Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №754/19661/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/405/26

Справа №754/19661/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що сторони по справі перебували у шлюбі у період з 2007 по 2018 роки. Під час спільного проживання народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні позивачки. Сторони не дійшли згоди щодо розміру матеріального утримання дитини, при цьому відповідач не має на утриманні інших осіб, стягнення за виконавчими документами відсутні. На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 27.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити із заявлених підстав та у розмірі, визначеному позивачкою. Вказав, що регулярно здійснює перерахування коштів на картку позивачки для доньки. Разом з тим, на утриманні відповідача перебуває його непрацездатна мати, яка потребує лікування. Враховуючи вказане, відповідач вважає, що розмір аліментів має становити не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що відповідає положенню СК України та ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік».

Позивачка подала відповідь на відзив та вказала, що із доводами відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву категорично не погоджується. Позивачка не заперечує факт перерахування коштів відповідачем, проте останні не носять регулярний характер, а розмір визначається відповідачем самостійно, не забезпечує стабільного та достатнього утримання дитини та не відповідає принципу рівної участі батьків у забезпеченні потреб дитини. Грошові кошти у розмірі 3000,00 грн є недостатньою сумою для утримання 15 - річної дитини. Перебування матері на утриманні відповідача не є підставою для обмеження права дитини на належне матеріальне забезпечення. Визначений розмір аліментів у позовній заяві відповідає вимогам ст. 183 СК України.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. Вказав, що не відмовляється від обов`язку утримувати доньку. Вік дитини не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів. Відповідач є єдиний в сім`ї, хто здійснює утримання непрацездатної матері, яка потребує лікування.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу Деснянського районного суду міста Києва від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6).

Сторони у поданих відзиві, відповіді на відзив, запереченнях на відповідь на відзив, не заперечували ту обставину, що дитина проживає разом із позивачкою, відтак вказана обставина згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Домовленості щодо розміру сплати аліментів між сторонами не досягнуто.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 3 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до положень ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до чч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до чч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Щодо розміру аліментів суд виходить з наступного.

Суд враховує, що обов`язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов`язок по спростуванню доводів позивача.

У відповідності до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Суд враховує , що відповідач є працездатною особою, і має доходи, про що свідчить довідка про заробітну плату за період з січня 2023 року по грудень 2025 рік.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи про те, що на утриманні відповідача перебуває його мати, оскільки всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України докази вказаному письмові матеріали справи не містять.

Надані відповідачем копія свідоцтва про народження відповідача та копія медичної картки стаціонарного хворого є доказами родинного зв`язку із відповідачем та стан здоров`я ОСОБА_2 . Проте вказані докази не є належними та достовірними доказами перебування ОСОБА_2 на утриманні її сина ОСОБА_2 .

Факт добровільної сплати відповідачем аліментів на утримання доньки підтверджується випискою по рахунку, проте не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 аліментних зобов`язань. Крім того розмір, який сплачуються відповідачем, на його розсуд, також не позбавляє позивачку права встановити розмір аліментів в судовому порядку.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.

Відповідач та Позивачка повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Таким чином, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначає, що з відповідача на ім`я позивачки слід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що у достатній мірі відповідає потребам утримання доньки, а також не є заздалегідь непомірними для їх сплати відповідачем.

Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у вказаному розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за цим предметом цивільного спору.

Відтак, за правилами ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

На підставі ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, керуючись ст.ст. 10, 13, 77-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду кладено - 23.04.2026.

Суддя: В.О. Сенюта