пільгова процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця (п. 10.1 Договору).

Таким чином, підписавши окремо кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразового паролю), відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитором) обов`язку щодо надання ОСОБА_2 (позичальнику) грошових коштів у загальному розмірі 12 000 грн підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за договором № 1237-8686 від 12 липня 2023 року, з якої вбачається, що видача коштів здійснювалася за допомогою платіжної системи LigPay.

У вказаній довідці зазначено номер платежу, а саме: № 2338636039 на суму 12 000 грн (а.с. 32).

Крім того, договір про відкриття кредитної лінії №1237-8686 продукту «CREDOS» містить ідентифікуючу ОСОБА_2 інформацію (серія номер паспорту, ким виданий паспорт, РНОКПП, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу, електронну адресу) та підписано електронним підписом останньої шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «А6423», відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Із наведеного алгоритму підписання кредитного договору убачається, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Зі змісту пунктів 8.1., 8.2. Правил відкриття кредитної лінії убачається, що заявник, який має намір укласти договір із кредитором, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, реєструючись на сайті, надає свою згоду на, зокрема, передачу кредитодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника, тобто саме від волевиявлення заявника/позичальника залежить надання чи ненадання особистих персональних даних позичальника. Таким чином, наявність у договорі про відкриття кредитної лінії №1237-8686 від 12 липня 2023 року персональних даних перебуває у безпосередній залежності від волевиявлення позичальника повідомити відомості своїх персональних даних кредитору з метою отримання кредитних коштів.

Згідно з доводами ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_2 для ідентифікації та верифікації її кредитодавцем використовувала Систему BankID НБУ.

Система BankID Національного банку – це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку/небанківського надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому користувачу відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу. Особливістю Системи BankID НБУ є те, що для користування Системою BankID НБУ громадянам не потрібно додатково реєструватися, достатньо мати відкритий рахунок у банку/небанківському надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку, що є учасником системи.

Відповідно до змісту пунктів 3.4 та 4.6. договору про відкриття кредитної лінії №1237-8686 кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника, що належать особисто йому, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, які позичальник зобов`язаний вказати для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим договором.

У кредитному договорі позичальник ОСОБА_2 у розділі «12. Реквізити сторін» зазначила номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с.17).

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору установлено, що без самостійного введення на сайті кредитодавця особистих даних та номеру банківського рахунку позичальника подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням заявки на отримання кредиту на сайті товариства відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, до моменту укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1237-8686 від 12 липня 2023 року, відповідач була належним чином та в повному обсязі поінформована про умови надання фінансової послуги, зокрема, про розмір кредиту, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк його користування.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, що відповідач ознайомилася з істотними умовами кредитування, зокрема із сумою кредиту у розмірі 12 000,00 грн, строком кредитування 300 календарних днів, базовим періодом 14 календарних днів, стандартною процентною ставкою 3,00 %, а також із орієнтовною загальною вартістю кредиту, яка за весь строк користування кредитом не буде перевищувати 120 000,00 грн (а.с.25-зворот -27).

Таким чином, паспорт споживчого кредиту та договір укладені в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та свідчить про вільне волевиявлення відповідача і її згоду з усіма умовами договору.

На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача позивач також надав лист АТ КБ «Приватбанк», з якого вбачається, що банк через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019, укладеного з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», перерахував кошти по кредитному договору № 1237-8686 від 12 липня 2023 року за такими реквізитами: ID платіж 2338636039, канал LIQPAY, 12.07.2023, сума 12 000 грн, номер картки НОМЕР_1 (а. с. 29-30).

Відповідач усупереч вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не надала жодного належного, допустимого і достовірного доказу як про те, що станом на 12.07.2023 зазначена банківська картка № НОМЕР_1 їй не належала, так і про те, що на цю картку не зараховано 12.07.2023 кредитні кошти у розмірі 12 000 грн.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачкою досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, а саме щодо предмета договору, розміру кредиту, процентної ставки, строку кредитування та порядку виконання зобов`язань.

Відповідач, підписавши договір та Паспорт споживчого кредиту в електронній формі, підтвердила своє ознайомлення з умовами договору та погодилася з ними, а у разі незгоди з викладеними умовами мала право відмовитися від укладення договору та отримання кредиту, чим не скористалася.

Позивачем надано належні докази як щодо укладення кредитного договору, так і перерахування коштів на платіжну карту позичальника.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності позивачу доводити факт передачі кредитних коштів первинними документами у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, оскільки вказане Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою. Тому, зважаючи на Положення, лист АТ КБ «Приватбанк» з повідомленням про перерахування коштів за допомогою платіжної системи LiqPay є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Надані позивачем лист та довідка містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку, визначену відповідачем у договорі № 1237-8686 від 12 липня 2023 року, що у сукупності з іншими доказами у справі належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачці.

Висновки суду першої інстанції про необхідність надання саме банківської виписки є помилковими, оскільки платіжні операції у даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему і відповідна довідка та лист є належним і достатнім первинним документом, що підтверджує транзакцію.

Посилання сторони відповідача на те, що докази щодо заявлених у позові обставин має подавати лише позивач – відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 12, 81 ЦПК України, якими обов`язок доказування і подання доказів покладено на кожну сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (позивач) або заперечень (відповідач).

Сторонами у договорі узгоджено графік сплати кредитних коштів (дати, розміри і види платежів).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.

Так, 28.07.2023 відповідачкою сплачено 5 280 грн (проценти, нараховані з 12.07 по 28.07.2023 включно), 24.08.2023 – 1000 грн та 12.09.2023 -130 грн, які також зараховані у рахунок погашення заборгованості по процентах.

Будь-які інші платежі не вносилися.

Таким чином, заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12 000 грн є непогашеною та такою, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що у період з 29.07.2023 до 11.08.2023 проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 2,50 % в день, а з 12.08.2023 до 06.05.2024 (дата закінчення строку кредитування) проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 3,00 % в день, тобто за узгодженими договором умовами.

Проте, умови Договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути в повній мірі застосовані.

Так, на укладені сторонами кредитні правовідносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», у який внесено зміни та доповнення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX, який набрав чинності 24.12.2023.

Так, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Також доповнено Прикінцеві та перехідні положення цього Закону пунктом 17, згідно з яким тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностi Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фiнансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фiнансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а спірний кредитний договір укладено до набрання ним чинності, то на підставі п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 по 21.04.2024 проценти необхідно розраховувати за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом, а протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 по 06.05.2024 необхідно розраховувати за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом.

Ураховуючи наведені правові норми, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд доходить наступних висновків.

28.07.2023 відповідач сплатила усі нараховані на цю дату проценти у розмірі 5 280 грн.

Таким чином, заборгованість по процентах виникла, починаючи з 29.07.2023 до 06.05.2024 включно.

У 14-денний базовий період з 29.07.2023 по 11.08.2023 позивачем нараховано проценти за ставкою 2,50 % у день (по 300 грн) у загальному розмірі 4 200 грн.

З 12.08.2023 по 23.12.2023 за 134 дні нараховано проценти за визначеною договором ставкою 3,00 % у день (по 360 грн), що становить 48 240 грн.

З 24.12.2023 по 21.04.2024 за перших 120 днів на підставі п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» підлягають нарахуванню проценти за ставкою 2,5 % в день (по 300 грн), що становить 36 000 грн.

З 22.04.24 по 06.05.2024 (наступних решту 15 днiв строку дії договору) на підставі п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» підлягають нарахуванню проценти за ставкою 1,5 % в день (по 180 грн), що становить 2 700 грн.

24.08.2023 відповідачка сплатила позивачу 1 000 грн, а 12.09.2023 сплатила 130 грн, які зараховано позивачем у рахунок погашення заборгованості по процентах.

Таким чином, станом на 06.05.2024 розмір заборгованості по процентах становить 90 010 грн ((4 200 + 48 240 + 36 000 + 2 700) – 1 130).

Позивач у позовній заяві зазначив про використане право кредитодавця та прийняття рішення про можливість часткового списання заборгованості відповідачці за нарахованими процентами у загальній сумі 58 320 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентах, який необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача за спірним кредитним договором становить 31 690 грн (90 010 – 58 320).

Ураховуючи наведене, загальний розмір заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 1237-8686 від 12 липня 2023 року, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 43 690 грн, з яких: 12 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 31 690 грн – заборгованість по процентах.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову у позові зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК).

Оскільки до задоволення підлягають вимоги позивача у розмірі 43 690 грн, що становить 81,52 % від заявлених вимог, то на користь позивача з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 953,15 грн, з яких 1 991,04 грн за подання позовної заяви і 2 962,11 грн за подання апеляційної скарги.

Згідно наданих 29.09.2025 відомостей підрозділу УДМС України у Волинській області відповідачкою ОСОБА_2 змінено прізвище на ОСОБА_5 (за документом, що посвідчує особу 003537145; 0717).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 43 690 (сорок три тисячі шістсот дев`яносто) грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1237-8686 від 12.07.2023.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 4 953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн 15 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді