Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №171/485/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/485/26

Номер провадження 2-а/171/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

за участю представник позивача Рожніва Я.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 171/485/26 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Черватюка Костянтина Олександровича, ГУНП в Дніпропетровській області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Рожнів Я.Я. звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області із зазначеним позовом, в якому просить суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6680084 від 17.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену поліцейським Відділення поліції № 3 (м. Шахтарське) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Черватюком Костянтином Олександровичем. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Постановою Поліцейського Відділення поліції № 3 (м. Шахтарське) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Черватюка Костянтина Олександровича, серія ЕНА №6680084 від 17.02.2026 року, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 17.02.2026 року о 12:06 годині в с. Миколаївка по вул. Першотравнева, 1, керуючи транспортним засобом ВАС-210994- 20 номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 контроль, чим порушив п. 8.4 ПДР України - Порушення вимог дорожніх знаків.

Вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є протиправною та незаконною, а дії відповідача такими, що суперечать принципам законності, оскільки будь-яких доказів скоєння ним правопорушення, складена відповідачем постанова, не містить. До оскаржуваної постанови поліцейським не додано жодних доказів того, що водій ОСОБА_1 є особою, яка порушила п.8.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. З огляду на викладене, вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6680084 від 17.02.2026 винесеною поліцейським Відділення поліції № 3 (м. Шахтарське) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Черватюком Костянтином Олександровичем щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 року справа визначена для розгляду судді Шкарлат Я.Ю.

Ухвалою судді від 27.02.2026 адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

10.03.2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області Ізотової Т.Л. до суду надійшов відзив на позовну, в якому Вважаємо, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.02.2026 року серії ЕНА № 6680084, якою зафіксовано порушення Позивача, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства.17.02.2026 року о 12:06 годині по вул. Першотравнева, 1 в с. Миколаївка , Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ-210994- 20 номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль», чим порушив п. 8.4 ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно довідки наданої відділом поліції № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відео по даному факту відсутнє. З огляду на наведене, просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Рожнів Я.Я. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області Ізотова Тетяна Леонідівна в судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що постановою Поліцейського Відділення поліції № 3 (м. Шахтарське) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Черватюка Костянтина Олександровича, серія ЕНА №6680084 від 17.02.2026 року, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 17.02.2026 року о 12:06 годині в с. Миколаївка по вул. Першотравнева, 1, керуючи транспортним засобом ВАС-210994- 20 номерний знак НОМЕР_2 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 контроль, чим порушив п. 8.4 ПДР України - Порушення вимог дорожніх знаків.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає, зокрема, що порушення вимог розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.

В свою чергу, у відзиві на адміністративний позов відповідач, у підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, посилається на те, що згідно довідки наданої відділом поліції № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відео по даному факту відсутнє.

Перш за все суд зазначає, що у п.7 оскаржуваної постанови не міститься вказівка на те, що до неї додаються будь-які матеріали, в тому числі фото чи відеоматеріали. Тобто відсутнє посилання на жодні докази, зокрема фото чи відеозапис правопорушення.

З приводу вказаного суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 07.02.2019 у справі №161/11151/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 12.06.2020 у справі №805/3899/17-а, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано, зокрема, докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відеозапис відсутній.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин стороною відповідача суду не представлено.

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.

Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність достатніх належних та достовірних доказів допущення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд доходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, оскаржувана постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, отже позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 665,60 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.2, 6, 72-77, 90, 241, 243-246, 250, 271- 272, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Черватюка Костянтина Олександровича, ГУНП в Дніпропетровській області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6680084 від 17.02.2026, про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП,винесену поліцейським Відділення поліції № 3 (м. Шахтарське) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Черватюком Костянтином Олександровичем.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за ч. 1 ст. 122 КУпАП - провадженням закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Повний текст виготовлено 03.04.2026 року.

Суддя Я.Ю.Шкарлат