Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №488/4750/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2329/2026 Справа № 488/4750/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 року позивач АТ «Комерційний банк «Глобус» (далі - АТ «КБ «Глобус»), звернувся до Корабельного районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договором позики від 14.01.2022 року в сумі 88 521,93 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.01.2022 року між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 укладено договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» шляхом подачі Заяви-анкети на приєднання до вказаного договору, в зв`язку з чим отримала кредит у сумі 61974,25 грн строком на 36 міс. до 13.01.2025 року. У Заяві-анкеті відповідачки зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік платежів. Підписанням заяви-анкети на приєднання до договору, відповідачка беззастережно підтвердила, що на момент укладення договору вона ознайомилася з повним текстом договору з додатками (в тому числі тарифами), повністю зрозуміла його зміст та погоджується зі всіма умовами договору та тарифами, що є чинними на дату укладання договору. Відповідачка зобов`язалася використати споживчий кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов договору та додатків; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції (за наявності); повністю повернути банку суму отриманого споживчого кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту, яка визначена заявою-анкетою на приєднання до договору та графіком платежів. Відповідно до графіка платежів, відповідачка зобов`язалася сплачувати платіж у розмірі 2547,84 грн з моменту отримання кредиту до 14 числа кожного місяця, вказаного у графіку платежів. АТ «КБ «Глобус» повністю виконав свої зобов`язання за договором. Відповідачка кредит отримала, але свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 01.08.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 88521,93 грн, з яких: 58774,25 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 29747,68 грн - прострочена заборгованість по процентам (комісіям).

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявської Я.А. від 12.11.2025 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

23.02.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою судді від 26.02.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 26.02.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 14.01.2022 року ОСОБА_1 підписала Заяву-Анкету № 41683298 на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», за наступними умовами:

- сума кредиту: 61974,25 грн, з яких: 54734,11 грн - сума оплати товару, 6765,14 грн - разова комісія Банку, 475,00 грн - комісія за сервіс смс-інформування;

- строк кредитування: 36 місяців (з 14.01.2022 по 13.01.2025), пільговий період - 20 місяців (з 14.01.2022 по 14.09.2023);

- розмір процентної ставки: 0,00001 %;

-комісія за управління кредитом, після пільгового періоду: 3,00%.

Підписанням цієї заяви позичальник підтвердила, що акцептує публічну пропозицію Банку на укладання Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» в повному обсязі з урахуванням умов і правил наданих всіх банківських послуг, як обраних безпосередньо при укладанні договору так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені договором послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування. З тарифами, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, іншими додатками, які складають цей договір, ознайомлена, повністю згодна, зміст розуміє, положення якого зобов`язується неухильно дотримуватися та укладання якого підтверджує і свої примірники індивідуальної частини договору отримала в день укладення договору. Договір вважається укладеним з моменту отримання Банком заповненої та підписаної відповідачкою заяви-анкети на приєднання до договору.

Заява-Анкета на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» підписана особисто відповідачкою, із викладеними в Заяві-Анкеті умовами погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви поставила свій підпис.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості по позичальнику ОСОБА_1 відповідно до Заяви-Анкети № 41683298 на приєднання до договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» від 14.01.2022 року, станом на 01.08.2025 року заборгованість відповідачки становить 88521,93 грн, з яких: 58774,25 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 29747,68 грн - прострочена заборгованість по процентам (комісіям).

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано рух по рахунку НОМЕР_1 по валюті 980 за період з 14.01.2022 по 01.08.2025.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. .№ 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.

Разом з тим, судом при дослідженні вказаної вище виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що виписка починається з 15.03.2022 року на суму 2547,84 грн з призначенням платежу: «Перенесення простроченого кредиту за кредит.дог.№41683298 від 14.01.2022».

Тобто, дана виписка не містить даних щодо перерахування 14.01.2022 року на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 61974,25 грн, з яких чиста суму кредиту становить 54734,11 грн, які передбачені в Заяві-Анкету № 41683298 від 14.01.2022 року.

Інших доказів на підтвердження видачі 14.01.2022 року ОСОБА_1 кредитних коштів (платіжне доручення, квитанція, рахунок-фактура, тощо) суду не надано.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/15023/21 Верховний Суд зазначив, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Отже, належним доказом перерахування позивачем відповідачці коштів є відповідні розрахункові документи, банківські виписки або інші первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з огляду на положення вказаних вище норм законодавства, докази надання відповідачці коштів, оплати чи неоплати за кредитними договорами відповідачкою є необхідним для доведення вимог позивача про стягнення заборгованості. Позивач повинен був довести ці обставини за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів за Договором позики №41683298 від 14.01.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

У постанові від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі, належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Крім того, у постанові від 01.11.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №462/2056/20, провадження №61-3758св23) зазначає, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів, на виконання умов Договору позики 41683298 від 14.01.2022 року, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, достатніми доказами і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Саламатін