Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №173/303/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/303/25

Номер провадження2/173/59/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 15.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10942884 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 49869.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в розмірі 6950,00 грн.

22.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до якого від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 00-10942884 від 15.01.2024 на загальну суму 8681,94 грн.

16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги до відповідача.

Відповідач не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого, загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 00-10942884 від 15.01.2024, становить 30306,79 грн, яка складається з: 7992,50 грн - заборгованість по кредиту; 22314,29 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, а також понесені по справі судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10942884.

Пунктами 1.1. - 1.2. Договору передбачено, що за цим Договором ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» зобов`язується надати відповідачу кредит у розмірі 6950,00 грн на умовах, передбачених Договором, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші обов`язки, передбачені договором.

Строк дії кредиту 360 днів, дата повернення кредиту 09.01.2025.

Відповідно до п.1.4 Договору тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка складає 2,47 %, знижена процентна ставка становить 1,24 % та застосовується протягом 25 днів користування кредитом.

Відповідно до п.1.5 Договору позичальник зобов`язаний сплатити одноразову комісію у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1042,50 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 936,89 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки 904,71 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 69791,90 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки 67654,78 грн.

Відповідно до реквізитів Договору № 00-10942884 від 15.01.2024, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «49869».

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6950,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою про проведення успішних транзакцій, згідно якої за номером транзакції 40530-64042-98623 здійснено перерахування коштів на картку НОМЕР_1 , що також підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ КБ Приватбанк».

Згідно детального розрахунку заборгованості наданого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» за договором № 00-10942884 від 15.01.2024 станом на 22.01.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 8681,94 грн, яка складається з: 6950 грн - заборгованість по тілу кредиту; 689,44 грн - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, 1042,5 грн - заборгованість за нарахованою комісією.

Також встановлено, що 22.01.2024 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024.

16.08.2024 між ТОВ «ФК «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС.

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу Фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта протягом семи банківських робочих днів від дати підписання договору.

Дослідивши зміст зазначених договорів кредиту та факторингу, а також додаткових угод до них, суд доходить наступних висновків.

У статті 626 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1046 ЦК України).

Особливості укладання правочинів в електронному вигляді із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

У справі встановлено, що для підписання договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що позикодавець та позичальник досягли усіх істотних умов та уклали договір позики.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

У постанові від 16 березня 2021 року по справі №906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов?язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Верховний Суд у своїй сталій практиці також неодноразово наголошував, що належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за договором позики (кредитним договором), є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Проте, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження належного виконання факторами (ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс») своїх зобов`язань перед клієнтами (ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», ТОВ «Макс Кредит») за кожним вищевказаним договором факторингу в частині повної оплати грошових коштів (ціни продажу) за відступлені права вимоги, що є умовою дійсності договору факторингу та як наслідок переходу права вимоги.

При цьому, наведена обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з позичальника заборгованості за договором позики на користь правонаступника первісного кредитора.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких доказів на підтвердження сплати факторами на користь клієнтів ціни продажу за договорами факторингу позивачем суду не надано.

Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості суду з`ясувати обставини здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення в обумовлені цими договорами строки, а тому суд не може зробити достовірний висновок про належне виконання ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» своїх зобов`язань як факторів за договорами факторингу та відповідно зробити висновок про перехід права вимоги спочатку на першому етапі від первісного кредитора - ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до ТОВ «Макс Кредит», а від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс»).

Оскільки здійснення оплати за відступлені права вимоги є умовою дійсності договору факторингу та як наслідок переходу права вимоги, а позивачем не надано відповідних доказів оплати, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором 00-10942884 від 15.01.2024 не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати на відповідача не покладаються.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, Харківське шосе будинок 19 офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя: Є.В. Челюбєєв