Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №205/2402/21 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/2402/21

Номер провадження2/205/252/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Мадьонової Я.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідачів – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою мотивуючи свої вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог тим, що вона має у спільній частковій власності з сином – ОСОБА_7 та онуками ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 – будинок АДРЕСА_1 . Зазначає, що їй належить 7/10 частки та 1/20 частки, що становить 78,33%, ОСОБА_4 – 1/20 частки, що становить 5%, ОСОБА_7 – 1/10 частки, що становить 10%, ОСОБА_5 – 1/30 частки, що становить 3,33%, ОСОБА_6 – 1/30 частки, що становить 3,33%. Вказує, що фактично у вказаному будинку проживають лише вона та ОСОБА_7 , а інші співвласники ніколи не мешкали, не були зареєстровані і не приймають участь в його утриманні, та збереженням спірного майна фактично займаються лише вона і ОСОБА_7 . Відповідачі не спілкуються з нею та чинять штучні перешкоди в реалізації її прав, зокрема не надають згоду на оформлення кадастрового номера на спільну власність, тим самим унеможливлюють спільне володіння майном і можливість розпоряджатись своєю часткою іншими співвласниками. Посилається на те, що вона неодноразово пропонувала ввідповідачам виплатити грошові кошти за частки будинку, які є незначними і не можуть бути виділені в натурі кожному окремо, а також зверталась до відповідачів з пропозицією приймати участь у здійсненні ремонтних робіт у будинку, але вони жодних сплат не здійснюють, і утримують майно та тягар утримання своєї частки кожен з відповідачів переклав на неї і ОСОБА_7 . Вказує, що з врахуванням вищевказаного у неї та відповідачів виник спір у зв`язку з відсутністю згоди щодо спільного володіння, користування і розпорядження спільною власністю. На підставі викладеного вона звернулась до суду з цим позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_4 на 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_1 з виплатою вартості 1/20 частки майна в розмірі 52 049 грн., припинити право власності ОСОБА_5 на 1/30 частку домоволодіння АДРЕСА_1 з виплатою вартості 1/30 частки майна в розмірі 34 700 грн., припинити право власності ОСОБА_6 на 1/30 частку домоволодіння АДРЕСА_1 з виплатою вартості 1/30 частки майна в розмірі 34 700 грн., визнати за нею право власності на 7/60 часток на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів на її користь всі судові витрати.

25 березня 2021 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кульчицького О.С. до суду надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що у ОСОБА_4 немає іншого житла у власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254816161, а відшкодування вартості його частки у майні не зможе забезпечити йому право на інше житло і припинення права власності на його частку завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. Вказує, що позивач не зверталась до ОСОБА_4 з пропозицією щодо оформлення кадастрового номеру на земельну ділянку, а також зазначає, що відповідач набув право власності на 1/20 частки лише 10 грудня 2020 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про залучення до участі у справу співвідповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Матеріали справи також містять заперечення відповідача ОСОБА_5 в яких він просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, в обґрунтування зазначивши, що є недостовірним і не відповідає дійсності твердження позивача про те, що відповідач не здійснює утримання оспорюваного будинку та не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з власної ініціативи, оскільки він не має змоги утримувати і проживати у вказаному будинку з причини того, що позивач чинить перешкоди у праві користування. Вказує на відсутність доказів того, що позивач змушена була продати належну їй квартиру, а грошові кошти витратити на поточний ремонт і здійснення платежів за комунальні послуги. Вважає, що оцінка експерта ОСОБА_9 не є об`єктивною та не може бути врахована судом, оскільки проведена за запитом позивача, яка зацікавлена в результатах оцінки, і тому вартість майна є заниженою та не відповідає дійсності.

Відповідач ОСОБА_6 подала до суду відзив на позов, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що доводи позивача про неможливість виділу в натурі належної їй частини спірного житлового будинку та неможливість спільного користування ним є необґрунтованими, а також позивачем не надано доказів того, що припинення права власності її та ОСОБА_5 не завдасть істотної шкоди їх інтересам, як співвласникам. Вказує, що вона не має змоги утримувати та проживати у вказаному будинку з причини того, що позивач чинить перешкоди у праві користування. Вказує на відсутність доказів того, що позивач змушена була продати належну їй квартиру, а грошові кошти витратити на поточний ремонт і здійснення платежів за комунальні послуги. Вважає, що оцінка експерта ОСОБА_9 не є об`єктивною та не може бути врахована судом, оскільки проведена за запитом позивача, яка зацікавлена в результатах оцінки, і тому вартість майна є заниженою та не відповідає дійсності.

Представником відповідачів ОСОБА_2 у системі «Електронний суд» було сформовано додаткові пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що висновок експерта №1774-23 від 20 травня 2025 року є неповним і необґрунтованим, який не усуває прогалин допущених судовим експертом у висновку №945/950-22 від 04 листопада 2022 року, та не відповідає на питання поставлені судом у його ухвалі від 30 березня 2023 року, а тому не може бути прийнятий до уваги суду. Позивач намагається переконати суд у тому, що на сьогоднішній день спірний об`єкт нерухомості пошкоджено внаслідок ракетно-дронових ударів країною агресором, вона не позбавлена можливості заявити повторну судову будівельно-оціночну експертизу з метою встановлення дійсної ринкової вартості домоволодінню АДРЕСА_1 , після його пошкоджень. Натомість позивач не ставить питання щодо проведення повторної судової експертизи, а тому самі по собі фотознімки не можуть бути прийняті судом як належний доказ технічного стану домоволодінню. Звертає увагу, що на виконання ухвали суду від 30 березня 2023 року про призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи, огляд домоволодіння АДРЕСА_1 судовим експертом ОСОБА_10 , за його участю здійснювався 12 квітня 2024 року, під час якого досліджуваний об`єкт знаходився в ідеальному стані та не мав ніяких пошкоджень. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено жодними достатніми та допустимими доказами обставини того, що спільне володіння і користування майном позивача та відповідачів є неможливим, а матеріали справи містять відповідь відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 26 серпня 2021 року, відповідно до якого у ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області відсутні звернення учасників справи за фактом домоволодіння АДРЕСА_1 . Таким чином, матеріалами справи не доведено обставини неможливості спільного володіння і користування домоволодінням учасниками справи. Так само, як і не доведено, що таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів та членам їх сімей. Відповідно до наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_4 не має іншого нерухомого майна, а тому позбавлення його права на частку у спільному домоволодінні, за відсутності іншої альтернативної нерухомості, завдасть йому і його сім`ї істотної шкоди.

Від третьої особи ОСОБА_7 до суду надійшли пояснення, в яких він підтримав позовні вимоги.

08 лютого 2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 та частково задоволено клопотання відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і призначено судову оціночно-будівельну експертизу та судову будівельно-технічну експертизу із зупиненням провадження до закінчення проведення експертиз.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2022 року поновлено провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.

30 березня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання представника відповідачів Мухи С.С. про призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи та зупинено провадження до закінчення проведення експертизи.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року поновлено провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.

30 липня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра задоволено клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 про виклик у судове засідання судового експерта Логачову Ю.Ф. для надання пояснень щодо висновку експерта №1774-23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, який складено 20 травня 2025 року.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просив задовольнити позовну заяву.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зі змісту реєстраційного посвідчення Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації судом встановлено, що 1/2 частина домоволодіння розташованого в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 1997 року, та записано в реєстрову книгу №27 за реєстровим №46 (т. 1 а. с. 58).

Відповідно до свідоцтва про право на спадкування за законом від 21 січня 1997 року, спадкоємцями майна ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з 1/2 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 , є в рівних долях: дружина ОСОБА_3 , а також сини ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 61).

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності засвідчено, що ОСОБА_3 , яка є дружиною, що пережила чоловіка ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві власності 1/2 частка в загальному спільному майні, придбаному в шлюбі та складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 21 січня 1997 року, яке видано державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Ливтиненком І.В. та зареєстровано в реєстрі №3-188, ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті її чоловіка - ОСОБА_13 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №231142803 від 05 листопада 2020 року (т. 1 а. с. 59).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05 листопада 2008 року спадкоємцем майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 у виді 1/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є його мати ОСОБА_3 , а право власності ОСОБА_3 на 1/10 частки вказаного нерухомого майна зареєстровано, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» ДОР №21164159 від 05 грудня 2008 року (т. 1 а. с. 62-63).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 вересня 2020 року за яким спадкоємцями майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 у виді 1/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є його мати - ОСОБА_3 ; донька - ОСОБА_6 ; син - ОСОБА_5 , та право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на 1/3 частки вказаного нерухомого майна, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №224357203 від 17 вересня 2020 року (т. 1 а. с. 68-69).

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2020 року за яким спадкоємцями майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 у виді 1/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є його мати - ОСОБА_3 – на 1/3 частку; донька - ОСОБА_6 – на 1/3 частку; син - ОСОБА_5 на 1/3 частку, а право власності зареєстровано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на 1/30 частки вказаного нерухомого майна за кожним, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №229440762, №229440939 від 23 жовтня 2020 року (т. 1 а. с. 31, 70-71).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 листопада 2020 року за яким спадкоємцями майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 у виді 1/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є його мати - ОСОБА_3 – на 1/2 частку; син - ОСОБА_4 – на 1/2 частку, а право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на 1/20 частки вказаного нерухомого майна, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №232191634 від 12 листопада 2020 року (т. 1 а. с. 64-65).

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2020 року за яким спадкоємцями майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 у виді 1/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є його син - ОСОБА_4 – на 1/2 частку; мати - ОСОБА_3 – на 1/2 частку, а право власності зареєстровано за ОСОБА_4 на 1/20 частки вказаного нерухомого майна, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236281083 від 10 грудня 2020 року (т. 1 а. с. 30, 67).

Матеріали справи містять також копію договору купівлі-продажу квартири від 29 січня 2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Литвиненком І.В., зареєстровано в реєстрі за №58, відповідно до змісту якого судом встановлено, що продавець ОСОБА_3 передала у власність покупцю ОСОБА_14 квартиру АДРЕСА_2 , за ціну 129 996 грн. (т. 1 а. с. 72).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254816161 від 28 квітня 2021 року судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/20 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 122).

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №263375054 від 28 червня 2021 року судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_15 на праві приватної власності належить кожному по 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 180, т. 2 а. с. 96).

Матеріали справи містять договір майнового найму №17/010773 від 09 жовтня 2018 року, з якого судом встановлено, що ОСОБА_4 уклав вказаний договір з ОСОБА_16 щодо строкового платного користування квартирою АДРЕСА_4 , з метою проживання до 09 жовтня 2021 року з можливістю продовження строку його дії на 12 місяців (т. 1 а. с. 123-126).

З наявного в матеріалах справи акту №150 від 02 серпня 2021 року за підписами сусідів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , засвідченого начальником Управління майном колишнього смт. Таромське Дніпровської міської ради Бондаренко О.Г., судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ніколи не мешкали, не заселялись і не допомагали у веденні домашнього господарства в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 220).

Також матеріали справи містять відповідь ВП №3 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області №43.3/С-65 від 26 серпня 2021 року про те, що у відділенні поліції відсутні звернення від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 або третіх осіб за фактом домоволодіння ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 221).

В матеріалах справи також наявні квитанції за 2019-2020 роки про сплату ОСОБА_3 комунальних послуг за будинок АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 73-113).

Матеріали справи також містять документи щодо придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів (т. 1 а. с. 122-241).

Крім того, Матеріали справи містять висновок щодо технічної неможливості виділу в окремий об`єкт нерухомого майна №2302-21/5 від 23 лютого 2021 року, який складено ФОП ОСОБА_9 , в якому зазначено, що за технічними показниками частка 1/30 у вищевказаному об`єкті нерухомості – житловому будинку (домоволодінні), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , не може експлуатуватися як окремий об`єкт нерухомого майна, не має технічної можливості для виділу в натурі (т. 1 а. с. 27-36).

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту №2402-21/3 «Про проведення оцінки вартості майна-домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 », який складено оцінювачем ОСОБА_9 18 лютого 2021 року, судом встановлено, що ринкова власність вказаного житлового будинку становить 522 509 грн., вартість 1/20 частки домоволодіння - 24 819,18 грн., вартість 1/30 частки домоволодіння - 16 546,12 грн. (т. 1 а. с. 37-41).

Також у матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №949/950-22, який складений 04 листопада 2022 року судовим експертом Алістратовою Т.В., відповідно до якого ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 в цінах станом на час проведення експертизи складає 714 650 грн., а вартість часток співвласників: ОСОБА_3 - 1/20+7/10+1/30 (47/60): 559 809 грн.; ОСОБА_4 - 1/20 (3/60): 35 732 грн.; ОСОБА_7 - 1/10 (6/60): 71 465 грн.; ОСОБА_5 - 1/30 (2/60): 23 822 грн.; ОСОБА_6 - 1/30 (2/60): 23 822 грн.; розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об`єкту, проведення робіт з переобладнання та перепланування, неможливий (т. 2 а. с. 55-71).

З висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №1774-23, який складений 20 травня 2025 року судовим експертом Логачовою Ю.Ф., судом встановлено, що дійсна (ринкова) вартість домоволодіння АДРЕСА_1 в цінах станом на час проведення експертизи складає 1 040 992 грн. (25 056 доларів США), а вартість часток співвласників: ОСОБА_3 – 1/20+7/10+1/30 часток, що дорівнює 47/60 частці: 815 444 грн.; ОСОБА_4 1/20 частка, що дорівнює 3/60 частці: 52 049 грн.; ОСОБА_7 1/10 частка, що дорівнює 6/60 часток: 104 099 грн.; ОСОБА_5 1/30 частка, що дорівнює 2/60 часток: 34 700 грн.; ОСОБА_6 1/30 чатска, що дорівнює 2/60 часток: 34 700 грн. (т. 2 а. с. 172-239).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частиною 2 статті 16 ЦК України визнання права визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 317, 319 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частинками 1, 2 статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Згідно з ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Верховний Суд України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13 зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14 зазначено, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених у пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння і користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Відповідно до правового висновку сформульованого у постанові від 13 січня 2016 року Верховного Суду України у справі №2925цс15, коли сам співвласник має намір відмовитися від своєї частки у майні, застосуванню підлягає саме ст. 364, а не ст. 365 Цивільного кодексу України. Такої ж позиції дотримано у рішенні Європейського суду Справа «Андрій Руденко проти України» від 21 березня 2011 року, де зазначається, що співвласник майна може позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості своєї частки на підставі ст. 364 Цивільного кодексу України. Стаття 364 стосується ситуації, коли співвласник бажає виділення частки зі спільної власності та не проти одержання компенсації за свою частку в спільному майні. Вказані норми (статті 364 і 365 ЦК України) є різними за своєю правовою природою і кожна з них є окремою підставою для пред`явлення позову, оскільки перша передбачає право власника, який виділяється, на частку зі спільного майна, а друга - можливість за позовом інших співвласників припинити право особи на частку у спільному майні. При цьому грошова або інша майнова компенсація відповідно до ст. 364 ЦК України може бути виплачена співвласнику, який виділяється, лише за його згодою.

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 зроблено висновок, щодо застосування пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто, можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок суду про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20).

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному ст.365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснене: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №1774-23, який складений 20 травня 2025 року судовим експертом Логачовою Ю.Ф., дійсна ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 в цінах станом на час проведення експертизи складає 1 040 992 грн. із зазначенням вартості часток співвласників.

Також у матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №949/950-22, який складений 04 листопада 2022 року судовим експертом Алістратовою Т.В., відповідно до якого розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об`єкту, проведення робіт з переобладнання та перепланування є неможливим.

Вказані у висновках обставини щодо неможливості розподілу спірного домоволодіння у відповідності до часток кожного із співвласників та щодо розміру вартості часток відповідачами не були спростовані у встановленому законом порядку.

Відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій та відповіді ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти в загальному розмірі 121 449,18 грн., що дорівнює вартості 1/20 частки майна ОСОБА_4 у розмірі 52 049 грн., 1/30 частки майна ОСОБА_5 - 34 700 грн., 1/30 частки майна ОСОБА_6 - 34 700 грн., і вказані кошти перебувають на депозитному рахунку.

Як встановлено судом відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної власності володіють по 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилання представника відповідачів на те, що у ОСОБА_4 не має особистого житла і припинення частки у власності за ним, завдасть йому та його сім`ї істотної шкоди, не заслуговує на увагу, оскільки від ОСОБА_4 не було подано належних доказів, яким чином йому буде завдано істотної шкоди та що він має родину, яка також зазнає вказаної шкоди.

Крім того, долучені позивачем до матеріалів справи копії квитанцій на придбання різних будівельних матеріалів та будівельних робіт/послуг, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки із вказаних документів неможливо ідентифікувати ким саме та для яких цілей було здійснено їх придбання, а також вказані документи не впливають на рішення суду, оскільки позивачем також було надано копії квитанцій про сплату нею комунальних послуг, а представником відповідачів було підтверджено у судовому засіданні, що відповідачі жодного разу не надавали допомогу позивачу шляхом надання грошових коштів з метою оплати комунальних послуг чи безпосередньої сплати ними їх особисто, а також здійснення поточного/капітального ремонту спірного будинку та його утримання, оскільки позивач цього в них не просила.

Отже, суд зазначає, що відповідачами не спростовано у встановленому законом порядку те, що ними не виконується утримання спільного майна – спірного домоволодіння, тобто не доведено виконання ними своїх обов`язків, як співвласників спірного нерухомого майна, в частині обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг та поточного ремонту.

Крім того, судом на підставі наявних у матеріалах доказів було встановлено наявність передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав для припинення права відповідачів на частку в спільному майні, оскільки частки відповідачів є незначними, не можуть бути виділені в натурі, а також, що спільне володіння і користування майном є неможливим, у зв`язку з неприязними стосунками, які склалися між сторонами.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що припинення права власності відповідачів на належні їм частки у спірному домоволодінні не завдадуть істотної шкоди їх інтересам, оскільки під час судового розгляду було також встановлено, що за весь період володіння вказаним майном вони не проживали там, жодним чином не користувались таким майном, тобто не виявляли до нього жодного інтересу, а також не несли тягар його утримання.

Отже, на переконання суду, припинення права власності відповідачів на належні частки у домоволодінні не завдасть їм істотної шкоди.

Також позивачем внесено на депозитний рахунок грошові кошти, що дорівнюють вартості часток майна відповідачів та ринкова вартість спірного об`єкта нерухомого майна не спростована іншими належними, достатніми і допустимими доказами.

Таким чином, підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд, та вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про можливість припинення права власності відповідачів на належні їм частки спірного будинку, оскільки вони є незначними і не можуть бути виділені в натурі, та таке припинення не завдасть істотної шкоди їх інтересам, при цьому захистить порушене право позивача, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на оплату послуг оцінювача ОСОБА_9 , яким було складено звіт №2402-21/3 від 18 лютого 2021 року в розмірі 5 000 грн. та 3 020,32 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи №949/950-22 від 04 листопада 2022 року, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Судом встановлено, що вищенаведені витрати пов`язані безпосередньо з розглядом справи і позивачем було понесено витрати: 5 000 грн. – за проведення оцінки відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера ФОП ОСОБА_9 №2401-0221 від 24 лютого 2021 року; 3 020,32 грн. – за проведення судової експертизи (висновок експерта №949/950-22 від 04 листопада 2022 року) відповідно до рахунку на оплату №149 від 22 березня 2022 року та акту №949/950-22 здачі-приймання висновку експерта від 04 листопада 2022 року, а тому такі витрати мають бути відшкодовані відповідачами на користь позивача.

Оскільки витрати пов`язані із залученням спеціаліста віднесено до складу судових витрат, які не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 ЦК України та відсутні підстави для стягнення їх на підставі ст. 543 ЦК України в солідарному порядку, тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати у сумі 8 020,32 грн., тобто по 2 673,44 грн. з кожного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому сума судового збору підлягає стягненню з відповідачів.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5 754,49 грн.

Разом з тим, позивачу потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 3 938,49 грн.

Також судовий збір віднесений до складу судових витрат, які не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 ЦК України та відсутні підстави для стягнення їх на підставі ст. 543 ЦК України в солідарному порядку, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 938,49 грн., тобто по 1 312,83 грн. з кожного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, однак вказаного клопотання до суду не надходило.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності – задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі вартості 1/20 частки майна в сумі 52 049 грн., які внесено ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на депозитний рахунок Держказначейської служби України у м. Києві у цивільній справі №205/2402/21 (квитанції від 23 січня 2023 року, 20 лютого 2023 року, 29 липня 2025 року).

Припинити право власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на 1/30 частку домоволодіння АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі вартості 1/30 частки майна в сумі 34 700 грн., які внесено ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на депозитний рахунок Держказначейської служби України у м. Києві у цивільній справі №205/2402/21 (квитанції від 23 січня 2023 року, 20 лютого 2023 року, 29 липня 2025 року).

Припинити право власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/30 частку домоволодіння АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі вартості 1/30 частки майна в сумі 34 700 грн., які внесено ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на депозитний рахунок Держказначейської служби України у м. Києві у цивільній справі №205/2402/21 (квитанції від 23 січня 2023 року, 20 лютого 2023 року, 29 липня 2025 року).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .

Стягнути зі ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді витрат пов`язаних із залученням спеціаліста та проведення судової експертизи в розмірі 8 020,32 грн., у рівних частках по 2 673,44 грн. з кожного.

Стягнути зі ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 3 938,49 грн., у рівних частках по 1 312,83 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 24 квітня 2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 .

Третя особа: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя: Т.П. Терещенко