Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №709/221/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/221/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Кваші І.М.,

секретаря судового засідання – Дем`яненко Н.М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач) про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначалося, що з рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року по справі № 709/281/21 встановлено факт спільного проживання позивача і відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2005 року по квітень 2020 року та визнано земельну ділянку і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном. Визнано право власності по частині вказаного нрухомого майна за кожним зі сторін. Під час спільного проживання за спільні кошти сторонами було придбано кілька автомобілів: 29.04.2008 – автомобіль Daewoo Lanos, 17.03.2012 - Hyundai Accent, 25.01.2020 - Honda CR-V. Право власності на всі автомобілі було зареєстровано за ОСОБА_3 . На даний час позивачка дізналась, що відповідач у 2020, 2021 роках перереєстрував вказані автомобілі на нових власників. Вічуження здійснив самовільно, без згоди та відома ОСОБА_1 . Половину вартості автомобілів позивачці не сплатив. З урахуванням вказаного позивач звернулась до суду для стягнення з відповідача половини вартості вказаних авомобілів як спільного майна у розмірі 535720,00. Також просила здійснити розподіл судових витрат: судового збору в сумі 5357,00 грн., 3640,00 грн. за проведення експертного дослідження, витрат на правничу допомогу 17000,00 грн.

У відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечила та вказала, що позивачем не доведено юридичних підстав виникнення спільної власності, факту порушення її прав та розміру заявлених вимог. Позивач не надає жодних доказів, що транспорті засоби були придбані за спільні кошти, що вона брала участь у їх придбанні, транспортні засоби використовувались як об`єкти спільної власності. Відповідач придбавав автомобілі за власні кошти, в тому числі за кошти, які отримував в позику. Кошти на придбання автомобіля Honda CR-V позичав у ОСОБА_5 , на підтвердження чого надає розписку. Проте повернути борг не зміг, та віддав позикодавцю автівку. І лише у 2024 році він придбав у ОСОБА_5 дану автівку. Позивач обгрунтовує заявлену до стягнення суму експертним висновком, згідно якого експертом визначено вартість автомобілів на дату проведення дослідження. Разом з тим, юридично продаж транспортних засобів відбувся у 2020-2021 роках. При цьому фактичний продаж автомобіля Daewoo Lanos відбувся у 2015 році, Hyundai Accent- у 2020 році ще за час спільного проживання з ОСОБА_1 . Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де остання вказувала, що заява сторони відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставною в силу положень п. 12 та п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України. До того ж, позивач дізналась про відчуження спірних автомобілів лише у листопаді 2025 року з листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях. Транспортні засоби придбано за спільні кошти, оскільки позивач працювала та мала додатковий дохід від продажу винограду та саджанців. Щодо вартості автомобілів, то вона має визначатись саме на час розгляду справи, як вбачається з судової практики.

Під час судового розгляду позивач та її представник позовні вимоги підтримали, виходячи з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечили, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що знає позивача і відповідача. Її брат ОСОБА_7 зустрічався з донькою ОСОБА_8 . Зустрічались близько 6 років, до 2021 року. Тому вона тісно спілкувались з нею та її батьками. Сім`я ОСОБА_9 жили добре, займались виноградарством, продавали виноград, і навіть лебідь був у них під опікою. Вони обоє працювали. Потапенко – стоматолог. А ОСОБА_10 була у нього медсестра чи санітарка. Не знає точно.

За які кошти придбавалися автомобілі – не знає. Але авто були різнів різні проміжки часу.

ОСОБА_11 теж купувалось червоне авто «Фольксваген». У цієї дівчини також є рідний батько ОСОБА_12 , який теж дуже допомагав дочці.

« ОСОБА_13 » пам`ятає. Не знає, куди вона поділась. По « ОСОБА_13 » їздили за кордон разом її брат ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ..

ОСОБА_16 теж їздила на спільному авто. Перед купівлею коричневої «Хонди» якась інша машина була продана. Конкретно не пам`ятає.

Виноградарством ОСОБА_10 сама займатись не могла, оскільки там була його дуже велика кількість.

Свідок ОСОБА_17 , допитаний в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_18 – його рідна сестра. Вона жила з відповідачем однією сім`єю. Він з ними тісно спілкувався. Спочатку родина сестри купила « ОСОБА_19 », чорний, новий, з салону. ОСОБА_17 їздив з ОСОБА_20 купляти. З ними ще був один чоловік, не пам`ятає хто. Коли мали їхати по авто, сестра винесла кошти з хати та дала ОСОБА_20 . Потім, ще коли разом жили, ОСОБА_21 продав « ОСОБА_19 ». ОСОБА_17 знає того чоловіка, кому продали те авто. Купили «Хюндай». Він також допомагав купляти це авто з салону. Потім це авто було продане. Під час спільного проживання.

А потім був придбаний джип « ОСОБА_13 ». Щодо придбання цього авто, то він участі не брав.

Автомобілі «Део Ланос» та « ОСОБА_22 » купляли за спільні кошти, бо жили тоді спільно.

Під час спільного проживання і сестра, і ОСОБА_20 працювали в лікарні. Вони вели господарство, сумісно займались виноградом. А торгувала сестра (саджанцями і плодами винограду).

Автомобілями сестра користувалась.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомила, що вона – мати ОСОБА_24 .

ОСОБА_25 купувались в родині дочки за спільні кошти. ОСОБА_16 спільно з ОСОБА_20 займалась виноградом (вона - більше, він – тільки оприскував). ОСОБА_25 було три. В марках вона не орієнтується. Перше авто – чорне. Друге – червоне. Третє – коричневе.

Вона не допомагала купувати авто.

На момент, коли розходилися, у них було 2 автомобілі – одним користувались вони, а іншим, червоним, користувалась донька ОСОБА_11 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомила, що вона – дочка ОСОБА_18 . Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_27 почали жити, їй було 9 років. Вітчим постійно давав їй кошти на всі шкільні потреби. Мама постійно говорила, що в неї немає грошей, щоб йшла і просила в нього. Або щоб йшла і просила в бабусі. Її батько сплачував аліменти, але вона їх не бачила. Зараз спілкується з батьком. З 2019 року мати була постійно відсутня вдома.

У 2008 році вітчимом був придбаний автомобіль «Ланос». У 2012 році « ОСОБА_19 » продали, а потім ОСОБА_28 у сестри позичив 6000 доларів і купили «Хюндай». У березні 2020 року « ОСОБА_22 » продали. У січні 2020 року купили «Хонду». У Секрета позичили 10 тис. доларів. Вона була присутня, коли отримували кошти в борг, це було восени. Купили «Хонду» на майданчику в Німеччині. Їздили по авто разом: ОСОБА_26 , Потапенко і Чепинога. Потім їздили в сервісний центр. У квітні 2020 року її мати пішла з дому з невідомим для неї чоловіком. Фактичні стосунки вже були припинені за деякий час, оскільки мама ні з ким не бажала спілкуватись, жила своїм життям. Лише говорила, що йде то до сестри, то по своїх справах.

Станом на квітень 2020 року « ОСОБА_22 » був вдома, оскільки затягнулось його переоформлення. Крім того, був ОСОБА_29 і в тому також були перешкоди для переоформлення.

Вони проживали разом і ОСОБА_26 все бачила, як і хто приносив кошти додому.

Мама міняла свої кошти на долари і ховала від всіх.

Мама працювала санітаркою.

Потапенко в якийсь час захоплювався виноградарством. Садив, обрізав, доглядав. Мама інколи допома гала реалізовувати.

Коли ОСОБА_26 навчалась, то приїздила майже щотижня. На всі канікули була вдома.

З 2017 року вона навчалась у Києві. Потім почався Ковід, навчання було онлайн і вона була вдома постійно 3 роки.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду і покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року по справі № 709/281/21 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2005 року по квітень 2020 року. Визнано земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном сторін та визнано право власності за кожним на вказане майно по частині. Вказане рішення суду набрало законної сили 05 травня 2022 року (а.с. 13-17).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А відтак, факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2005 року по квітень 2020 року є встановленим рішенням суду і повторному доказуванню не підлягає.

З листа Територіального сервісного центру МВС № 7141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 12 листопада 2025 року № 31/31/7141/1386-аз-1405-2025 (а.с. 25) вбачається, що у період з жовтня 2005 року по квітень 2020 року (період проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу) за ОСОБА_3 були зареєстровані наступні транспортні засоби:

-29.04.2008 – автомобіль Daewoo Lanos, 2008 року випуску;

-17.03.2012 - автомобіль Hyundai Accent, 2012 року випуску;

-25.01.2020 - автомобіль Honda CR-V, 2013 року випуску.

Дана інформація про придбання ОСОБА_3 вказаних трьох транспортних засобів в період спільного проживання з ОСОБА_1 сторонами визнається.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 ст. 82 ЦПК України).

З вищевказаного листа Територіального сервісного центру МВС № 7141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях також вбачається, що автомобіль Daewoo Lanos було перереєстровано на нового власника 13.04.2021 (тобто відчужено). Автомобіль Hyundai Accent перереєстровано на нового власника 21.05.2020. Автомобіль Honda CR-V перереєстровано на нового власника 08.04.2021.

Тобто всі три автомобілі були відчужені ОСОБА_3 після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 .

Натомість ОСОБА_3 стверджує, що автомобілі Daewoo Lanos, Hyundai Accent були продані «по довіреності» ще в період спільного проживання однією сім`єю з позивачкою. На підтвердження вказаного надав суду копії довіреностей та посилався на покази свідків.

12.06.2015 відповідачем видано довіреність ОСОБА_30 , згідно якої останнього було уповноважено розпоряджатися автомобілем Daewoo Lanos, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (включно з правом зняття з обліку, продажу, а.с.51).

З показів свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 вбачається, що автомобілі придбавалися ОСОБА_3 почергово, і на час купівлі автомобіля Honda CR-V, інші автомобілі були продані.

Тобто на час припинення спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у їхньому користуванні був лише один автомобіль, а не три, як вказує позивач. При цьому позивачем не доведено тих обставин, що автомобілі Daewoo Lanos, Hyundai Accent відчужувалися ОСОБА_3 без її відома.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 70 Сімейного кодексуУкраїни у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На переконання суду, ОСОБА_1 доведено належними і допустимими доказами факт придбання відповідачем трьох транспортних засобів в період їх спільного проживання однією сім`єю без оеєстрації шлюбу з жовтня 2005 року по квітень 2020 року.

Також доведено факти перереєстрації вказаних транспортних засобів на нових власників після квітня 2020 року.

Суд також не ставить під сумнів твердження позивача про те, що всі автомобілі придбані за її і відповідача спільні кошти.

Так, пояснення позивача, надані під час судового розгляду щодо наявності у неї постійного доходу у виді заробітної плати, та наявності у відповідача доходу від роботи лікарем-стоматологом, наявності додаткового доходу від виноградарства, підтверджуються письмовими доказами, показами свідків, є логічними, послідовними та такими, що відповідають обставинам справи. Натомість позиція відповідача про те, що спірні транспортні засоби придбані ним особисто лише за власні кошти, частину з яких він брав в борг, не узгоджується з встановленими судом обставинами, оскільки відповідач безпідставно вважає особистими кошти, які він заробляв проживаючи спільно з ОСОБА_1 однією сім`єю.

Таким чином суд дійшов висновку, що всі три автомобіл придбані відповідачем і позивачем за спільні кошти, а тому є їх спільним сумісним майном.

Разом з тим, як вказано вище, судом встановлено, що фактично автомобілі Daewoo Lanos, Hyundai Accent були продані відповідачем в період спільного проживання однією сім`єю з позивачкою. Зокрема, такі висновки суду підтверджені показами свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_17 , наданими під присягою. А відтак, до стягнення підлягають лише кошти за половину вартості спільного сумісного автомобіля Honda CR-V.

Посилання відповідача про те, що вказаний автомобіль не є сумісним майном, оскільки його придбано за позичені кошти, які він змушений був повертати позикодавцю самостійно вже після припинення спільного проживання з позивачем, не заслуговують на увагу. Придбання автомобіля за отримані в позику кошти не спростовує його статус «спільного сумісного».

Суд звертає увагу, що принцип змагальності, закріплений у ст. 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Доказів щодо самостійного повернення отриманих в позику коштів суду не надано.

Згідно висновку експерта № 162 від 01.12.2025, вартість автомобіля Honda CR-V, 2013 року випуску на дату дослідження складає 686820,00 грн. (а.с. 18-24).

Суд відхиляє доводи представниці відповідача про те, що стороною позивача невірно визначено вартість спірних автомобілів, оскільки відчуження відбулося у 2020-2021 роках, а висновок екперта визначає вартість транспортних засобів на дату проведення дослідження, враховуючи наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі

№ 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції.

Суд приходить до висновку, що спірний автомобіль Honda CR-V набутий сторонами в період спільного проживання однією сім`єю, за спільні кошти, є спільною сумісною власністю, відповідач розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивачки, а тому позивачка має право на 1/2 грошової компенсації вартості спірного транспортного засобу в сумі 343410,00 грн.

Відповідачем заявлено про застосування судом наслідків пропуску позивачем строків позовної давності. Представник відповідача зазначає, що згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Вважає, що строк позовної давності потрібно обраховувати з 16.09.2021 року, дня ухвалення Чорнобаївським районним судом Черкаської області рішення про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю, або ж з моменту відчуження транспортних засобів.

При вирішенні вказаного питання суд виходить з наступного. Останні п`ять років діяли норми, які зупиняли строк спливу позовної давності, а саме:

-з 02.04.2020 року – під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ).

-з 17.03.2022 року – у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений Цивільним Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ). І лише у травні 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України від 14.05.2025 №4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (набрав чинності 04.09.2025), яким вказаний пункт виключений з Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Вищезазначене дає можливість суду зробити висновки, що строк звернення до суду з даним позовом позивачкою не пропущено. Заява сторони відповідача застосування судом наслідків пропуску позивачем строків позовної давності є безпідставною.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача мало бути стягнуто частину сплаченого нею судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3061,00 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має інвалідність ІІ групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , а.с. 60).

Згідно з п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи вказане положення, ОСОБА_3 є звільненим від сплати судового збору, а відтак не є можливим стягнення з нього на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, наявність інвалідності не звільняє ОСОБА_3 від сплати інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, сторона позивача заявила до стягнення: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн., та витрати, пов`язані з проведенням експертизи – 3600 грн. вартість роботи експерта та 40,00 грн. комісія банку при сплаті вказаної суми. Всього 20640,00 грн.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даній справі позов задовольняється частково. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу стороною відповідача не заявлялося.

Витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 3640 грн. (3600 грн. вартість роботи експерта та 40,00 грн. комісія банку при сплаті вказаної суми) підтверджуються копією квитанції від 28.11.2025 року та актом наданих послуг від 01.12.2025 року (а.с. 27, 28).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17000,00 грн, суд установив, що фактичне отримання таких послуг підтверджується, зокрема, договором від 20.11.2025, укладеним між ОСОБА_1 як клієнтом та адвокатом Руденко Ю.В., актом прийому-передачі від 13.04.2026 та детальним описом наданих послуг до нього, квитанцією від 20.11.2025 про сплату послуг адвоката (а.с. 29, 117-119).

З огляду на викладене, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а саме в сумі 343410,00 грн., що становить 64,1 % від ціни позову (343410,00 : 535720,00 х 100% = 64,1%) суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає частковому задоволенню на суму 13230,24 грн. (20640,00 : 100% х 64,1% = 13230,24).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати автомобіль Honda CR-V, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна, а саме автомобіля Honda CR-V, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , вартості транспортного засобу, що становить 343410,00 грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 13230,24 грн., а всього 356640,24 грн. (триста п`ятдесят шість тисяч шістсот сорок гривень двадцять чотири копійки.

В решті вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований і проживає за адресою:

АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша