Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №484/1505/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1505/26

Провадження: № 1-кп/484/291/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

секретар судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026152110000137, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Первомайська Миколаївської області, громадянина України, який має повну середню освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, інвалідності не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , на підставі ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

за участю учасників судового провадження

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до військово-облікового документу №050720230680883100001, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , він має військове звання — старший солдат, військово-облікову спеціальність — 886088, визнаний придатним до проходження військової служби на підставі довідки військово-лікарської комісії від 18.08.2023. Тобто, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та визнаним рішенням військово-лікарської комісії придатним до військової служби, являється особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Однак, у період приблизно з грудня 2024 року по січень 2026 року ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, в особливий період, з метою ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, мотивуючи це небажанням проходити військову службу, вирішив ухилитися від призову.

Так, 26.06.2025 ОСОБА_3 , реалізуючи задумане, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, втілюючи в реальність протиправний умисел, спрямований на ухилення від такого призову, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 із заявою щодо надання йому відстрочки з підстав, визначених п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та долучив до неї копії документів, серед яких була копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданої 04.12.2024 «Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи Кардіологічна МСЕК №1» серії 12ААВ № 825482, посвідченої Головою МСЕК ОСОБА_6 , на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.12.2022 являється його дружиною, в якій вказується про те, що останній присвоєно II групу інвалідності, а також те, що їй протипоказана важка фізична праця та потребує стаціонарного санаторно-курортного лікування, нагляду та лікування лікаря-кардіолога, постійного стороннього догляду. Цього ж дня, вказана заява із долученими до неї документами прийнята ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрована за вх. № 9745 від 01.07.2025.

Далі, комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_3 заяви та долучених до неї документів, складено протокол, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.08.2025, 14.08.2025 продовжено до 05.1 1.2025. та видані відповідні довідки, які дійсні за пред`явлення військово-облікового документа №050720230680883100001 та документа, що посвідчує особу ОСОБА_3 .

Однак, згідно із листом-відповіддю комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 18.12.2025 № 10082 ОСОБА_7 не оглядалася жодною МСЕК КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», довідка серії 12ААВ 825482 від 04.12.2024 не видавалася.

Отже, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби, не маючи законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надав до ІНФОРМАЦІЯ_6 завідомо неправдиві відомості, обґрунтувавши їх медичним документом (довідкою), в якій вказані неправдиві відомості щодо стану здоров`я його дружини, у результаті чого, отримав таку відстрочку.

02.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12026152110000137 за правовою кваліфікацією ст.336 КК України з приводу того, що ОСОБА_3 вчинив дії, направлені на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Про підозру у вчиненні вказаного правопорушення повідомлено ОСОБА_3 .

Обвинувачений свою винуватість визнав повністю та пояснив, що у 2024 в інтернеті на сайті, він знайшов інформацію про можливість оформлення довідки про інвалідність. На якому саме сайті, не пам`ятає. Він зв`язався з особами, які пропонували таку послугу, та направив їм копії документів дружини. У середині 2025 через відділення «Нова пошта» він отримав довідку, в якій було вказано, що його дружина має інвалідність ІІ групи та потребує догляду. Він зробив копію довідки та подав її разом з іншими документами до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Через декілька днів у додатку «Резерв+» з`явилась інформація про надання йому відстрочки на підставі цієї довідки. У вчиненому щиро розкаявся.

Захисник просив врахувати особу обвинуваченого, те, що він визнав свою вину, усвідомив свої дії, отже виявив бажання проходити військову службу, з 31.01.2026 він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та призначити йому покарання без реального його відбуття, з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, яку йому інкримінують, також підтверджується такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до довідок, виданих ІНФОРМАЦІЯ_7 02.07.2025 та 14.08.2025 ОСОБА_3 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіку, який має дружину з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданої 04.12.2024 «Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи Кардіологічна МСЕК №1» серії 12ААВ № 825482, посвідченої Головою МСЕК ОСОБА_6 , ОСОБА_7 встановлена ІІ група інвалідності загального захворювання до 01.01.2027.

Клопотання про дослідження інших доказів суду на заявлені.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.

Згідно із абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стан\ в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, через військову агресію рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей України та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»».

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України. Загальна мобілізація в Україні триває на даний час (момент складання повідомлення про підозру).

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, в тому числі, призов на військову службу. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на низку категорій, у тому числі, військовослужбовці — особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані — особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Так, військовозобов`язаним та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, ідо визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно із ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Так, згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. В свою чергу особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стан)- в Україні або в окремих п місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призов}’ на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не мас інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи (п. 11).

На підставі викладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до вимог, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання своєї вини, щире каяття у скоєному.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Згідно із ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обираючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений шкодує про свій вчинок, про що свідчить те, що він виявив бажання проходити військову службу та з 31.01.2026 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, під час судового розгляду обвинувачений визнав пред`явлене йому обвинувачення в повному обсязі та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів його винуватості.

Викладене вище, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, дані про його особу, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дають підстави для призначення йому покарання в межах санкції статі, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, та свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_8 від 29.01.2026, суд вважає за необхідне скасувати.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.323,324 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленні волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбуття призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_8 від 29.01.2026 на речі, які 27.01.2026 вилучені під час обшуку житлового будинку за адресою проживання ОСОБА_3 , скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон Xiomi Redmi 15C з сім-карткою всередині НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_3 , мобільний телефон Infix X6525 IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , належний ОСОБА_7 (в розрядженому стані), мобільний телефон Redmi Note 14, з сім-карткою всередині НОМЕР_7 ; IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , належний ОСОБА_3 , дві медичні карти на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають у камері зберігання речових доказів Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, повернути власникам;

- вільні зразки почерку ОСОБА_3 на 5-ти аркушах паперу формату А4 та в 1-му блокноті, які перебувають у камері зберігання речових доказів Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Роз`яснити, що обвинувачений, захисник має право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1