Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №754/676/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/124/26

Справа №754/676/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирський області, лейтенанта поліції Коробчука Андрія Вікторовича, Управління патрульної поліції у Житомирський області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.01.2026 Постановою поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 УПП в Житомирський області, лейтенантом поліції Коробчуком А. В. на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що постанова, ухвалена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що дії інспектора неправомірні, так як позивач не порушував Правил дорожнього руху України, просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 64651 від 05.01.2026.

26.01.2026 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30.03.2026 до суду від УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме перевищення швидкості встановленого обмеження більше як на 20 км/год, був зафіксований уповноваженним працівником поліції із використанням спеціального технічного приладу TruCam ТС001090 на 105км автомобільної дороги Київ-Чоп М-06. Вказане правопорушення полягало у тому, що водій транспортного засобу «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 101км/год у зоні дії дорожнього знаку 3.29, який встановлює обмеження максимальної швидкості 70км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 31км/год та порушив вимоги п. 12.9 (б) ПДР України. Після фіксації вказаного правопорушення інспектором поліції Бульченком О. водію транспортного засобу було подано законну вимогу про зупинку, однак водій не відреагував, та продовжив рух. У зв`язку з чим інспектор оперативно передав інформацію про транспортний засіб та обставини правопорушення іншим екіпажам патрульної поліції для подальшого реагування. У подальшому на 86км автомобільної дороги Київ-Чоп М-06 інспектором поліції Коробчуком А., на підставі отриманої службової інформації було здійснено зупинку транспортного засобу, встановлено особу водія та постановлено постанову ЕНА № 64651 від 05.01.2026. Зазначають, що під час безпосередньої зупинки транспортного засобу позивач не повідомляв про те, що раніше транспортним засобом керувала інша особа, не зазначав про заміну водія та не надав жодних пояснень з цього приводу. Зазначають, що постанова постановлена правомірно в рамках законодавства на підставі наявної доказової бази скоєння позивачем адміністративного правопорушення у зв`язку з чим просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Станом на 23.04.2026 закінчились строки для подання додаткових доказів, а відтак, відповідно суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та ухвалює рішення по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

05.01.2026 Постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 6465144, складеною поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 УПП в Житомирський області, лейтенантом поліції Коробчуком А. В., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.9.б ПДР.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 6465144 від 05.01.2026 зазначено, що 05.01.2026 о 09:38 на трасі Київ-Чоп М06 105км автодороги, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 101км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості 70км/год), чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 31км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС001090.

Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їйконституцією або законом.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Згідно із пункту 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.29 та п. 12.9.б ПДР України, а саме водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Правилами дорожнього руху України визначено, що дорожній знак 3.29 позначає «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має гуртуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Як убачається з постанови серії ЕНА № 6465144 від 05.01.2026, правопорушення відбулось на трасі Київ-Чоп М06 105км автодороги. На який, відповідно до п. 12.9.б ПДР України та дорожнього знаку 3.29, розповсюджується обмеження максимальної швидкості руху до 70 км/год.

Згідно із дослідженого судом відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів TruCam ТС001090, вбачається, що чітко зафіксовано рух транспортного засобу «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 , з наведенням прицілу приладу вимірювання саме на вищевказаний автомобіль.

Крім того, відповідно до фото TruCam, з автомобілем «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 , яке додано до відзиву на позовну заяву, зокрема вбачається локація автодороги М06 105км, швидкість 101км/год, відстань вимірювання 95,8м та номер приладу вимірювання ТС001090.

До того ж, як убачається з відеозапису, за кермом автомобіля знаходився чоловік, візуально схожий із зовнішністю позивача ОСОБА_1 , зображеного на паспорті громадянина України.

Тому суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що за кермом автомобіля, під час перевищення швидкості, знаходився не він. Доказів на спростування зазначеної інформацїї суду позивачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про метрологію» результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.

Згідно ч. 1.2 ст. 8 даного Закону у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності,регламентованим для таких засобів,у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Міжпровірочний інтервал приладу фіксації швидкості руху TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 437 05 квітня 2012 року і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08 лютого 2016 року № 193.

Згідно із Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/35276 від 11.11.2025, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС001090, на який було зафіксовано правопорушення, відповідає вимогам технічної документації. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

Відповідно до копії сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2903-2012, вимірювач швидкості автотранспортних засобів TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки.

Також матеріали справи містять експертний висновок Адміністрації Держспецзв`язку, експертний висновок Директора ПДЦ «Тезіс» та лист Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, відповідно до яких прилад TruCam відповідає всім законодавчим вимогам.

Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості.

Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200м.

Під час вимірювання швидкості руху, поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу (на фото видно, як позначка фіксується на автомобілі позивача з відстані 95,8м, тобто вимірює швидкість саме цього автомобіля. Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис.

Ураховуючи викладене суд дійшо висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1ст. 122 КУпАП була постановлена обґрунтовано, дії працівників поліції є правомірними та відповідають вимогам закону.

При цьому, позивачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд не бере до уваги в якості доказу заяву ОСОБА_2 , яка надійшла до суду 24.02.2026. Оскільки в своїй заяві ОСОБА_2 повідомив суду, що він не може достеменно сказати, хто саме скоїв правопорушення, так як вони вдвох з позивачем ОСОБА_1 здійснювали рух Коростишівським районом Житомирської області будучи за кермом автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 .

Зважаючи на те, що судом не встановлено жодних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Із частини 1 статті 75 КАС України, вбачається, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення пред`явленого адміністративного позову.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 6465144 від 05.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є законною, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, ст. 72, 77, 118-119, 122, 132, 243-244, 246, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирський області, лейтенанта поліції Коробчука Андрія Вікторовича, Управління патрульної поліції у Житомирський області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Поліцейський 2 взводу 1 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирський області, лейтенанта поліції Коробчука Андрій Вікторович, адреса місцероботи: м. Житомир, вул. Покровська, буд. 96.

Відповідач: Управління патрульної поліції у Житомирський області, адреса місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, буд. 96.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2026.

Суддя В. В. Бабко