Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №705/6076/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6076/25

2/705/933/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Умань Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Гудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Музичук Л.В.

за участі:

представника позивача – адвоката Прудивуса М.А.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача – адвоката Пархети М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черповицька Інна Юріївна, про тлумачення заповіту та встановлення факту належності заповіту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд через свого представника – адвоката Прудивуса М.А. з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черповицька І.Ю., про тлумачення заповіту та встановлення факту належності заповіту. В позові представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер цивільний чоловік позивача та батько всіх її дітей ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , та земельної ділянки наданої для садівництва, що розташована на території Садівничого товариства «Машинобудівник», площею 0,0612 га з кадастровим номером 7110800000:01:003:0259. Серед спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 є також його донька від першого шлюбу – ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 декілька років дуже хворів, у зв`язку з чим сім`я вимушена була використати всі свої збереження на його лікування, відповідачка жодної допомоги своєму батькові не надавала. З ОСОБА_3 позивачка проживала спільно однією сім`єю, вела спільне господарство, дбала за ним ще з 2001 року, тобто з часу, коли попередній шлюб ОСОБА_3 не був розірваний. В послідуючому, після народження першої спільної дитини у 2001 році, сім`я стала проживати за адресою АДРЕСА_2 . 2 березня 2016 року сторони повінчались в церкві, про що також видано Свідоцтво про вінчання. Вони вирішили не реєструвати шлюб, адже позивачка отримувала допомогу, як мати одиначка, а лише 14 грудня 2019 року сторони зареєстрували шлюб. В послідуючому 03 жовтня 2020 року шлюб було формально розірвано, позивачка після розірвання шлюбу народила ще одну дитину. За період фактичних шлюбних стосунків в позивачки та спадкодавця в справі ОСОБА_3 народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . 17 серпня 2022 року ОСОБА_3 склав заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Мукачевського районного нотаріального округу Ковач Н.О., зареєстрований в реєстрі за №1385, в якому усе моє майно, заповів дружині ОСОБА_2 . Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та дізналася, що ОСОБА_1 також звернулася з такою заявою до нотаріуса. Після цього нотаріус повідомила, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом вона видати не може, оскільки у заповіті не вірно вказано статус позивача в сімейних правовідносинах, а саме зазначено, що позивач є дружиною, хоча такою офіційно не є. Тому позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом та просить винести рішення суду, яким встановити факт належності їй, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , заповіту, що складений 17 серпня 2022 року ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Мукачевського районного нотаріального округу Ковач Н.О., зареєстрований в реєстрі за №1385; здійснити тлумачення частини заповіту від 17 серпня 2022 року ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Мукачевського районного нотаріального округу Ковач Н.О., а саме, що він складений на користь позивачки ОСОБА_2 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 , як цивільної дружини спадкодавця.

14.11.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначається, що позовна заява підписана представником позивача, однак жодних належних документів на підтвердження повноважень представника, вона не отримувала. Всі додатки до позову, які вона отримала є копіями та жодного підтвердження автентичності не мають. Посилаючись на норми чинного законодавства України, вказувала, що заповіт було оформлено на дружину, а позивач на момент складання заповіту такого статусу не мала. Крім того, жодних належних доказів про визнання позивача цивільною дружиною не надано. Також не надано доказів, що ОСОБА_3 є батьком всіх восьми дітей, оскільки у їх свідоцтвах про народження у графі про батька відомості занесені на підставі ст.. 135 СК України. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження майном, ухвалення рішення про тлумачення заповіту можливе лише при розгляді спору між сторонами. Неточності та помилки у тексті заповіту не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень ст. 213, 1256 ЦК України, а вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування, визнання неправомірних дій нотаріуса позивачем не заявлялися. Тому на підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, просили задоволити позов в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_11 в судовому засіданні, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа -приватний нотаріус Черповицька І.Ю. в судове засідання не з`явилася, на адресу суду подала заяву, в якій вказано, що 04.06.2025 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, відкрито спадкову справу № 38/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 батька ОСОБА_3 01.10.2025 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , на ім`я якої спадкодавець залишив заповіт, посвідчений Ковач Н.О., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області 17.08.2022 за реєстровим № 1385. Вказує, що заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей та суперечок після відкриття спадщини, однак у заповіті ОСОБА_3 спадкоємицею вказано ОСОБА_2 , як «дружину», хоча як на момент складання заповіту, так і на момент відкриття спадщини, остання в зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем не перебувала.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її мамою, а померлий ОСОБА_3 її батьком. ЇЇ батьки проживали все життя разом за адресою: АДРЕСА_2 . В родині є п`ять сестер та два брати і всі вони є діти позивача та ОСОБА_3 .. Батько при житті говорив, що зробив заповіт на маму. В 2013 році батьки були офіційно одружені, а тоді розлучилися. В її свідоцтві про народження батько вказаний зі слів матері. Коли почалася війна, вони родиною виїхали в м. Мукачево, батько там лікувався, оскільки в нього був рак крові, там і склав заповіт.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою позивача. Коли позивач закінчила школу, то зійшлася з ОСОБА_13 , стали спільно проживати та в них народжувалися дітки. Вони спочатку проживали по квартирах, а коли захворіла їхня з позивачем мати, то свідок забрати матір до себе і ОСОБА_14 з ОСОБА_15 стали проживати в квартирі матері. Коли ОСОБА_16 захворів коронавірусом, то дуже довго лікувався. ОСОБА_16 працював у магазині « Фокстрот ». Як почалася війна, ОСОБА_16 відправив дружину з дітьми в м. Мукачево, сам лишився в м. Умані, так як захворів на онко хворобу і тут лікувався. Тоді він поїхав до сім`ї в м. Мукачево, там лікувався, де і зробив заповіт. Оскільки ОСОБА_16 тяжко хворів, то в останній рік його життя вони на свято ОСОБА_17 зібрали його друзів. Відповідачка по справі була лише на похоронах. ОСОБА_14 з ОСОБА_15 були повінчені, також вони офіційно одружувалися, однак зразу розірвали шлюб, оскільки з позивачки зняли всі пільги, як матері одиночки. ОСОБА_14 та ОСОБА_15 завжди проживали разом, окремо проживали, коли почалася війна і позивач з дітьми мусили виїхати спочатку в м. Одеса, а тоді в м. Мукачеве. Позивач підтримувала чоловіка, була з ним в Черкасах в лікарні, аж до самої його смерті. Разом вони прожили майже 25 років.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем проживають у сусідстві. Позивач проживала з ОСОБА_15 , народили восьмеро діток. Жили вони дуже гарно, ОСОБА_16 добре відносився до дружини, в них була справжня сім`я, спільний побут. Проживали вони у квартирі позивача. Коли почалася війна, дружина з дітьми поїхали в м. Мукачеве, ОСОБА_16 лишився дома, так як у них були собаки. Потім ОСОБА_16 в м. Мукачеве їздив на лікування, де йому і поставили діагноз.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що позивачка є вдовою, оскільки її чоловік помер через онко хворобу. В них була дуже гарна сім`я, всі дітки були ОСОБА_20 . ОСОБА_14 з ОСОБА_15 проживали разом ще до народження старшої доньки. Коли почалася війна ОСОБА_14 з дітьми поїхала в м. Мукачево, ОСОБА_16 лишився в м. Умані, так як лікувався, а тоді і сам поїхав до них. Тоді вони всі разом повернулися і проживали разом до смерті ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем проживає по сусідству. В ОСОБА_14 та ОСОБА_15 восьмеро дітей. Разом вони проживали років 25, жили хорошо. ОСОБА_14 як дружина була з ОСОБА_22 постійно, і як він захворів також.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що відповідач є його дружиною з 27.07.2024. Зі слів дружини знає, що її батьки давно розлучені. Спілкування відповідача з її батьком він не бачив. Батька дружини бачив лише на похованні. Коли останній захворів, то свідок пропонував йому допомогу. Знає, що позивач проживала з батьком відповідача до його смерті.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що вона з ОСОБА_25 одружилася в 1994 році, через рік в них народилася дочка ОСОБА_26 . Коли ОСОБА_27 було 6 років, до свідка підійшла людина на вулиці і сказала, що ОСОБА_28 живе з іншою жінкою і у них є двохрічна дитина. Будучи в шлюбі, ОСОБА_15 гуляв та нагуляв дитину, хоч він і говорив, що це не його дитина. Свідок подала на розлучення та аліменти, та оскільки він не цікавився ОСОБА_27 , вона більше не цікавилася його життя. Про заповіт дізналася лише в юриста.

Суд, вислухавши учасників процесу, свідків, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_29 зареєстрували шлюб 14.12.2019, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.12.2019. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_29 набула прізвище «ОСОБА_30 ».

03.10.2020 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 03.10.2020.

Також до позову ОСОБА_2 надала свідоцтво про вінчання від 02.03.2016, в якому вказано, що ОСОБА_3 вінчався з ОСОБА_29 .

У позові позивач вказує, що у неї з ОСОБА_3 під час спільного проживання у незареєстрованому шлюбі, народилося вісім дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак позивач навмисно не реєструвала шлюб з ОСОБА_3 та при народженні дітей вказувала дані про батька на підставі ст.. 135 СК України, для того щоб отримати статус матері одиначки та отримувати соціальні виплати на дітей.

Відповідач ОСОБА_31 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 02.11.1995.

ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 14.05.2025.

17.08.2022 ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1385, у якому вказано, що усе майно, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати йому за законом та згідно із законодавством України, заповідає дружині ОСОБА_2 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 в м.Умань Черкаської області.

З витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі за № 69776727 від 17.08.2022 вбачається, що 17.08.2022 була проведена реєстрація заповіту (номер у Спадковому реєстрі 69586425, номер в Реєстрі нотаріальних дій 1386).

ОСОБА_2 01.10.2025 звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черповицької І.Ю. з метою оформлення своїх спадкових прав із заявою про прийняття спадщини, про що долучила до позову копію такої заяви від 01.10.2025. Однак приватний нотаріус усно повідомила позивачу про неможливість оформлення її спадкових прав у зв`язку з тим, що у заповіті ОСОБА_3 вказано, що усе майно останній заповідає дружині ОСОБА_2 , однак ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем не перебувала.

26.09.2025 ОСОБА_2 видано довідку головою квартального комітету Сиротюк Н.М. № 47, в якій вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (чоловік), дійсно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , зі своїми дітьми: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно свідчень сусідів.

В судовому засіданні також допитані свідки, які пояснили, що позивач та ОСОБА_28 проживали в будинку АДРЕСА_3 , як чоловік та дружина та мають восьмеро дітей.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Для визначення справжньої волі спадкодавця за заповітом необхідно брати до уваги мету правочину, подальшу його поведінку (ч.4 ст.213 ЦК).

У заповіті ОСОБА_3 від 17.08.2022 зазначено, що він заповідає усе майно, яке буде належати йому на день його смерті, дружині ОСОБА_2 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 в м.Умань Черкаської області.

Позивач ОСОБА_2 не може іншим шляхом, підтвердити волю спадкодавця ОСОБА_3 про її спадщину, як спадкоємця за заповітом, як шляхом тлумачення заповіту судом.

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

Установивши, що у складеному ОСОБА_3 заповіті, спадкодавець на випадок його смерті висловив свою волю вказавши чітко, без помилок прізвище, ім`я та по батькові та дату народження спадкоємиці, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині вимог про тлумачення змісту заповіту, оскільки за встановлених судом обставин справи, зокрема, що за життя ОСОБА_3 , незважаючи на той факт, що шлюб між ним та ОСОБА_2 не був зареєстрований, вважав ОСОБА_2 своєю дружиною. Його вказівка у заповіті «дружині» не має визначального значення з огляду на конкретну вказівку ним особи спадкоємця – ОСОБА_2 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 в м.Умань Черкаської області (аналогічна позиція висловлена у Постанові КЦС ВС від 12 жовтня 2020 року у справі № 478/2164/18).

Що стосується встановлення факту належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , заповіту, що складений 17 серпня 2022 року ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Мукачевського районного нотаріального округу Ковач Н.О., зареєстрований в реєстрі за №1385, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по- батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім 'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як убачається з матеріалів справи, заповіт складено та посвідчено з дотриманням вимог чинного законодавства, при цьому розбіжності, описки або помилки у написанні прізвища, імені, по батькові, дати народження спадкоємця судом не встановлено.

Верховний Суд неодноразово вказував, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа можливе лише у разі наявності об`єктивних сумнівів щодо належності такого документа конкретній особі, зумовлених допущеними в ньому помилками або розбіжностями у персональних даних. За відсутності таких розбіжностей підстави для судового встановлення відповідного факту відсутні.

Таким чином, оскільки спірний заповіт не містить помилок чи неточностей, які унеможливлювали б його ідентифікацію або реалізацію спадкових прав, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту належності заповіту, а відтак — про відмову у задоволенні заявленої вимоги.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позові представник позивача вказує, що позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та долучено квитанцію на суму 4845 грн.

При цьому, слід зазначити, що ставка судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1211,20 грн. Тому за дві вимоги немайнового характеру необхідно було сплатити 2422,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1211 грн. 20 коп. за одну вимогу немайнового характеру, а також повернути позивачу зайво сплачений судовий збір по справі у сумі 2422,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 213, 1216, 1218, 1236, 1256 ЦК, України, статтями 3, 10, 12, 81, 247, 264-268, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , складеного та посвідченого 17.08.2022, приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О., зареєстрованого в реєстрі № 1385, як вираження волі ОСОБА_3 , заповісти ОСОБА_2 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 , усе майно, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати йому за законом та згідно із законодавством України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , з державного бюджету надмірно сплачений, за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 32 від 03.10.2025, судовий збір у сумі 2422,60 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко