Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №495/6192/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуСправа № 495/6192/25

Номер провадження 2/495/2027/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Мишка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа Орган опіки та піклування в особі Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

Встановив:

13.08.2025 адвокат Юрченко Валентина Вікторівна в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Третя особа Орган опіки та піклування в особі Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.

1.Стислий виклад позиції позивача.

1.1. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дядьком неповнолітнього хлопця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження актовий запис про народження №6, виданий Фараонівською сільською радою Саратського району Одеської області управління юстиції від 02.03.2011 року. Мати дитини, ОСОБА_2 , свідомо ухиляється від виховання та утримання свого сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор. Дитина проживає з дядьком ОСОБА_1 та з його дружиною ОСОБА_4 та його мамою ОСОБА_5 , однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку відсутністю від матері будь-якої матеріальної допомоги на утримання її дитини, яку Відповідач не надавав і не надає по теперішній час, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», позивач вимушений звернутись з цією позовною заявою про позбавлення батьківських прав мати дитини, з метою подальшого призначення позивача опікуном дитини. Все вищезазначене свідчить виключно про те, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

1.2. Відповідач не скористалася правом подати відзив на позовну заяву.

2. Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Позовну заяву подано до суду 13.08.2025.

15.08.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

19.09.2025 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання В.о. начальника служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Сергія КУЧЕРОВА про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задоволено.

27.02.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не відомі. Крім того, представники позивача, повноваження яких підтверджуються ордерами, наявними в матеріалах справи, у судове засідання також не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання представник третьої особи Орган опіки та піклування в особі Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі на підставі наданого висновку та інших матеріалів справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки

Враховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, матеріали містять необхідні докази для її розгляду, суд вирішив розглянути справу без участі позивача та відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

3. Фактичні обставини справи.

З висновку органу опіки та піклування вбачається, що громадянка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки від 12.11.2025 року №1150 виданої старостою Фараонівського старостинського округу Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно характеристики від 12.11.2025 №1152 виданої ОСОБА_8 округом ОСОБА_2 зареєстрована в будинку батьків, виховує одна двох дітей шкільного та дошкільного віку. На теперішній час не проживає за місцем реєстрації. За період проживання на території с. Фараонівка зарекомендувала себе позитивно. За характером спокійна та врівноважена у спілкуванні з людьми завжди доброзичлива, ввічлива і чемна, завжди націлена на знаходження компромісних рішень, тактовна, уважна до людей. Від мешканців села, сусідів в сільську раду на громадянку ОСОБА_2 скарг і заяв не надходило.

Згідно акту обстеження умов проживання від 13.11.2025 зробленого службою у справах дітей Петропавлівської сільської ради умови проживання сім`ї задовільні, у дитини є окрема мебльована кімната, сезонний одяг, речі особистого вжитку.

Під час відвідування сім`ї 13.12.2025 ОСОБА_2 була відсутня.

ОСОБА_1 який подав позовну заяву до суду повідомив службу у справах дітей Петропавлівської сільської ради, що він не знає де знаходиться на даний час ОСОБА_2 , не підтримує з нею зв?язок і не може надати контактні данні ОСОБА_2 , тому з`ясувати думку матері щодо позбавлення її батьківських прав і чи відомо ОСОБА_9 що її позбавляють батьківських прав не виявилось можливим. У наданому пакеті документів відсутні відомості які свідчать про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_10 . Вона не перебуває в полі зору соціальних служб, питань щодо неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків на комісіях з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Петропавлівської сільської ради не розглядалось.

Відомостей щодо аморального способу життя матері до органу опіки та піклування Петропавлівської сільської ради не надходило, скарг чи повідомлень з навчального закладу щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_11 не надходило.

Орган опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надав суду рішення виконавчого комітету Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітнього сина №193 від 09.12.2025».

4. Застосовані правові норми; висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені в частині першій статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Сімейного кодексу України - при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно із частиною п`ятою статті 19 Сімейного кодексу України - орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Оцінюючи надані для дослідження письмові докази, суд вважає недостатньо обґрунтованими та передчасними доводи сторони позивача щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) сформовано правову позицію про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявників проти позову про позбавлення їх батьківських прав свідчить про інтерес до дітей.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зазначено, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.

В межах розгляду даного спору, за результатами оцінки зібраних доказів, судом враховано:

- відсутність підстав для висновку про свідоме та винне нехтування матір`ю своїми обов`язками відносно дитини;

- не надання достатніх, належних доказів про негативний вплив матері на фізичний, моральний розвиток дитини;

- не доведення позитивного впливу на дитину і захисту основних її інтересів при розриві сімейних зв`язків із матір`ю;

- першочергово приймає до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків (обставини щодо особливої непридатності або явного неблагополуччя одного із батьків у даній справі не встановлено);

- висновок органу опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її дитини ОСОБА_3 .

Твердження позивача про те, що мати (відповідач) не спілкується із дитиною не є переконливим до такої міри, яка б вказувала на ухилення від утримання та виховання дитини останньою.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховує норми Конвенції про права дитини, частини сьому, восьму статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до яких при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суди повинні виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

На переконання суду, під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від утримання та виховання дитини, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов`язки по вихованню дитини. До відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Судом враховано, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав (тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено) є крайнім заходом; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 позивачем не надано, обставин доведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками позивачем не зазначено; відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає її інтересам, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та вважає, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 150, 155, 157, 164, 165, 166 СК України, статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа Орган опіки та піклування в особі Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 23.04.2026 року.

Суддя Віталій МИШКО