Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №495/9459/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №495/9459/25

Суддя: Прийомова О. Ю.

Справа № 495/9459/25

№ провадження 2/495/837/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

16 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Чибукової О.В.

справа № 495/9459/25

розглянувши у судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Ощадбанк», у якому просить визнати незаконним та помилковим накладення арешту на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав, виключивши запис про обтяження.

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У 1991 році позивачу надана земельна ділянка для забудови за адресою АДРЕСА_2 , у подальшому проведено пере нумерацію, унаслідок якої адреса змінилась на АДРЕСА_1 .

Сусід позивача, який проживає за адресою АДРЕСА_3 раніше отримував кредит у АТ «Ощадбанк», який був повністю погашений.

Однак, після створення Єдиного реєстру заборон, на майно позивача помилково накладено арешт, який пов`язаний із кредитним зобов`язанням сусіда.

Позивач наголошує, що фактично не має жодного стосунку до вищевказаного кредиту, а отже арешт накладено помилково. Втім, звернення до ДВС та Ощадбанку результатів не дали, арешт не знято.

Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із позовом.

07 січня 2026 року до суду надійшов відзив ПАТ «Ощадбанк», у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступні підстави.

Згідно доказів, наданих Позивачем, а саме: Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, що є додатком до позовної заяви, вбачається, що заборона яку зареєстровано 29.12.2008 Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою, номер запису про обтяження: 8343022, щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначено ОСОБА_2 , виникла на підставі повідомлення: б/н, Білгород-Дністровського Ощадбанк, від 30.10.1991.

Отже, згідно наведеної вище інформації, заборона накладалась/вносилась реєстратором - Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою на майно, власником якого значиться ОСОБА_2 і АТ «Ощадбанк» не може нести відповідальність за внесення реєстратором у 2008 році ймовірно помилкової інформації щодо власника або об?єкту нерухомого майна.

Також зазначає, що Позивачем не долучено до позову та в матеріалах справи відсутні докази як підставу обтяжень (повідомлення б/н, Білгород-Дністровського Ощадбанк, від 30.10.1991), з огляду на що неможливо дослідити їх зміст та встановити, чи дійсно мали місце договірні відносини між Банком та Позивачем або з іншою особою щодо надання позики та/або укладання договору застави (іпотеки) нерухомого майна.

Отже, Позивачем не наведено доказів, які б свідчили про існування перешкод щодо реалізації ним права розпорядження власністю (нерухомим майном) та не наведено доказів, які б вказували на вину Банку в реалізації Позивачем своїх прав, а отже визначення АТ «Ощадбанк» відповідачем у даній справ є необґрунтованим та помилковим.

Проте, Відповідачем по даній справі має бути особа, яка дійсно є суб?єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення шодо Позивача, тобто сторона відповідного спірного договору чи державний реєстратор, уповноважений на вчинення реєстраційної дій, за умови порушення останнім прав Позивача, а не АТ «Ощадбанк», який жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає володіти, користуватися та розпоряджатися належним Позивачу майном, та не вчиняє інших дій, які б порушували права та інтереси останнього.

Також зазначає, що АТ «Ощадбанк», як юридична особа, створений 31.12.1991 відповідно до Закону України від 20.03.1991 «Про банки і банківські діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України».

21.05.1999 відповідно до постанови КМУ № 876 Банк перетворений у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочена назва ВАТ «Ощадбанк».

Згідно постанови КМУ від 06.04.2011 №505 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261», ВАТ «Ощадбанк» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочена назва АТ «Ощадбанк».

Постановою КМУ № 568 від 05.06.2019 затверджено зміни до Статуту АТ «Ощадбанк», якими, зокрема, змінено повне найменування Банку з Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Реєстрація змін до Статуту Банку проведена 18.07.2019 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за № 1070150387016740. Постановою КМУ № № 565 від 16.05.2025 статут АТ «Ощадбанк» затверджено в новій (чинній на дату подачі відзиву на позовну заяву) редакції.

Із Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що датою первинної державної реєстрації створення АТ «Ощадбанк» є 31.12.1991, тобто після передумов, які стали підставою для внесення обтяження, про які вказує Позивач, а тому АТ «Ощадбанк» не може нести будь-яку відповідальність по зобов?язанням, які виникли та мали місце 30.10.1991.

Станом на дату надання Білгород-Дністровським відділенням Ощадбанк листа б/н від 30.10.1991 не існувало як АТ «Державний ощадний банк України», так і юридичних осіб, правонаступником прав і обов?язків яких є банк.

Натомість належним Відповідачем у даній справі є нотаріус або інший суб?єкт державної реєстрації прав, який наділений повноваженнями на вчинення відповідної (нотаріальної /реєстраційної) дії щодо зняття заборони відчуження об?єкта нерухомого майна.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

10 грудня 2025 ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву залишено без руху.

16 грудня 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

17 грудня 2025 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито загальне позовне провадження.

07 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

19 січня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження по справі.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с. 6/

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2005 № 8158638, право власності ОСОБА_1 на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано./а.с. 7/

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Про зміну адреси житловому будинку АДРЕСА_2 », присвоїно юридичну адресу житловому будинку, який належить гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ./а.с. 10/

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.09.2024 № 396302314, наявний арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8343022, зареєстровано: 29.12.2008 17:44:55 за № 8343022 реєстратором: Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора, 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Олімпійська, 12, (04849)6-06-59, підстава обтяження: повідомлення, б/н, 30.10.1991, Білгород-Дністровський ОЩАДБАНК, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний запис № 51-91 від 30.10.1991 року, перенос до оновленого Реєстру./а.с. 11/

У Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ./а.с. 12/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22), від 6 травня 2024 року у справі № 725/3352/23 (провадження № 61-292св24).

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством.

Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши обставини справи, кожен доказ окремо на предмет його належності, допустимості та достовірності, а також докази у сукупності, логічному взаємозв`язку, на предмет їх достатності, з урахуванням того, що позивач є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , арешт на вказане нерухоме майно накладено в інтересах Ощадбанку, а отже останній є належним відповідачем по справі, з матеріалів справи вбачається, що у АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення арешту на майно, що належить позивачу, з урахуванням права особи на мирне володіння майном, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» про зняття арешту з нерухомого майна.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 34,74 Закону України «Про нотаріат» , ст. ст. 316-319, 321 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» про зняття арешту з нерухомого майна – задовольнити.

Зняти арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8343022, зареєстровано: 29.12.2008 17:44:55 за № 8343022 реєстратором: Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора, 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Олімпійська, 12, (04849)6-06-59, підстава обтяження: повідомлення, б/н, 30.10.1991, Білгород-Дністровський ОЩАДБАНК, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний запис № 51-91 від 30.10.1991 року, перенос до оновленого Реєстру.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: ПАТ «Ощадбанк», Білгород-Дністровська філія, адреса: Одеська область, м. білгород-Дністровський, вул. Єврейська, 28.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua