Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №638/17283/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/17283/25

Провадження № 2/638/2841/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, в якому просила суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її двоюрідний брат ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , грошових вкладів у банках та автомобіля ВАЗ 2107 1990 року випуску. Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість встановлення факту родинних відносин за наданими нею документами.

Позивач зазначає, що є дочкою ОСОБА_6 , яка була рідною сестрою матері ОСОБА_5 – ОСОБА_7 . ОСОБА_6 та її сестра ОСОБА_8 народились в сім`ї ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що мешкали у період з 1880-х років по 1940-ві роки у селищі Денисівка (Данилівка) Острозького повіту та селі Довгалівка (Домалевка) Кременецького повіту Волинської губернії. ОСОБА_6 народилась у селі Денисівка Білогірського району нині Хмельницької області (на той час адміністративно-територіальним устроєм село відносилось до Волинської губернії) 13 травня 1908 року. Її сестра Віра народилась в селі Довгалівка Білогірського району нині Хмельницької області ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внаслідок адміністративно-територіальних реформ, проведених після революції 1917 року, губернії було ліквідовано, а села Довгалівка та Денисівка віднесено до Хмельницької області. 19 травня 1943 року ОСОБА_8 була вивезена в Німеччину та репатрійована до України у 1946 році. Після повернення в ОСОБА_11 працювала у колгоспі на Хмельниччині, де останній було заведено паспорт. Однак, при заведенні паспорту на громадянку ОСОБА_12 було допущено помилку та невірно вписано прізвище як « ОСОБА_13 » замість « ОСОБА_14 ». Оскільки на той час паспорти зберігались у колгоспах, ОСОБА_15 змогла виявити вказану помилку лише коли звільнилась із колгоспу та поїхала до своєї рідної сестри ОСОБА_6 у місто Харків. Так, допущена формальна помилка у написанні прізвища ОСОБА_12 під час складання паспортного документу в селі, стала причиною розірвання формального родинного зв`язку сестер ОСОБА_14 . Після завершення ОСОБА_16 війни сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_7 все подальше життя жили у місті Харкові та підтримували тісний зв`язок. Родинні свята, державні свята та інші події родина ОСОБА_6 , донькою, якої є заявниця ОСОБА_1 та родина ОСОБА_7 , сином якої є ОСОБА_5 , завжди проводили разом. Разом зростали їх діти, разом вони їздили відпочивати. В такий спосіб сестри підтримували родинні відносини.

У зв`язку із втратою документів, що підтверджують родинні зв`язки з її сім`єю, внаслідок шахрайських дій осіб, до ЄРДР внесено відомості за № 42022222020000049 від 11.08.2022 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, позивач позбавлена можливості надати додаткові докази, а саме свідоцтво про смерть матері чи будь-які інші документи, що свідчать про родинні зв`язки з померлим.

Іншими спадкоємцями, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини є троюрідна сестра померлого ОСОБА_2 та жінка, що перебувала у близьких стосунках з померлим, ОСОБА_3 .

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки ОСОБА_5 не є братом позивачки. В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_5 є нібито її двоюрідним братом, а різні прізвища у її матері та матері ОСОБА_5 нібито через те, що прізвище ОСОБА_13 записано помилково під час складання паспорту у селі, однак такі доводи ґрунтуються на припущеннях. Отже, позивачкою не надано належних доказів на підтвердження родинних відносин з ОСОБА_5 . Відсутні достатні, належні та допустимі докази, які підтверджують факти щодо того, що позивачка та ОСОБА_5 були двоюрідними братом та сестрою. Додані до позовної заяви документи не доводять факт родинних відносин позивачки та її нині покійного чоловіка; із актового запису про народження позивачки, трудової книжки її матері, свідоцтва про шлюб та диплому її матері, вбачаються значні розбіжності у кожному документі у прізвищах матері та батька; фотографії не підтверджують факту родинних відносин, з наданих фотографій не вбачається, хто саме на них зображений. Крім того, відповідач зазначила, що вона проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю з 2001 року, займалася його лікуванням та похованням.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , зазначила, що заперечення щодо родинного зв`язку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 засновані на безпідставних твердженнях ОСОБА_3 про відсутність доказів, а також її особисту необізнаність, оскільки остання ніколи не була знайома з матір`ю ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , так само як ніколи не була його дружиною. Саме тому на фотографіях, наданих до позовної заяви, ОСОБА_3 не може нікого впізнати, навіть «свого чоловіка».

ОСОБА_3 подала заперечення на відповідь, в якому у задоволенні позову просила відмовити. Заперечення проти позову є подібними з тим, що викладені у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подала.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариси Василівни ( АДРЕСА_3 ) належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16 лютого 2026 року до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариси Василівни надійшли докази, витребувані ухвалою від 23.09.2025.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року за клопотанням позивача викликано для допиту в судове засідання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення судового засідання не зверталися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів.

Заслухавши позивача, допитавши свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові у віці 65 років помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16 серпня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у міста Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкові) складено відповідний актовий запис № 15285, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 16 серпня 2021 року на бланку серії НОМЕР_1 .

На час смерті ОСОБА_5 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 26 січня 2022 року.

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , увійшла, зокрема, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належна останньому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 09 серпня 1993 року.

25 жовтня 2021 року до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Литвинюк Лариси Василівни надійшла заява ОСОБА_3 , в якій вона повідомила, що спадщину після свого чоловіка ОСОБА_5 приймає та просить відкрити спадкову справу. Заяву зареєстровано приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. 25.10.2021 за № 83/02-14.

Приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. 25 жовтня 2021 року сформовано Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру № 66977856 та № 66977874, якими встановлено відсутність у Спадковому реєстрі відомостей про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо майна ОСОБА_5 , а також відсутність складених ОСОБА_5 за життя заповітів та спадкових договорів.

25 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. зареєстровано спадкову справу № 23/2021 (номер у спадковому реєстрі 68522289) щодо майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 лютого 2022 року приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. долучено до спадкової справи № 23/2021 та зареєстровано заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 . Справжність підпису ОСОБА_2 на заяві засвідчено 04 лютого 2022 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 199.

09 лютого 2022 року приватним нотаріусом Литвинюк Л.В. долучено до спадкової справи № 23/2021 та зареєстровано заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 . Справжність підпису ОСОБА_1 на заяві засвідчено 12 січня 2022 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В., зареєстровано в реєстрі за № 52.

27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Литвинюк Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Литвинюк Л.В. від 27 лютого 2023 року № 11/01-16 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постанова мотивована тим, що на підставі поданих документів неможливо довести факт родинних стосунків, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлого.

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00034761553 від 26 січня 2022 року матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була ОСОБА_7 , яка проживала у с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 67 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 10 серпня 1992 року на бланку серії НОМЕР_2 .

Згідно з Архівною довідкою від 02.05.2025 № 01-41/1884, виданою Державним архівом Харківської області, в архівному фонді Відділи записів актів громадянського стану міських відділень Управління НКВС УРСР по Харківській області у книзі реєстрації актів про народження по м. Харкову за 1944 рік є запис від 27 березня 1944 року (реєстраційний номер 705) про народження 28 жовтня 1943 року « ОСОБА_20 » (так у документі), батько якої – « ОСОБА_21 » (так у документі), ІНФОРМАЦІЯ_6 , українець, мати- « ОСОБА_22 » (так у документі), 35 років, українка.

Згідно з копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 20.06.1970, « ОСОБА_21 » (так у документі) та « ОСОБА_6 » (так у документі) уклали шлюб 20.06.1970 року, актовий запис № 453.

Згідно з відповідями Хмельницького, Житомирського, Волинського та Рівненського державних архівів від 19.03.2023, 04.04.2023, 01.05.2025 та 19.05.2025 відповідно, наданими на адвокатські запити, надати актові записи про народження ОСОБА_6 , 1908 року народження, та ОСОБА_12 , 1924 року народження, немає можливості.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що працювала разом з ОСОБА_23 та ОСОБА_1 , товаришувала з ними близько 30 років. Свідок була особисто знайома з ОСОБА_5 . Свідку відомо, що ОСОБА_5 був двоюрідним братом ОСОБА_1 по материнській лінії, оскільки їх матері були рідними сестрами. Особисто їх матерів свідок не знала, однак про них свідку особисто розповідали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Свідок часто бачилася та зустрічалася з ОСОБА_23 та ОСОБА_1 .

Допитана як свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що з дитинства знайома з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , вони зростали разом та тісно дружили. В дитинстві свідок багато часу проводила разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Хоча ОСОБА_1 була старша на 12 років, проте вона також проводила з ними час. Вони ходили разом в зоопарк, на пляж. З ОСОБА_5 свідок ходила в одну групу в дитячому садочку. Мама свідка та мама ОСОБА_5 працювали на одному заводі. Їхні батьки (сім`я свідка, сім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) дружили родинами все життя, на підтвердження чого продемонструвала відповідні фотографії. В дитинстві сім`я свідка проживала на вул. Клочківській у приватному будинку, а родина ОСОБА_24 та ОСОБА_25 проживали на Держпромі, тому влітку останні часто приїздили до сім`ї свідка в гості разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Також в дитинстві ОСОБА_6 , яка була вчителем фізики і хімії, часто допомагала свідку з навчанням. Взаємостосунки були тісними та дружніми. Свідок зазначила, що їй достеменно відомо, що покійна ОСОБА_7 була рідною сестрою ОСОБА_26 , матір`ю ОСОБА_5 та рідною тіткою ОСОБА_1 . Між родинами позивача та ОСОБА_13 завжди були дуже теплі, хороші стосунки, вони тісно спілкувалися, дружили все життя, дуже допомагали одне одному.

З досліджених в судовому засіданні фотографій, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_23 підтримували стосунки, притаманні родинним, проводили разом час, відпочинок та свята як у дитинстві, так і в дорослому віці. Також на фото зафіксовано спільний відпочинок ОСОБА_1 , ОСОБА_23 та його матері ОСОБА_7 . Достовірність зображення на фотографіях саме ОСОБА_1 та ОСОБА_23 підтвердили обидва допитані в судовому засіданні свідки, які тривалий час були з ними знайомі.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

При цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

Системний аналіз ст. 315 та ст. 294 ЦПК України свідчить про те, що заява про встановлення факту родинних зв`язків може бути розглянута як в порядку окремого провадження, так і на загальних підставах в порядку позовного провадження.

Можливість здійснювати розгляд питання про встановлення фактів у позовному провадженні підтверджена позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20.

Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту родинних відносин, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ст. 81 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Позивачем належними, допустими, достовірними та достатніми доказами доведено обставини наявності між нею та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 родинного зв`язку ступеню двоюрідні сестра та брат. Такий висновок суду ґрунтується на підставі наданих позивачем письмових доказах, якими підтверджено, що матір`ю позивачки є ОСОБА_6 , а матір`ю ОСОБА_5 – ОСОБА_7 . Висновок суду про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були рідними сестрами ґрунтується на підставі показів свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , які підтвердили суду, що їм достеменно відомо, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_5 є двоюрідними сестрою і братом, оскільки їхні матері були рідними сестрами. При цьому, зазначену інформацію свідку ОСОБА_18 повідомляли безпосередньо ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_5 , а свідок ОСОБА_17 була безпосередньо знайома з матерями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Також обидва свідки повідомили суду про те, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_5 за життя останнього підтримували родинні стосунки, тісно спілкувалися, що знову підтверджує наявний між ними родинний зв`язок як між двоюрідними сестрою і братом. Також обидва свідки підтвердили достовірність зображення на долучених позивачем фотографіях ОСОБА_1 та ОСОБА_23 .

Покази свідків є логічними, узгоджуються між собою та не суперечать письмовим доказам. Обставин, які би ставили під сумнів достовірність показів свідків, судом не встановлено.

Крім того, судом враховано, що по-батькові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ідентичними, а розбіжність у написанні їх прізвищ зводиться лише до написання першої букви прізвища ( ОСОБА_27 » та « ОСОБА_28 »), які ж до того є подібними при написанні прописом. Враховуючи історичний аспект, в якому було видавалися документи на ім`я ОСОБА_7 , а саме післявоєнні часи, невисокий рівень писемності, відсутність печатних машинок на той час, внаслідок чого документація велася рукописним текстом, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що при оформленні документів на ім`я ОСОБА_7 було допущено помилку та помилково зазначено її прізвище « ОСОБА_13 » замість « ОСОБА_14 ».

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо актового запису про народження ОСОБА_7 , копія свідоцтва про її народження. Водночас, суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 , яка заперечувала факт того, що ОСОБА_7 при народженні мала прізвище « ОСОБА_14 », не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень проти позову. Зокрема, відповідачем не надано суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 , в якому її батьком був би зазначений « ОСОБА_29 », що спростувало б факт народження ОСОБА_7 від ОСОБА_9 , про що зазначає позивач у позові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем, не спростовано той факт, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення зазначеного факту в судовому порядку, суд враховує, що зазначений факт має юридичне значення, оскільки зумовлює виникнення та можливість реалізації позивачем своїх спадкових прав щодо спадщини, яка відкрилася після ОСОБА_5 ; чинне законодавство не передбачає позасудового порядку встановлення цього факту; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, оскільки цей факт лише підтверджує ту обставини, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_5 п`ятої черги за законом, проте реалізація позивачем спадкових прав буде здійснюватися в нотаріальному порядку.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 24 квітня 2026 року.

Суддя І.П. Латка