Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №727/13362/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 23 квітня 2026 р.

Справа: №727/13362/25

Суддя: Смотрицький В. Г.

Справа № 727/13362/25

Провадження № 2/727/773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Гончар В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку загального провадження справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення безпідставно збережених коштів.

Посилався на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (нежитлова будівля (літ. «Г»)) за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,1413 га (кадастровий номер 731016300:22:002:0240), яка перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

Департамент урбаністики та архітектури міської ради, листом від 18.08.2025 №24/01-08/3-04/4/1265, звертався до Відповідача з вимогою сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, однак лист повертався у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Також цей лист був продубльований на електронну пошту відповідача, яка вказана у реквізитах сторони.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:22:002:0240, №НВ-9973894982025 від 13.08.2025 нормативно грошова оцінка земельно ділянки становить – 1 922 818,42 грн.

Рішенням Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з грошової оцінки земель міста Чернівці. Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради http://chernivtsy.eu/portal/1154.

На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (державна реєстрація права власності на будівлю проведена 12.12.2019 (підстава виникнення права власності: іпотечний договір, виданий 17.08.2019, приватним нотаріусом Чернівецького округу Макеєва Н.В., серія та номер 12433); витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.06.2025 №НВ-9967512812025 (державна реєстрація проведена земельної ділянки проведена 30.12.2008); витяг із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 13.08.2025 №НВ-9973894920025, працівниками департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав у період з 12.12.2019 по 30.09.2025 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1413 (кадастровий номер 7310136300:22:002:0240) на 265 867,38 грн. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07).

Згідно з розрахунком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за один день х кількість днів.

Згідно даної формули нараховано:

- За період з 12.12.2019 по 31.12.2019 – 2 122,68 грн;

- За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 – 38 739,00 грн;

- За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 – 38 739,00 грн;

- За період з 01.01.2022 по 31.12.2022 – 42 612,90 грн;

- За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 – 49 004,82 грн;

- За період з 01.01.2024 по 31.12.2024 – 51 504,06 грн;

- За період з 01.01.2025 по 30.09.2025 – 43 144,92 грн.

Чернівецька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.

Вважав, що у Чернівецької міської ради виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 265 867,38 грн. з відповідача за період з 12.12.2019 по 30.09.2025 року.

А тому просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю у сумі 265 867,38 грн на користь Чернівецької міської ради та судовий збір у сумі 3 988,01 грн.

26.11.2025 року позивач повідомив суд, що відповідач сплатила безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 51504,06 грн. за 2024 рік, та 36349,20 грн. за січень – серпень включно 2025 року, а тому зменшив розмір позовних вимог і вже просив стягнути з відповідача 178014,12 грн. та повністю судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. В останнє судове засідання не зявилась, звернулась до суду з заявою про завершення розгляду справи в її вітсутність, позов просить задовольнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені у відзиві на позов. В задоволенні позову просила відмовити. В останнє судове засідання не зявилась.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (нежитлова будівля (літ. «Г»)) за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 7 ).

Згідно даної формули нараховано ( а.с. 9 ):

- За період з 12.12.2019 по 31.12.2019 – 2 122,68 грн;

- За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 – 38 739,00 грн;

- За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 – 38 739,00 грн;

- За період з 01.01.2022 по 31.12.2022 – 42 612,90 грн;

- За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 – 49 004,82 грн;

- За період з 01.01.2024 по 31.12.2024 – 51 504,06 грн;

- За період з 01.01.2025 по 30.09.2025 – 43 144,92 грн.

Суд вважає, що у Чернівецької міської ради дійсно виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів, але не в розмірі та не за весь період, як це просить позивач.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, чи зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013р., з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Разом із цим, частинами першою та другою статті 83 Земельного кодексу передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право комунальної власності на землю дає можливість територіальній громаді міста підстави нею розпоряджатись, зокрема, передавати в оренду відповідно до вимог чинного законодавства незалежно від того чи зареєстровано це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначена позиція відповідає наявній судовій практиці, зокрема, наведеній у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 № 922/2060/20.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, як це передбачено статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Реалізація правомочностей власника комунального майна, в тому числі землі, передбачає право на отримання доходів від користування нею іншими особами, у розмірах та в порядку визначеними чинним законодавством та відповідними правовстановлюючими документами, до яких відноситься договір оренди землі. Не отримання доходів від використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, у зв`язку із не укладенням договору оренди землі, порушує інтереси відповідної територіальної громади та інтереси держави, а тому вимагає від органу місцевого самоврядування, який зобов`язаний їх захищати, вжиття заходів щодо стягнення вказаних коштів.

Згідно з главою 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Коло суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, встановлено частиною другою статті 92 Земельного кодексу України.

Відповідач до таких суб`єктів не відноситься, тому він може набути право користування зазначеною земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 цього Кодексу).

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відтак, Відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права власності чи користування на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці Відповідачів, сам факт несплати ними за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17 (12-161гс19), від 23.05.2018 №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18, від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та від 05.08.2022 №922/2060/20.

За правилами частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу (далі - ПК) України.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію, яка викладена у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, згідно з якою витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та незазнала змін у цей період (пункт 7.19 Постанови).

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до положень статті 21? Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» доведення до відома населеннязаконів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом.

Представник відповідача не визнаючи позов посилається на те, що 12 грудня 2019 року ОСОБА_2 набула у власність нерухоме майно – нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка кадастровий номер 7310136300:22:002:0240 на час набуття у власність відповідачкою нежитлової будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , у оренді в будь-яких фізичних та юридичних осіб не перебувала, речове право на неї за позивачем зареєстровано не було.

Частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Разом з тим, державна реєстрація речового права на землю за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена лише 8 квітня 2025 року, що вбачається із інформації Державного земельного кадастру про право власності, яка додається.

До 8 квітня 2025 року міська рада не була власником землі і відповідно не може вимагати стягнення з відповідача на її користь будь-яких недоотриманих коштів, за період з 2019 року по 8 квітня 2025 року.

З цього приводу необхідно зазначити таке.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18 виклав правову позицію, що відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

На думку суду наведене повністю спростовує твердження представника відповідача про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначає, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Крім цього, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до якої принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 ). Більш того, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що Чернівецька територіальна громада в особі Чернівецької міської ради, є власником земельної ділянки яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 в силу закону, відповідно має право на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

Але разом з тим заслуговують на увагу інші твердження представника відповідача щодо такого.

Позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період часу з 2019 року по вересень 2025 року.

Розмір суми безпідставно збережених коштів міська рада обґрунтовує та доводить розрахунком, що складений на підставі єдиного витягу про нормативну грошову оцінку землі датованим 13 серпня 2025 року, на підставі якого також здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів також і за минулий період часу (2019, 2020 і 2021 роки), відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, яка набрала чинності та введена у дію з 1 січня 2022 року.

До 2022 року у місті Чернівці плата за землю визначалась на підставі іншої нормативної грошової оцінки земель, яка затверджена рішенням сесії Чернівецької міської ради № 510 від 12 лютого 2008 року та діяла до 31 грудня 2021 року.

Але позивач не надав до позову належні докази і документи, що визначають нормативно грошову ціну землі у 2019, 2020 і 2021 роках.

Відповідно до статей 285 і 286 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року, а отже обчислення суми плати за землю здійснюється щороку згідно даних витягу про її нормативно грошову оцінку станом на 1 січня.

Верховний Суд у постанові 11 червня 2024 року у справі № 904/2143/23 вказав, що базовим періодом для нарахування є нормативна грошова оцінка на 1 січня кожного календарного року, з якої необхідно визначати розмір безпідставно збережених коштів. Відсутність відомостей про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня поточного року, яка згідно норм Податкового кодексу України є законодавчо визначеною підставою і базою для обчислення розміру орендної плати, унеможливлює вирішення судом спору і задоволення позову.

В іншій справі № 917/1739/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року наголосила, що суди зобов`язанні перевіряти правильність проведення позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів та застосування при таких розрахунку чинного витягу про нормативну грошову оцінку землі датованого на 1 січня кожного з календарного року.

За таких обставин, для визначення розрахунку безпідставно збережених коштів за кожен календарний рік, позивач має використовувати витяг з нормативної грошової оцінки земель, що визначає її вартість станом на 1 січня кожного з календарного року за який проведено визначення суми збережених і несплачених коштів.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного витягу з нормативної грошової оцінки, який підтверджує нормативну грошову вартість землі у відповідні 2019-2022 роки, а тому розрахунок із застосуванням зміненої нормативної грошової оцінки, яка не діяла на період, за який проведено нарахування, є незаконним.

Фактично ці обставини визнає і представник позивача у своїх поясненнях від 23.02.2026р., посилаючись на інформацію Департаменту про те, що на дату проведення розрахунку та на даний час функціонал не дає можливості автоматично розрахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019-2021рр.

Отже позовні вимоги Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за період 2019 – 2021 років є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто безпідставно збережені кошти за 2022 рік – 42612,90 грн., за 2023 рік – 49004,82 грн., а також за вересень 2025 року – 6795,72 грн., а всього 98413,44 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом за винятком періоду часу з 2019 по 2021 роки включно, позивач зменшив позовні вимоги і не просив стягнути з відповідача кошти за 2024 рік та вісім місяців 2025 року, які відповідач сплатила, відповідно і судовий збір має бути стягнутий з відповідача пропорційно, а саме в сумі 2794 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 15, 79-1, 83, 92, 93, 96, 125, 206 Земельного кодексу України, ст. 289 Податкового Кодексу України, ст.ст. 10, 16, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 2, 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 98413 ( дев`яносто вісім тисяч чотириста тринадцять ) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради в рахунок повернення судових витрат 2794 ( дві тисячі сімсот дев`яносто чотири ) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 28 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua