Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №724/872/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/872/26

Провадження № 1-кп/724/77/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин кримінальне провадження № 12026262160000045 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Росошани Кельменецького району Чернівецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, не працюючого, інваліда 3 групи, учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2026 року близько 23 год. 30 хв., в с. Зарожани Дністровського району Чернівецької області, по вулиці Головній, поблизу перехрестя із вулицею Перемоги, працівниками СРПП ВП №2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, за порушення «Правил дорожнього руху», а саме керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб марки «Peugeot» моделі «Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Надалі, в ході перевірки документів у ОСОБА_5 встановлено, що у нього виявлено алкогольне сп`яніння, а отже в діях останнього були наявні ознаки складу адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В подальшому, 21 лютого 2026 року о 23 год. 47 хв., в с. Зарожани Дністровського району Чернівецької області, на узбіччі вулиці Головної, поблизу перехрестя із вулицею Перемоги, під час складання відносно ОСОБА_5 протоколу про адміністративне правопорушення, за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_5 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні службового транспортного засобу Національної поліції марки «Peugeot» моделі «301D», реєстраційний номер НОМЕР_2 (на синьому фоні), де на той момент на водійському сидінні перебував працівник поліції ОСОБА_6 , а на задньому сидінні знаходився працівник поліції ОСОБА_7 , чітко усвідомлюючи, що останні, є працівниками поліції і здійснюють виконання своїх службових обов`язків, переслідуючи намір на порушення законної діяльності працівників державного органу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи, що його може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, переслідуючи мету схилення вказаних поліцейських до вчинення дій всупереч їх службових обов`язків, а саме не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, умисно, протиправно, завуальовано, висловлював поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пропозицію надати неправомірну вигоду та незважаючи на висловлену працівниками поліції відмову, надав вказаним працівникам поліції грошові кошти в сумі 6500 гривень, які поклав в салоні даного службового автомобіля поблизу водійського сидіння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. У скоєному розкаявся. Разом із захисником просив застосувати до нього ст. 69 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, суд визнає необхідним допитати обвинуваченого, дослідити матеріали справи в частині речових доказів, характеризуючих даних та досудову доповідь.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали справи в частині речових доказів, характеризуючих даних та досудову доповідь прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 369 КК України, а саме – пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, кваліфіковані вірно.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 369 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Судом встановлено, що, згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра не перебуває, являється інвалідом 3 групи та учасником бойових дій.

З досудової доповіді, складеної Дністровським районним сектором № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області відносно ОСОБА_5 встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації, за проведеним дослідженням, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_5 , за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення, у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне, крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 КК України.

З урахуванням особи винного, його фізичного стану, обставин справи, наявність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, а також цілей виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів, судом не встановлено обставин, які настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, що призначення навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим, а тому відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

Враховуючи вищевикладене, наявність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення (ч. 1 ст. 369 КК України) у виді штрафу, що на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, враховуючи, що речові докази: а саме тринадцять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна, загальною сумою 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень, які використовувались обвинуваченим ОСОБА_5 для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, а також використовувались, як засоби (знаряддя) для вчинення даного кримінального правопорушення, тому суд вважає, що слід застосувати спеціальну конфіскацію до даних речових доказів.

Заходи забезпечення у виді арешту майна, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 25.02.2026 року, підлягають скасуванню.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374,376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази, а саме:

- оптичний носій інформації формату DVD-R, стандартної форми та розміру в кількості однієї одиниці, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12026262160000045 – залишити в матеріалах кримінального провадження № 12026262160000045.

Арешт, накладений ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 25.02.2026 р., на тимчасово вилучене майно, а саме тринадцять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна, загальною сумою 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень, які ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 запропонував та надав працівнику поліції як неправомірну вигоду, та які вилучені в ході огляду місця події 22 лютого 2026 року – скасувати.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів, а саме: тринадцять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна, загальною сумою 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень, що знаходяться в службовому сейфі заступника начальника ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області – начальника СВ підполковника поліції ОСОБА_8 , що розміщений в службовому кабінеті № 16 ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області за адресою: вул. Незалежності, 21, м. Хотин Дністровського району Чернівецької області, конфіскувавши їх в дохід держави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_9