Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №201/16090/24 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/16090/25

Провадження № 2/201/388/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черновська Людмила Григорівна про стягнення шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ТОВ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черновська Л. Г. про визнання особи такою, що успадкувала борг померлого та стягнення грошових коштів, в якому, посилаючись на норми ст.ст. 640,1047,1049 ЦК України, просили визнати ОСОБА_1 такою, що успадкувала борг померлого чоловіка - ОСОБА_2 та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 217 874 грн. в якості боргу, що був успадкований нею за померлим чоловіком - ОСОБА_2 (т.1, а.с.1-11).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2024 року головуючим у справі визначено суддю Куць О.О. (т.1, а.с.51)

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О. О. від 23 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черновської Л. Г. належним чином посвідчену копію спадкової справи № 88/2024, відкритої щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.54).

04 лютого 2025 року до суду надійшла спадкова справа (т.1, а.с.81-106).

07 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог за їх безпідставністю, оскільки між сторонами відсутні позикові відносини (т.1, а.с.112-119).

28 лютого 2025 року позивач ТОВ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» направили відповідь на відзив (т.1, а.с. 172-175).

03 березня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с. 182-184).

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року витребувано у ТОВ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» оригінал розписки від 03 березня 2023 року та оригінал акту приймання-передачі від 03 березня 2023 року (т.1, а.с.254).

16 липня 2025 року позивач ТОВ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» подав заяву про зміну підстав позову.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 07 вересня 2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Здорове майбутнє», обіймаючи посаду медичного представника (наказ ТОВ «Здорове майбутнє» № 64 від 07.09.2017 року про прийняття на роботу).

На посаді, одним з його основних обов`язків було здійснення обігу, обліку та забезпечення збереження медичних препаратів, переданих йому для виконання трудових функцій (проведення презентацій, надання зразків тощо).

Медичний представник був матеріально відповідальною особою за цінності, отримані для виконання службових завдань.

На виконання своїх трудових обов`язків, у серпні 2023 року ОСОБА_2 були передані фармацевтичні препарати (товар) на загальну суму 217 874 гривні 00 копійок.

Факт передачі товару підтверджується внутрішніми обліковими документами підприємства та актом приймання-передачі товару по ТОВ «Здорове майбутнє» від 03.03.2023 року.

Хоча акт датований 03.03.2023 року, фактична передача відбулася у серпні 2023 року, ця розбіжність є технічною помилкою у внутрішньому документообігу підприємства і не спростовує факту передачі товару саме ОСОБА_2 для виконання ним трудових обов`язків.

Акт, разом з іншими обліковими документами, підтверджує факт отримання товару працівником. Місце складання Акту (м. Київ) відповідає юридичній адресі Позивача, що є звичайною практикою, незалежно від фактичного місця фізичної передачі товару.

Підпис директора підприємства на Акті підтверджує волю юридичної особи щодо передачі товару, а фізична передача через водія здійснювалася на підставі відповідних внутрішніх розпоряджень.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент його смерті та станом на дату подання позовної заяви вказані фармацевтичні препарати або їхня вартість у сумі 217 874 грн. не були повернуті ТОВ «Здорове майбутнє». Це свідчить про завдання шкоди підприємству внаслідок невиконання працівником своїх трудових обов`язків щодо збереження матеріальних цінностей.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадкова справа № 88/2024.

Відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого та факт прийняття нею спадщини не заперечується, відповідно до чинного законодавства, спадкоємці несуть відповідальність за борги спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

Посилаючись на норми ст.ст. 130-131, 134 КЗпП, положення ст.1218, 1231 ЦК України позивач просив визнати ОСОБА_1 такою, що успадкувала борг померлого чоловіка - ОСОБА_2 . Задовольнити позов ТОВ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, у порядку спадкування; стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 217 874 грн. в якості боргу, що був успадкований нею за померлим чоловіком - ОСОБА_2 , і котрий був завданий померлим ОСОБА_2 при виконанні трудових обов`язків та судовий збір — 3268,11 грн. (т.2, а.с. 52-61).

У запереченнях щодо зміни підстав позову від 20 липня 2025 року ОСОБА_1 просила у прийнятті заяви позивача ТОВ «Здорове майбутнє» про зміну підстав позову у цивільній справі №201/16090/24 за позовом ТОВ «Здорове Майбутнє» до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черновська Л.Г. про визнання особи такою, що успадкувала борг померлого та стягнення грошових коштів відмовити та повернути її заявнику (т.2, а.с. 83-87).

22 липня 2025 року позивач направив до суду додаткові пояснення щодо заперечення про зміну підстав позову (т.2, а.с. 91-98).

Ухвалою суду від 18 серпня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача – адвоката Гуділіна О.О. про зміну підстав позову. Постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміни підстав позову (т.2, а.с.107-109).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» до неї про стягнення шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків у порядку спадкування, посилаючись на його безпідставність. Так посада медичного представника не належить до посад, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність В класифікаторі професій (ДК 003:2010) відсутня професія «медичний представник». Крім того, до матеріалів справи не надано посадової інструкції медичного працівника, у зв`язку з чим відсутня можливість перевірити, які трудові обов`язки були покладені на померлого ОСОБА_2 та чи пов`язані покладені обов`язки із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей та відповідно не доведено належними і допустимими доказами, що будь-які роботи, передбачені Переліком №447/24, були включені до трудової функції обов`язків померлого.

Крім того, позивач стверджує, що померлий в обсязі, визначеному актом приймання -передачі, отримав ряд лікарських препаратів, для реалізації своєї трудової функції. Викладене підтверджує актом, розпискою та обліковою документацією. В той же час зазначає про те, що акт датований 03.03.2023 року, а фактична передача відбулась у серпні 2023 року, що дана розбіжність є технічною помилкою у внутрішньому документообігу підприємства і не спростовує факту передачі товару саме ОСОБА_2 для виконання ним трудових обов`язків. Але в той же час, даний обсяг препаратів не передавався померлому, з огляду на відсутність цих препаратів на обліку самого підприємства. Вказувала, що розписка не може вважатись належним доказом, з огляду на відсутність оригіналу даного документу, який не наданий позивачем на ухвалу суду. Твердження позивача про наявність «технічної помилки» в акті приймання-передачі сторона відповідача оцінює критично, з огляду на те, що надані видаткові накладні на товари також містять ряд суттєвих недоліків та були надані суду вже після подання пояснень відповідача. Тобто дії позивача направлені на штучне створення доказів, такої передачі лікарських препаратів померлому, якої, в даному обсязі не було. Недоведеним є факт нестачі матеріальних цінностей та розміру збитків, заявлених в позовній заяві, тобто прямої дійсної шкоди підприємству, адже позивачем не надані документи, що підтверджують факт виявлення нестачі товару в установленому законодавством порядку проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів, визначеного Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, в тому числі за обов`язковою умовою проведення інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальних осіб, що виключає відповідальність відповідача, в зв`язку із чим, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню матеріальної шкоди на користь позивача.

Вказувала, що ОСОБА_2 помер раніше ніж зобов`язаний був вчинити дії про які зазначає позивач. Так, в Акті, встановлений обов`язок повернення товару чи його вартості до 21.10.2023 року, а з 12.09.2023 року до його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 знаходився у лікарні, що підтверджується випискою з медичної карти хворого №28578 свідчить про відсутність в діях особи вини. Отже, невиконання «покладеного трудового обов`язку» настало не внаслідок протиправних дій чи бездіяльності особи, а через її смерть, що є об`єктивною обставиною. Крім того відповідач вказувала, що обсяг успадкованого нею майна фактично становить 53302,16 грн., а тому вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 217874 грн. заявлені безпідставно.

З наведених підстав відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (т.2, а.с.114-122).

У відповіді на відзив на позовну заяву ТОВ «Здорове майбутнє» вказували, що аргументи ОСОБА_1 стосовно того, що що договір про повну матеріальну відповідальність № 08/09/17 1 від 08.09.2017 є недійсним, оскільки посада «медичний представник» не включена до Переліку, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, не ґрунтуються на сучасній судовій практиці.

Доводи відповідача не враховують фактичного змісту трудових обов`язків, оскільки для застосування повної матеріальної відповідальності значення має не формальна назва посади, а зміст трудових обов`язків працівника. Відповідач безпідставно ставить під сумнів надані стороною позивача докази, а помилки в датах, на які посилається відповідач (наприклад, Акт від 03.03.2023, а фактична передача в серпні 2023 року), є саме "технічними помилками" у внутрішньому документообігу, що не спростовує факту передачі товару ОСОБА_2 .

Крім того сторона позивача наголошувала, що факт смерті не нівелює відповідальність. Смерть працівника є безумовною обставиною, яка припиняє трудові відносини. Однак, вона не є обставиною, що припиняє зобов`язання, які виникли в процесі цих відносин, зокрема обов`язок відшкодувати завдану шкоду. Відповідач, як спадкоємиця, успадкувала не лише майно, але й боргові зобов`язання спадкодавця в межах вартості отриманого спадкового майна. Залишення матеріальних цінностей підприємства у власності померлого (неповернення їх або незвітування за них) є невиконанням трудових обов`язків, що є підставою для відшкодування шкоди. Це зобов`язання перейшло до спадкоємиці. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 перебував у лікарні, не спростовує самого факту неповернення цінностей, оскільки це лише пояснює чому він фізично не зміг цього зробити, але не звільняє від відповідальності за заподіяну шкоду (т.2, а.с. 171-176).

У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_1 вказувала, що судова практика, на яку посилається позивач певним чином підтверджує позицію відповідача, оскільки відповідна посада «медичний представник» не включена до Переліку та відсутнє документальне підтвердження трудової функції працівника.

ОСОБА_2 прийнятий на роботу у 2017 році, надана відповідачем посадова інструкції на іншу особу, без дати її підписання (із зазначення тільки 202_) не може свідчити про те, що саме на померлого були покладені відповідні трудові обов`язки та саме такого змісту. Документи, надані підприємством, свідчать лише про те, що померлий був працівником підприємства, але жодним чином не розкривають зміст його функціональних обов`язків. З огляду на зазначене, а також відсутність документального підтвердження позивачем не доведено факт того, що померлий зобов`язаний нести повну матеріальну відповідальність працівника. Факт повернення лікарських засобів, які були наявні за місцем проживання подружжя підтверджується свідченнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Всі наявні препарати були повернуті представнику ТОВ «Здорове майбутнє». На підприємстві відсутній облік лікарських засобів, первинна документація викликає обґрунтовані сумніви, інвентаризація лікарських засобів проведена не була, твердження позивача щодо відсутності тих чи інших лікарських засобів в тій кількості, що зазначено в акті є лише твердженням, та в той же час відсутнє будь яке документальне підтвердження фактичної відсутності таких препаратів. Сам по собі факт наявності первинних документів на товар та його подальшої передачі іншій особі не може вважатися належним і достатнім доказом наявності нестачі, оскільки такі документи лише підтверджують оформлення господарських операцій, але не засвідчують фактичну наявність або відсутність матеріальних цінностей. Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про інвентаризацію активів і зобов`язань, єдиним законним способом встановлення реальної наявності товару та виявлення його нестачі є проведення інвентаризації з належним оформленням інвентаризаційних описів та актів. Відсутність інвентаризації та належних документів, складених у визначеному порядку, свідчить про відсутність достовірних доказів факту нестачі та розміру заподіяної шкоди, що виключає можливість покладення на відповідача матеріальної відповідальності та робить позовні вимоги необґрунтованими. Пунктом 6 Договору про повну матеріальну відповідальність № 08/09/17-1 визначено, що Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини. Зокрема, факт смерті працівника виключає можливість покладення на нього матеріальної відповідальності, оскільки відповідно до ст. 130, 134 КЗпП України матеріальна відповідальність має особистий характер, що передбачає її пряме і виключне застосування до конкретної особи, яка фактично завдала шкоду підприємству, і передбачає доведення вини працівника у заподіянні шкоди підприємству. Смерть особи унеможливлює встановлення її суб`єктивної вини та притягнення до відповідальності, а також виключає можливість пред`явлення позовних вимог до спадкоємців за відсутності чинного судового рішення або акта про встановлену матеріальну відповідальність працівника на момент смерті. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів фактичної нестачі товарно-матеріальних цінностей у встановленому законом порядку, зокрема непроведення інвентаризації, підтвердження трудової функції працівника, а також враховуючи факт смерті особи, що унеможливлює встановлення її вини та покладення матеріальної відповідальності, позовні вимоги про стягнення шкоди є юридично необґрунтованими та не підлягають задоволенню (т.2, а.с. 185-187).

У додаткових поясненнях ТОВ «Здорове майбутнє» вказували, що доводи відповідача ігнорують фактичний зміст трудових обов`язків. Судова практика послідовно вказує, що для застосування повної матеріальної відповідальності значення має не формальна назва посади, а зміст трудових обов`язків працівника. Наявність або відсутність посадової інструкції не є єдиним доказом. У даній справі, обов`язки ОСОБА_2 щодо роботи з матеріальними цінностями підтверджуються первинними обліковими документами (Актом приймання-передачі від 03.03.2023), які є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 77 ЦПК України. Відповідно до статті 138 КЗпП України, обов`язок довести наявність умов для притягнення до матеріальної відповідальності покладається на власника, і позивач цей обов`язок виконав.

Крім того, відповідач стверджує, що лікарські засоби були повернуті підприємству. Цей довід сам по собі є прямим визнанням того, що ці лікарські засоби були раніше отримані померлим ОСОБА_2 . Інакше не було б що повертати. Це свідчить, що відповідач фактично не заперечує сам факт передачі матеріальних цінностей, а лише факт їх неповернення. Позивач довів факт передачі документів, а тягар доведення факту повернення лежить на відповідачеві.

Відсутність інвентаризації, на яку посилається відповідач, не є єдиним способом доведення факту нестачі. Факт неповернення цінностей, переданих конкретній особі, доводиться іншими документами, що наявні в матеріалах справи, та є достатньою підставою для стягнення збитків (т.2, а.с.193-195).

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 08 вересня 2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Здорове майбутнє», обіймаючи посаду медичного представника, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 64 від 07 вересня 2017 року про прийняття на роботу та копією трудової книжки (т.1, а.с.14, 130).

08 вересня 2017 року ОСОБА_2 підписаний договір № 08/09/17-1 про повну матеріальну відповідальність (т.2, а.с. 67-68).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 вересня 2023 року, виданим Соборним ВРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.84).

22 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновської Л.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка — ОСОБА_2 (а.с. 83), на підставі чого було заведено спадкову справу № 88/2024 (т.1, а.с. 82-106).

19 липня 2024 року ТОВ «Здорове майбутнє» направили до нотаріальної контори претензію кредитора на суму 217874 грн. (т.1, а.с.23-26, 27-30).

11 квітня 2024 року ОСОБА_1 , діюча за себе особисто та в інтересах дітей — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину. Спадковим майном є автомашина HYUNDAI, модель ELANTRA, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с.90).

11 квітня 2024 року нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черновською Л.Г. видані свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких спадщина, на яку видані вказані свідоцтва, складається з 1/2 частини автомашини HYUNDAI, модель ELANTRA, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по 1/6 частини якої успадкували ОСОБА_1 , та діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1, а.с.101).

Звертаючись із позовною заявою, позивач вказував, що на виконання своїх трудових обов`язків у серпні 2023 року ОСОБА_2 були передані фармацевтичні препарати (товар) на загальну суму 217 874 грн., які не були повернуті ТОВ «Здорове майбутнє».

З наведених підстав позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 217 874 грн. в якості боргу, що був успадкований нею за померлим чоловіком - ОСОБА_2 , і котрий був завданий померлим ОСОБА_2 при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, для покладення такого обов`язку необхідним є встановлення існування зобов`язання у спадкодавця.

Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, за наявності прямої дійсної шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між діями працівника і шкодою та вини працівника.

Частиною першою ст. 134 КЗпП України визначено випадки повної матеріальної відповідальності працівника.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Позивачем на підтвердження передачі матеріальних цінностей надано акт приймання-передачі, розписку та інші документи.

Однак зазначені документи містять суперечності щодо дат їх складання та обставин передачі товару.

До позовної заяви позивачем долучена копія розписки від 03 березня 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно отримав від ТОВ «Здорове майбутнє» товар для реалізації його пацієнтам, вказаний в акті приймання-передачі б/н від 03 березня 2023 року на суму 217874 грн. Даною розпискою ОСОБА_2 підтверджує, що має перед кредитором борг у розмірі 217874 грн. та зобов`язується його повернути не пізніше 21 жовтня 2023 року (т.1, а.с.16).

Помер ОСОБА_2 26 вересня 2023 року, отже граничний строк повернення боргу (21 жовтня 2023 року) настав вже після його смерті.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року витребувано у ТОВ «Здорове майбутнє», зокрема, оригінал вищевказаної розписки від 03 березня 2023 року (т.1, а.с. 253-254).

Оригіналу вказаної розписки стороною позивача не надано через її втрату, а відтак суд не може вважати її належним та допустимим доказом у справі.

Матеріали справи містять копію акту приймання-передачі б/н від 03 березня 2023 року, згідно якого ТОВ «Здорове майбутнє» передали, а ОСОБА_2 прийняв наступні товари: герцептин розчин, серії В1808В08 — 1 уп.; кітруда концентрат, серії W039486 — 1 уп.; авастін концентрат, серії Н0290В03 — 2 уп.; лансурф, серії 60448821 — 1 уп. (т.1, а.с. 46, т.2, а.с. 66).

Слід також зазначити, що акт приймання-передачі медичних препаратів датований 03 березня 2023 року (т.1, а.с. 46, т.2, а.с. 66), натомість у позовній заяві позивач вказував, що фактична передача ліків відбулась у серпні 2023 року, зазначивши, що ця розбіжність є технічною помилкою у внутрішньому документообігу підприємства (т.2, а.с.53).

Крім того, позивачем не надано належних доказів, що препарати, вказані в акті, знаходились на обліку самого підприємства ( Герцептин розчин, серії В1808В08; кітруда концентрат, серії W039486; Авастін концентрат, серії Н0290В03; Лансурф, серії 6044882).

Так Герцептин розчин, серії В1808В08, не містився у перших долучених видаткових накладних. В подальшому 05 червня 2025 року позивачем долучено видаткову накладну №5420007036, відповідно до якої товар поставлено 16.05.2023 року. Однак дана видаткова містить відомості, щодо правової підстави доставки такого товару, а саме Договір № P-SPA-4-2025 від 20.02.2025 року, тобто правова підстава поставки виникла на 2 роки пізніше самої поставки. Тому суд погоджується з позицією сторони відповідача, що даний документ не може вважатись належним доказом.

Кітруда концентрат, серії W039486 відображено у видатковій накладній №5525735 від 14.08.2023 року. В подальшому, позивач долучив до матеріалів справи видаткову накладну №AF-0000747 від 20.03.2023 року, специфікацію до Договору 20/007, товарно-транспортну накладну №00000000000000000720 від 20.03.2023 року.

Між тим, видаткова накладна №AF-0000747 від 20.03.2023 року містить відомості, щодо номеру та дати реєстрації препарату Кітруда UA/16209/01/01 від 01.08.2023 роне. Тобто поставлений у березні товар пройшов реєстрацію через 5 місяців.

Відтак вказаний документ, з огляду на наявні розбіжності, не може бути належним та допустим доказом.

Авастін концентрат, серії Н0290В03 відображено у видатковій накладній №5420007250 від 02.08.2023 року та видатковій накладній №5420007350 від 08.09.2023 року. В подальшому долучено видаткову накладну №5420007036 від 16.05.2023 року та видаткову накладну №5420006943 від 14.04.2023 року. Однак зазначені видаткові накладні містять відомості, щодо правової підстави доставки такого товару, а саме Договір № P-SPA-4-2025 від 20.02.2025 року.

Тобто правова підстава поставки виникла на 2 роки пізніше самої поставки. Тому дані документи також не є належними і допустимими доказами у справі.

Лансурф, серії 6044882 відображено у видатковій накладній №АС -Рн-0002362 від 21.09.2023 (1 арк.), товарно-транспортній накладній № 2 362 від 21.09.2023 та рахунку на оплату № АС-К2-00022295 від 21.09.2023. Оскільки в цей час померлий перебував в лікарні, позивачем долучена ще одна видаткова накладна № АС -Рн-0000046 від 13.01.2023

Під час розгляду справи відповідач не заперечувала, що її померлий чоловік під час своєї роботи отримував лікарські препарати, які пересилались йому Новою поштою, однак не підтвердила факту отримання останнім саме того переліку препаратів, який зазначений в акті.

В свою чергу позивачем не доведено належними, допустимими, достатніми доказами наявності у своєму розпорядженні зазначених препаратів та подальше передання їх своєму працівнику для виконання своїх трудових функцій.

Надані документи не підтверджують фактичну наявність або відсутність товарно-матеріальних цінностей та не доводять розмір шкоди.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 (мати померлого ОСОБА_2 ) вказувала, що коли помирав ОСОБА_2 шофер ТОВ «Здорове майбутнє» ОСОБА_9 забрав усі ліки, які знаходились вдома. При цьому ОСОБА_9 не пропонував переліку та/або списку ліків, їх опису, тощо. В свою чергу вони з онуком - ОСОБА_3 віддали усі препарати, які знаходились вдома, без складання акту приймання-передачі.

Свідок ОСОБА_3 (син ОСОБА_2 ) вказував, що працівник ТОВ «Здорове майбутнє» ОСОБА_9 забрав усі ліки, які знаходились вдома у коробках, після цього жодних медичних препаратів в квартирі він не бачив. ОСОБА_9 не пропонував підписати якихось документів, провести звірку, тощо.

Таким чином свідки пояснили, що уповноважена особа ТОВ «Здорове майбутнє» ОСОБА_10 , забираючи препарати, не мав при собі їх точного переліку, не поставив питання про отримання ліків: герцептин розчин, серії В1808В08; кітруда концентрат, серії НОМЕР_3 ; Авастін концентрат, серії Н0290В03; Лансурф, серії 6044882, які, як вказувала сторона позивача, і не були повернуті ОСОБА_2 , акту приймання-передачі не складено.

Свідок ОСОБА_11 (регіональний менеджер підприємства, де працює з 2023 року, посаду медичного представника не займав) вказував, що основною функцією ОСОБА_2 був продаж ліків, отримані кошти він передавав в аптеку для подальшого внесення в касу, здійснював доставку їх до кінцевого споживача. Вказував, що від ОСОБА_2 не було звіту про передачу в касу коштів за спірні ліки. Зазначав, що у лікарні за 4 дня до смерті ОСОБА_2 сказав, що препаратів у нього не має. Вказав, що препарати не могли прийти на підприємство пізніше, ніж складено акт, всі товари ідуть через накладні. Усі медичні представники звітують йому у письмовій чи усній формі стосовно зробленої роботи, обліком препаратів займається офіс. Бухгалтерією та обліком свідок не займається, офіс передав йому інформацію щодо нестачі препаратів. ОСОБА_2 останній раз звітував щодо своєї роботи за 4 дня до смерті у лікарні, пам`ятав усі дані препаратів, їх назви. Свідок вказував, що раніше випадків, щоб ОСОБА_2 губив препарати не траплялось.

Таким чином судом встановлено, що відповідного письмового звітування на підприємстві передбачено не було.

Відповідно до ч.1 ст.135-1 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 607/1508/16-ц, під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Слід зазначити, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів проведення інвентаризації відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року, що унеможливлює встановлення факту нестачі майна.

Позивачем не надані документи, що документально підтверджують факт виявлення нестачі товару в установленому законодавством порядку проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів, визначеного Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, в тому числі за обов`язковою умовою проведення інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальних осіб, що виключає відповідальність працівника, у зв`язку із чим, відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню матеріальної шкоди на користь позивача.

Щодо наявності вини ОСОБА_2 , як працівника, суд вважає за необхідне зауважити, що в Акті встановлений обов`язок повернення товару чи його вартості до 21 жовтня 2023 року, з 12 вересня 2023 року ОСОБА_2 знаходився у лікарні, що підтверджується випискою з медичної карти хворого №28578, та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, ОСОБА_2 помер раніше ніж зобов`язаний був вчинити дії з повернення ліків.

Крім того, за умовами пункту 6 договору № 08/09/17-1 про повну матеріальну відповідальність від 08 вересня 2017 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини (т.1, а.с. 203 зворот).

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факту передачі товару у заявленому позивачем обсязі, факту його нестачі та наявності вини ОСОБА_2 , як працівника.

Суд вважає, що за відсутності встановленого зобов`язання у спадкодавця, відсутні підстави для застосування положень ст. 1218, 1281 ЦК України щодо переходу боргу до спадкоємця.

Зокрема, слід зауважити наступне.

В силу ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що до складу спадкового майна увійшла лише 1/2 частина автомашини марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2012 року випуску, тип – ЛЕГКОВИЙ-СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) VIN – НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір - білий.

Іншого спадкового майна не має.

Спадкоємцями після померлого ОСОБА_2 є спадкоєці першої черги спадкування за законом, а саме: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син).

11 квітня 2024 року відповідачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину автомашини (т.1, а.с.101).

Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син), також успадкували по 1/6 частини вказаного транспортного засобу, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 11 квітня 2024 року (т.1, а.с.102,103).

Приймаючи спадщину відповідач реалізувала свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі справа № 175/998/16-ц.

Згідно висновку судового експерта Дроздова Юрія Володимировича (свідоцтво №544 від 29.09.2001 року) № 07/02/25 від 05.02.2025 року вартість колісного транспортного засобу марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (станом на 26.09.2023 року) становить 319 812, 94 коп.

Частина спадкового майна, яку ОСОБА_1 отримала у спадщину складає 1/6 зазначеної суми, а саме: 53 302,16 грн.

Відтак безпідставними є вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Здорове майбутнє» грошових коштів у сумі 53 302,16 грн., що перевищує суму успадкованого нею майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Матеріали справи не містять, та позивачем не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України, які б давали підстави для висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору залишаються за останнім.

Щодо заявлених відповідачем вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Чеботарьова Т.С., з якою укладено договір про надання правничої допомоги від 21.01.2025 №40/25.

Сторони погодили вартість гонорару, порядок його оплати шляхом укладення додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №40/25 від 01.02.2025, яка є його невід`ємною частиною.

Отже, Вінниченко І.О. понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., що підтверджується квитанцією від 06.03.2025 на суму 7000 грн. з відповідним призначенням платежу, код документа 8371-7368-5001-3441, та квитанцією від 19.03.2025 на суму 3000 грн. з відповідним призначенням платежу, код документа 8373-0350-5731-9228.

Відтак з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черновська Людмила Григорівна про стягнення шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, у порядку спадкування.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць