Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №629/1652/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1652/26

Провадження № 2/629/1034/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, в якій зазначає, що 09.05.2021 р. на підставі Заявки на пролонгацію від 09.05.2021 р. до договору позики № 555144725179, підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555144725179001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання Позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555144725179 в сумі 3000,00 грн на новий строк 30 днів під проценти, вказані в п. 1.1.1. Договору, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

Крім того, 18.03.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3845235, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки, яка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Станом на дату подання позову строк виконання зобов`язання настав, але відповідач його не виконує, кредитні кошти не повертає, проценти не сплачує, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

18.12.2023 р. між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555144725179001.

01.12.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір № ФК 01-12/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3845235.

01.08.2025 р. між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 01-08/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3845235.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованістьі перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором № 555144725179001 від 09.05.2021 р. в розмірі 7684,80 грн., з яких: 3000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4684,80 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, та за кредитним договором № 3845235 від 18.03.2021 р. в розмірі 32800 грн., з яких: 10000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 22800 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за вказаними Договорами у загальному розмірі 40484,80 грн.; суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві однією із вимог просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (звор. бік. а.с. 6).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 89-91, 93-95), відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 18.03.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3845235. Договір був укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора (а.с. 9-12).

Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту в загальному розмірі складає 10000 грн. (п. 1.3). Строк кредиту 30 днів (п. 1.4), дата повернення кредиту (17.04.2021 р.) вказується в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору (п. 1.5). Знижена процентна ставка становить 1,425% в день (п. 1.5.1). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надання споживачем товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3845235 від 18.03.2021 р. - Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту № 3845235 від 18.03.2021 р., відповідно до якого сума кредиту становить 10000 грн., сума нарахованих процентів складає 4275 грн., разом до оплати: 14275 грн., дата повернення кредиту – 17.04.2021 р., а також вказані реквізити для оплати платежів за вказаним договором (а.с. 8).

Того ж дня, 18.03.2021 р. ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 13-14).

09.05.2021 р. ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 09.05.2021 р. по договору позики № 555144725179 від 10.04.2021 р. укладено з ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» договір позики (пролонгація) № 555144725179001, який підписаний позичальником електронний підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію по договору № 555144725179001 (а.с. 27-29, 75, 80).

Відповідно до умов договору сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань позичальника по погашенні заборгованості по договору позики № 555144725179 в сумі 3000 грн на строк 30 календарних днів під проценти (п. 1.1.). Сторони погодили тип процентної ставки – фіксована. Знижена процента ставка, фіксована становить 640,00% річних від суми позики у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процента ставка, фіксована становить 950,00% від суми позики та застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1 цього договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп. 1.1.1.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України (п. 1.1.1).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток № 1 до договору позики № 555144725179001 від 09.05.2021 р. - Графік платежів № 555144725179001-1, відповідно до якого дата дії позики - 10.05.2021 р., кінцева дата дії позики – 08.06.2021 р., основна сума позики – 3000 грн, процента ставка річних - 640%, процента ставка в день - 1,75%, всього до сплати: основна сума позики – 3000 грн, сума відсотків – 1578 грн (а.с. 46).

Крім того, 10.05.2021 р. ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт позики від ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» - Інформація, яка надається позичальнику до укладання договору позики, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 64-65).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та договору позики.

За інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» за вих. № 19344 від 16.01.2026 р., ТОВ «Авентус Україна» 18.03.2021 р. було здійснено переказ коштів в сумі 10000 грн, на номер картки НОМЕР_1 (а.с. 15-16).

Згідно з довідкою про погашення по договору № 555144725179 від 10.04.2021 р., наданої ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», видно, що клієнтом ОСОБА_1 погашено заборгованість по договору № 555144725179 від 10.04.2021 р. шляхом перерахування коштів згідно умов договору позики (пролонгації) № 555144725179001 від 09.05.2021 р., який укладений на підставі заявки про пролонгацію (а.с. 81).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані споживачем при укладанні договору про надання споживчого кредиту та договору позики.

Всупереч умов договорів, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунків заборгованості за договором № 3845235 від 18.03.2021 р., наданих ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс», ОСОБА_1 станом на 13.02.2026 р. має заборгованість в розмірі 32800 грн., з яких: 10000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 22800 грн. – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 19-24, 26).

Відповідно до розрахунків заборгованості за договором № 555144725179001 від 09.05.2021 р. (10.05.2021 – дата видачі кредитних коштів), наданих ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс», ОСОБА_1 станом на 13.02.2026 р. має заборгованість в розмірі 7684,80 грн., з яких: 3000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4684,80 грн. – заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 25, 82-83).

01.12.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір факторингу № ФК 01-12/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3845235 (а.с. 30-33).

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору факторингу № ФК 01-12/21 від 01.12.2021 р. -Реєстру договорів, пава вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3845235 в загальній сумі 32800 грн (а.с. 34).

01.08.2025 р. між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 01-08/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3845235 (а.с. 50-60).

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 01-08/25 від 01.08.2025 р. - Реєстру боржників до договору факторингу № 01-08/25 від 01.08.2025 р., ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3845235 в загальній сумі 32800 грн (а.с. 61-63).

18.12.2023 р. між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555144725179001 (а.с. 35-44).

Відповідно до додатку № 3 до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 р. - Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 р., ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 555144725179001 в загальній сумі 7684,80 грн (а.с. 45, 47-49).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначені договори про надання споживчого кредиту та позики, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронними договорами, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Авентус Україна» договору про надання споживчого кредиту № 3845235 від 18.03.2021 р. та з ТОВ «Київська-Торгово-Інвестиційна Компанія» договору позики № 555144725179001 від 09.05.2021 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 10000 грн та 3000 грн. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення, в тому числі у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 3845235 від 18.03.2021 р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн, за договором № 555144725179001 від 09.05.2021 р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення за № 3845235 заборгованості за відсотками в сумі 22800 грн, за договором № 555144725179001 заборгованості за відсотками в сумі 4684,80 грн, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Судом встановлено, що за договором № 3845235, відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн, строком на 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 4 договору встановлено порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (пролонгація).

Згідно з п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2. (пп. 4.2.1-4.2.4) договору.

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до пп. 4.2.2. договору. (п. 4.2.1 договору).

За правилами п. 4.2.2. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Як убачається з картки обліку договору (розрахунок заборгованості), наданого ТОВ «Авентус Україна», останнім в період з 18.03.2021 р. по 16.04.2021 р. нараховані відсотки у межах строку дії договору (30 днів) із застосуванням зниженої процентної ставки 1,425% в день у розмірі 4275 грн, які відповідачем сплачені у повному обсязі 17.04.2021 р.

Отже, у зв`язку зі сплатою нарахованих відсотків відбулось продовження строку користування позикою на підставі п. 4.1 договору, тобто ще на 30 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 1,90%.

В межах нового строку дії договору з 18.04.2021 р. по 17.05.2021 р. нараховані проценти у розмірі 5700 грн, які сплачені відповідачем у повному обсязі 17.05.2021 р.

Отже, у зв`язку зі сплатою нарахованих відсотків відбулось продовження строку користування позикою на підставі п. 4.1 договору, тобто ще на 30 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 1,90%.

В межах нового строку дії договору з 18.05.2021 р. по 16.06.2021 р. нараховані проценти у розмірі 5700 грн.

Після спливу строку кредиту 16.06.2021 р. жодних платежів з погашення кредиту та сплати відсотків ОСОБА_1 не здійснював.

Отже, належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 3845235 після встановленого нового строку дії договору з урахуванням останньої пролонгації, а саме з 16.06.2021 р. матеріали справи не містять, оскільки відсутні докази про продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника.

У зв`язку з цим, суд вважає, що підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування з урахуванням пролонгації (згідно з розрахунком заборгованості) - відсутні.

Таким чином, за підрахунками суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки, нараховані у межах строку дії договору з урахуванням останньої пролонгації, а саме у період з 18.05.2021 р. по 16.06.2021 р., за стандартною відсотковою ставкою 1,90% в день, що становить 5700 грн. Відсотки, нараховані після спливу строку кредитування, не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що за договором № 555144725179001, відповідач отримав кредит в сумі 3000 грн, строком на 30 днів, стандартна процентна ставка 950.00%, знижена – 640,00% річних.

Відповідно до довідки про заборгованість за договором № 555144725179001, складеної ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 4684,80 грн.

Натомість, розрахунок складений позивачем, з якого убачається, що розмір заборгованості за процентами становить 4684,80 грн є необґрунтованим, оскільки нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договору суперечить вимогам матеріального права та умовам кредитного договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі та за період встановлені кредитним договором, а саме з 10.05.2021 р. по 08.06.2021 р. в сумі 2342,40 грн, з урахуванням стандартної процентної ставки, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за вищевказаними договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

В судовому засіданні встановлено факт передання первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс».

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник частково сплачував заборгованість за кредитним договором первісному кредитору, і взагалі не сплачував новому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь нового кредитора суму заборгованості за кредитним договором № 3845235 від 18.03.2021 р. в сумі 15700 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 5700 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити; за договором позики № 555144725179001 від 09.05.2021 р. в сумі 5342,40 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 2342,40 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 р., Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 р., заявку на надання юридичної допомоги № 1329 від 01.01.2026 р.; витяг з Акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 р. (а.с. 67-74).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 16000 грн.

Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що справа має невелику складність, а також зважаючи на те, що заява про зменшення судових витрат від відповідачки на адресу суду не надходила, позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8316,25 грн., а також судового збору у розмірі 1383,81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором № 3845235 від 18.03.2021 р. у розмірі 15700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) грн; за договором позики № 555144725179001 від 09.05.2021 р. у розмірі 5342 (п`ять тисяч триста сорок дві) грн 40 грн, а всього у розмірі 21042 (двадцять одна тисяча сорок дві) грн 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судовий збір у розмірі 1383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 81 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8316 (вісім тисяч триста шістнадцять) грн. 25 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.С. Солодовник