Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №695/3299/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3299/25

Провадження № 2/712/465/26

23 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

Головуючого-судді Марцішевської О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безрукової Д.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Петруняк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , третя особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

28 липня 2025 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з червня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня загибелі ОСОБА_6 під час проходження військової служби в період воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що з червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця реєстрації та проживання № 02.26-177 від 08.07.2025 року.

Квартира належить позивачці на праві спільної часткової власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 07.08.1997 року. Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали спільний бюджет, взаємні права та обов?язки, вели спільне господарство, спільно виховували сина ОСОБА_1 від першого шлюбу, були пов?язані спільним побутом, несли спільні витрати. У вільний від роботи час разом проводили дозвілля, відпочивали з друзями, їздили до батьків ОСОБА_1 , на річку та на ставок, що підтверджується фото та відеозаписами, які додані до позовної заяви на USB накопичувачі.

Під спільного проживання із ОСОБА_6 , позивачці було відомо, що ОСОБА_6 ще перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають дитину ОСОБА_5 . Однак, через постійну зайнятість ОСОБА_7 відразу не звернувся з позовом про розірвання шлюбу.

В свою чергу, ОСОБА_1 не наполягала на розірванні шлюбу та реєстрації шлюбу з нею, оскільки розуміла, що реєстрація шлюбу нічого не змінює у відносинах між чоловіком та жінкою. Тільки після того як ОСОБА_6 мобілізували, він звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Заочним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024 року у справі № 438/1149/24 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був розірваний. При розгляді справи №438/1149/24 Бориславським міським судом Львівської області встановлено, що сторони з 01 червня 2021 року проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини не підтримують. Перебування сторін у шлюбі є формальним, примирення не можливе. Також, при зверненні до суду ОСОБА_7 зазначав, що проживає з іншою жінкою, про що зазначено у рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024 року у справі №438/1149/24.

У червні 2024 року ОСОБА_7 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та відправлений у навчальний центр перед відправкою в частину.

З серпня 2024 року ОСОБА_7 мужньо боронив територіальну цілісність України на першій лінії оборони. Відразу після того, як рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили, позивачка з ОСОБА_7 намагалися подати заяву про реєстрацію шлюбу, що підтверджується знімком екрану з додатку ДІЯ та заявою про державну реєстрацію шлюбу №202240911-244368. Однак, у той час ОСОБА_7 саме перебував на передовій лінії оборони, у нього був поганий зв?язок та він не зміг підписати заяву своїм електронним підписом. У відпустку за сімейними обставинами його не відпустили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час безпосередньої участі у військових діях по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_6 загинув (помер).

Після загибелі ОСОБА_6 саме ОСОБА_1 намагалася з?ясувати якусь інформацію та отримати його речі, що підтверджується перепискою з ОСОБА_75 та ОСОБА_76. Повідомляє, що у неї знаходиться телефон ОСОБА_9 , переписка з якого долучена до позову (в роздрукованому вигляді та більш детально на USB накопичувачі). У випадку необхідності телефон може бути наданий до суду для більш детального ознайомлення та дослідження, як доказу.

Таким чином, оскільки позивачка з ОСОБА_6 проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень. Водночас, для реалізації свого права на отримання допомоги необхідно встановити факт при розгляді судової справи. Саме тому, встановлення даного факту має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки вона зможе реалізувати своє право на отримання передбачених законом пільг та виплат як члену сім?ї загиблого військовослужбовця.

Позивачка просить суд встановити факт проживання однією сім?єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з червня 2021 року до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 жовтня 2025 року представник третьої особи Міністерства оборони України скерував до суду пояснення, де зазначив, що ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Рішенням Бориславського міського суду Львівської області вiд 30.07.2024 у справi №438/1149/24 шлюб мiж ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили 30.08.2024. Зважаючи на викладені обставини, встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , починаючи з червня 2021 року, є неможливим.

Заявниця має надати докази спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного проживання, наявність взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, починаючи з дати розірвання шлюбу ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до дати загибелі ОСОБА_6 .

Міноборони вважає, що як кожен доказ окремо, так і всі надані докази в сукупності не підтверджують факт спільного проживання Позивача та ОСОБА_6 . Так, Позивачем надано докази її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, будь-яких доказів, що за вказаною адресою проживав ОСОБА_6 до дати своєї смерті, не надано. Єдиним доказом, який, на думку Позивача, підтверджує факт проживання ОСОБА_6 за вказаною адресою, є довідка від 08.07.2025 №02.2б-177. Міноборони вважає, що згадана довідка не є належним та допустимим доказом спільного проживання Позивача та загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , оскільки жодним чином не підтверджує факту спільного проживання згаданих осіб на момент смерті останнього, ведення зазначеними особами спільного господарства, наявність між ними відносин, притаманних подружжю.

Сам по собі факт перебування Позивача з загиблим військовослужбовцем у близьких стосунках, не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки Позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Міноборони вжито заходів щодо отримання відомостей про осіб, які звертались з заявами з метою отримання одноразової грошової допомоги, а також іншої інформації, що стосується розгляду справи. Так, листом Департаменту соціального забезпечення Міністерств оборони України від 02.10.2025 № 220/13/25675 повідомлено, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 16.05.2025 № 104/168. Одночасно проінформовано, що за результатами опрацювання доповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутись за одноразовою грошовою допомогою у зв`язку з загибеллю ОСОБА_6 , та висновку щодо можливості призначення допомоги членам його сім`ї, на розгляд Комісії (на засіданні 09.10.2025) підготовлено матеріали щодо призначення нерозподіленої частки одноразової грошової допомоги сину військовослужбовця - ОСОБА_5 .

Просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

13 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_3 скерував до суду відзив на позовну заяву. Відзив мотивував тим, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі с.Іллінка Покровського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачку ОСОБА_13 як 'невістку' не знає взагалі. ОСОБА_6 спільно з нею однією сім`єю ніколи не проживав, та й проживати не міг, так як у нього була законна дружина та своя сім`я.

12 червня 2019 року ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.08.2022 року У їхньому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_6 , а матір`ю ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.10.2019 року.

У жовтні 2019 року всією родиною спільно відсвяткували хрещення в церкві

внука ОСОБА_3 . ОСОБА_5 . Син ОСОБА_7 з невісткою проживали однією сім`єю у будинку свахи - ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 . Жили діти дружно та разом виховували малолітнього сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Як до шлюбу, так і під час шлюбу син ОСОБА_16 періодично виїжджав на заробітки в ОСОБА_17 , адже невістка ОСОБА_18 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку та у зв`язку з цим не працювала.

Тому основним утримувачем молодої сім?ї був ОСОБА_6 . Діти періодично телефонували та повідомляли про всі новини їхнього життя, між ним та сином були довірливі стосунки. 01.08.2021 року син ОСОБА_19 знову виїхав на заробітки в республіку Польща, де перебував до 23.10.2021 року, що стверджується даними його закордонного паспорту. А відтак, син ОСОБА_16 , аж ніяк не міг з червня 2021 року проживати з позивачкою.

23.10.2021 року син ОСОБА_16 з ОСОБА_17 повернувся, як і завжди, додому, в м. Борислав Львівської області та проживав разом зі своєю сім`єю по АДРЕСА_2 . Однак, у сина ОСОБА_16 закінчувалася польська віза, тому у листопаді-грудні 2021 року він почав оформляти нову візу для виїзду в республіку Польща, так як мав намір знову поїхати на заробітки в республіку Польща. З добре оплачуваною роботою в м.Бориславі Львівської області було складно, тому старша дочка ОСОБА_3 ОСОБА_20 , яка проживала в с.Плавинище Роменського р-н, Сумської області з двома неповнолітніми дітьми, запропонувала сину ОСОБА_16 приїхати до неї, що вона знайде йому добре оплачувану роботу на короткий термін, поки він знову виїде в Польщу. Тому син ОСОБА_16 погодився і поїхав до неї додому в с.Плавинище Роменського р-н, Сумської області, де і проживав та працював більше року, та зароблені грошові кошти передавав дружині ОСОБА_18 в ОСОБА_21 на прожиття та виховання сина.

ОСОБА_3 , відомо, що його старша дочка ОСОБА_20 працювала у позивачки продавцем у продуктовому магазині. Тому позивачка часто приходила до старшої дочки ОСОБА_20 додому, так як підтримувала з нею дружні стосунки. У квартирі позивачки син ОСОБА_16 ніколи не проживав, а весь час, коли приїжджав в село Плавинище Роменського р-н, Сумської області, то жив у своєї рідної сестри ОСОБА_20 . В Польщу на заробітки син ОСОБА_16 більше не поїхав, так як 24 лютого 2022 року почалася війна. З того часу син ОСОБА_16 періодично виїжджав, то до сестри ОСОБА_20 в с.Плавинище Роменського р-н, Сумської області, то працював у м. Бориславі Львівської області, так як необхідно було утримувати сім`ю. Весною 2024 року, син ОСОБА_16 знову приїхав до сестри ОСОБА_20 в с.Плавинище, Роменського р-н, Сумської області, яка обіцяла йому добрий заробіток на пилорамі, де він влаштувався і працював.

Однак, заробітки були нетривалі, так як у червні 2024 року при перевірці військово-облікових документів сина ОСОБА_16 було затримано працівниками РТЦК і мобілізовано

23 червня 2024 року та відправлено для проходження військової служби в навчальний центр. 23.06.2024 року сину ОСОБА_16 видали військовий квиток.

З 23 червня 2024 року син ОСОБА_16 почав проходити військову службу, спочатку в навчальному центрі, а потім безпосередньо виконував бойові завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області.

У жовтні 2024 року відповідачу ОСОБА_3 зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_9 і повідомили про загибель ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_10 в зоні ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області. Позивачка ОСОБА_22 не має жодного відношення до сім`ї сина ОСОБА_16 , а відтак і не має жодного права на отримання одноразової грошової допомоги.

Щодо посилання позивача на заочне рішення Бориславського міського суду

Львівської області від 30.07.2024року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 про нього нічого відомо не було. Син ОСОБА_16 не говорив, що бажає розлучитися з дружиною ОСОБА_18 .

За повідомленням ОСОБА_23 , жодного позову ОСОБА_6 не складав, в суд не подавав, так як не міг цього фізично зробити. На поданій у суд від імені сина ОСОБА_16 позовній заяві про розірвання шлюбу стоїть не його підпис, що явно видно якщо порівняти підпис сина у військовому квитку.

З 23 червня 2024 року син ОСОБА_16 вже був мобілізований та відправлений для проходження військової служби в навчальний центр. А після навчання у навчальному центрі, безпоседньо виконував бойові завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області, де і загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Однак, навіть якщо взяти до уваги рішення Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024року, то дане рішення суду набрало законної сили 30.08.2024 року, тобто син ОСОБА_16 офіційно перебував у зареєстрованому шлюбі по 30.08.2024 р. включно.

З 31.08.2024 року і до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у відпустку не приходив, а весь час перебував в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області, де і загинув, тому і у цей період часу він не проживав і аж ніяк не міг проживати з позивачкою однією сім`єю. Відтак позов позивачки є голослівним, надуманим та безпідставним, тому не може бути задоволений судом.

Перебування сина ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_24 виключає встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з сином.

Просить суд звернути увагу, що позивач не надала суду жодних належних і допустимих доказів того, що вона начебто проживала однією сім`єю з ОСОБА_7 з червня 2021 року і до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вела з ним спільне господарство, що у них був спільний бюджет та витрати, щовони придбали хоч якесь майно в інтересах сім`ї, так як таких не існує.

Також, позивачка подаючи до суду даний позов умисно замовчує, намагаючись ввести в суд оману, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Доводить до відома суду, що позивач у справі ОСОБА_1 , проживала в одному селі с.Плавинище Роменського р-н, Сумської області з старшою дочкою відповідача ОСОБА_3 . ОСОБА_25 , займалася підприємницької діяльністю торгуючи у сільському продуктовому магазині. ОСОБА_26 працювала продавцем цього сільського магазину у позивача, як приватного підприємця, відтак перебувала у трудовій залежності від неї.

ОСОБА_26 вимушена була підтримувати так звані 'дружні стосунки' з позивачкою, оскільки перебувала у трудовій залежності від неї. Відтак, позивачка часто навіть без запрошення приходила до ОСОБА_20 додому в гості, і остання вимушена була з нею спілкуватися. Як і вимушений був спілкуватися з позивачкою ОСОБА_6 , коли проживав у будинку його сестри.

Тому, факт спільного відпочинку позивачки з ОСОБА_6 , спільні фотографії, спільна присутність на святах, одноразове пересилання моїм сином ОСОБА_7 коштів позивачу на оплату послуг за користування водою, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між позивачкою та ОСОБА_7 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Щодо неспроможного посилання позивачки як на доказ на заяву про державну реєстрацію шлюбу № 202240911-244368, то вона не може бути взятою до уваги судом як доказ. Оскільки по-перше ОСОБА_7 такої заяви не подавав і вона не містить його електронного підпису. А по-друге, позивачка в одній із долучених переписок сама стверджує про те, що вона замість ОСОБА_27 подала таку заяву, і її нібито не просили підписати цю заяву електронним підписом. Однак, в дійсності подану позивачкою замість ОСОБА_7 заяву на реєстрацію шлюбу з нею, не було прийнято, так як вона не була підписана електронним підписом сина. Також ОСОБА_16 ніколи не повідомляв батьку, про розірвання свого шлюбу з дружиною ОСОБА_18 та про намір реєструвати шлюб з іншою жінкою.

Також, щодо фальсифікації позивачкою фото, начебто з телефона ОСОБА_6 , позивачка шляхом обману, після смерті ОСОБА_6 заволоділа цим телефоном, повідомивши військовим, що вона сама передасть цей телефон ОСОБА_3 . Натомість позивачка і не збиралася цього робити. Протиправно заволодівши телефоном ОСОБА_6 , який перебував у його користуванні, вона незаконно внесла в нього багато змін: поставила на заставку телефона свою з ОСОБА_16 фотографію і на неодноразові вимоги ОСОБА_3 безпідставно відмовляється повернути телефон його сина. Такі незаконні дії позивачка провела для того, щоб неправдою домогтися отримання одноразової грошової допомоги, на яку не має жодного ні морального, ні законного права, оскільки членом сім`ї ОСОБА_6 вона ніколи не була.

Просить суд відмовити в повному обсязі в задоволені позову ОСОБА_1 за безпідставністю.

14 жовтня 2025 року ОСОБА_4 скерувала до суду відзив на позовну заяву. Мотивує заперечення по суті позову тим, що не відповідає дійсності і є неправдивим твердження позивачки про те, що «з червня 2021року ОСОБА_13 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця реєстрації та проживання № 02.26-177 від 08.07.2025року». Як і є сфальсифікована довідка № 02.26-177 від 08.07.2025року, видана Плавинищенським старостинським округом виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області за підписом ОСОБА_28 , яка долучена позивачем до своєї позовної заяви.

23.10.2021 року ОСОБА_6 з Польщі повернувся, як і завжди, додому, в м.Борислав Львівської області та проживав разом зі своєю сім`єю по АДРЕСА_2 . У листопаді-грудні 2021року він почав оформляти нову візу для виїзду в республіку Польща, так як мав намір знову поїхати на заробітки в республіку Польща. Однак у грудні 2021 року зателефонувала його старша сестра ОСОБА_20 , яка проживала в с. Плавинище Роменського р-н, Сумської області з двома неповнолітніми дітьми, та попросила ОСОБА_6 приїхати до неї, так як їй була потрібна його допомога. Крім того, сестра ОСОБА_20 обіцяла знайти йому на короткий термін роботу, поки він знову виїде в Польщу. Тому він погодився і поїхав до неї додому, де проживав та працював більше року та зароблені кошти передавав ОСОБА_4 для прожиття та виховання сина.

В Польщу на заробітки ОСОБА_16 більше не поїхав, так як 24 лютого 2022 року почалася війна. Тому, ОСОБА_16 періодично виїзджав, то до сестри, то працював у м. Бориславі Львівської області, так як необхідно було утримувати сім`ю. Весною 2024року, після Великодніх Свят чоловік ОСОБА_16 знову поїхав до сестри ОСОБА_20 в с. Плавинище Роменського р-н, Сумської області, яка обіцяла йому добрий заробіток на пилорамі, де він влаштувався і працював.

Однак, заробітки були нетривалі, так як у червні 2024 року при перевірці військово-облікових документів чоловіка було затримано працівниками РТЦК і мобілізовано 23 червня 2024 року та відправлено для проходження військової служби в навчальний центр.

З 23 червня 2024 року ОСОБА_6 додому більше не приїжджав, так як проходив військову службу спочатку в навчальному центрі, а потім безпоседньо виконував бойові завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області. Перебуваючи в районі виконання бойових завдань, чоловік періодично телефонував та виходив на зв`язок за допомогою мобільних додатків 'Інстаграм', 'Фейсбук' та 'Вайбер'. Між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були добрі довірливі стосунки, як і належить молодому подружжю.

Однак у вересні 2024 року ОСОБА_4 отримала з Бориславського міського суду Львівської області конверт, у якому містилося заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024року у цивільній справі № 438/1149/24 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. І коли чоловік з району виконання бойових завдань вийшов на зв`язок, ОСОБА_4 запитала, що це все означає. На що він відповів, що це злий жарт його друзів і коли він прийде у відпустку у грудні 2024 року, то все пояснить і виправить.

ОСОБА_6 передав гроші на святкування Дня народження сина ОСОБА_15 і сказав, що на початку грудня 2024 року йому нададуть відпустку під час проходження військової служби і він приїде додому. На День народження сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11 чоловік знову телефонував, довго розмовляв, вітаючи сина і запевнив ОСОБА_4 , що скоро приїде додому у відпустку. Потім ще декілька разів телефонував, а з 11.10.2024 року зв`язок з ним обірвався. А потім зателефонував батько ОСОБА_16 і повідомив страшну звістку про загибель ОСОБА_16 в зоні ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області.

Щодо посилання позивача на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024року, його суд не може взяти до уваги, оскільки даного позову ОСОБА_6 не складав, в суд не подавав, так як не міг цього фізично зробити, оскільки з 23 червня 2024 року він був мобілізований та відправлений для проходження військової служби в навчальний центр. А потім безпоседньо виконував бойові завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій, де загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Більше того, навіть якщо взяти до уваги рішення суду від 30.07.2024 року, ухвалене за позовом, який ОСОБА_6 не складав і в суд м. Борислава не подавав, то дане рішення суду набрало законної сили 30.08.2024року. 31.08.2024року і до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у відпустку не приходив, а весь час перебував в районі виконання завдань за призначеням в ході ведення бойових дій в районі села Іллінка, Покровського району, Донецької області, де і загинув, тому і у цей період часу він не проживав з позивачкою однією сім`ю. Відтак позов позивачки є голослівним, надуманим та безпідставним, тому не може бути задоволений судом. Адже перебування ОСОБА_6 з ОСОБА_4 зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позивач у справі ОСОБА_1 , проживала в одному селі с. Плавинище Роменського р-н, Сумської області з рідною сестрою ОСОБА_6 . ОСОБА_29 , займалася підприємницької діяльністю торгуючи у сільському продуктовому магазині. Сестра ОСОБА_6 . ОСОБА_29 працювала продавцем цього сільського магазину у позивача, як приватного підприємця, відтак перебувала у трудовій залежності від неї. ОСОБА_29 вимушена була підтримувати так звані 'дружні стосунки' з позивачкою, оскільки перебувала у трудовій залежності від неї, позивачка часто навіть без запрошення приходила до ОСОБА_20 в гості, і остання вимушена була з нею спілкуватися. Як і вимушений був спілкуватися з позивачкою ОСОБА_6 , коли проживав у будинку сестри.

Тому, факт спільного відпочинку позивачки з ОСОБА_6 , спільні фотографії, спільна присутність на святах, одноразове пересилання ОСОБА_6 коштів позивачу на оплату послуг за користування водою, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав обов?язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між позивачкою та ОСОБА_6 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Щодо неспроможного посилання позивачки як на доказ на заяву про

державну реєстрацію шлюбу № 202240911-244368, то вона не може бути взята до уваги судом як доказ. Оскільки по-перше ОСОБА_6 такої заяви не подавав і вона не містить електронного підпису. А по-друге, позивачка в одній із долучених переписок сама стверджує про те, що вона замість ОСОБА_27 подала таку заяву, і її нібито не просили підписати цю заяву електронним підписом. Однак, в дійсності подану позивачкою замість ОСОБА_6 заяву на реєстрацію шлюбу з нею, не було прийнято, так як вона не булла підписана електронним підписом чоловіка.

Також, щодо фальсифікації позивачкою фото, начебто з телефона ОСОБА_6 . Даний телефон ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 . Однак, в той день, коли йому необхідно було виїжджати до сестри ОСОБА_20 на роботу, у нього поламався його телефон. І, щоб бути на постійному зв`язку з чоловіком ОСОБА_4 дала йому свій. Позивачка шляхом обману, після смерті ОСОБА_6 заволоділа цим телефоном, повідомивши військовим, що вона сама передасть його батькові ОСОБА_16 . Протиправно заволодівши телефоном ОСОБА_6 , який перебував у його користуванні, вона незаконно внесла в нього багато змін: поставила на заставку телефона свою з ОСОБА_16 фотографію і видалила всю ОСОБА_4 з чоловіком з соціальних мереж: Інстаграм, Фейсбук та Вайбер, а після цього заблокувала її акаунт з його сторінки. Такі незаконні дії позивачка провела для того, щоб неправдою домогтися отримання одноразової грошової допомоги, на яку не має жодного ні морального, ні законного права, оскільки членом сім`ї покійного ОСОБА_27 вона ніколи не була.

Просить суд відмовити за безпідставністю у задоволені позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 у період з червня 2021 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 жовтня 2025 року представник позивачки адвокат Алфімов В.В. скерував до суду відповідь на відзив. Обґрунтував тим, що у 2021 році ОСОБА_6 посварився з ОСОБА_4 та переїхав у село Плавинище Роменського району Сумської області. Як зазначалося у позовній заяві, з червня 2021 року Позивач, та ОСОБА_6 , проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить ОСОБА_1 .

Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, спільно виховували сина Позивача від першого шлюбу, були пов`язані спільним побутом, несли спільні витрати. У вільний від роботи час разом проводили дозвілля, відпочивали з друзями, їздили до батьків, на річку та на ставок, що підтверджується фото та відеозаписами, які додані до позовної заяви на USB накопичувачі. У період спільного проживання Позивач та ОСОБА_6 підтримували гарні стосунки і з його батьком, ОСОБА_3 . У липні 2023 року ОСОБА_1 їздили всією родиною до ОСОБА_3 та відпочивали на набережній Дніпра. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завжди були гарні стосунки. ОСОБА_3 вітав позивача з Днем народження словами « Прекрасна любима невісточка, доця!». Позивач з ОСОБА_32 вели спільне господарство, мали город і виростили перець та ОСОБА_3 передали цілий ящик. Після того, як ОСОБА_6 був призваний на військову службу під час мобілізації Позивач та ОСОБА_3 були постійно на телефоні та він завжди уточнював у ОСОБА_1 чи не було вісточки від ОСОБА_16 , оскільки зв`язок він тримав саме з нею.

Після загибелі ОСОБА_16 саме Позивач надавала ОСОБА_3 контакти, які були необхідні для отримання експертизи. Через 40 днів після загибелі ОСОБА_16 Позивач та ОСОБА_26 були в нього вдома і він шукав своє зарядне до телефону. Всі фото, які були долучені до позовної заяви ОСОБА_6 також надсилав тільки позивачу, та саме вона надавала їх ОСОБА_3 . Сам же ОСОБА_3 запрошував до себе Позивача та доньку ОСОБА_20 . Також, позивачу робили весною операцію, а ОСОБА_3 навіть хотів допомогти фінансово, але потім зі словами «Доця вибачай! Не розрахував, я скинув ще на одну лавочку для ОСОБА_20 , з зарплати перешлю…..» передумав допомагати.

Надалі спілкування між Позивачем та ОСОБА_3 продовжувалось, вони обмінювались новинами та якось намагалися один одного підтримати після втрати близької людини. В подальшому ОСОБА_3 почав займатись оформленням пільг та виплат, які передбачені йому через загибель сина. В свою чергу він завжди визнавав Позивача дружиною сина та навіть почав допомагати їй з переліком документів, які необхідні ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги. ОСОБА_3 надсилав фото ОСОБА_16 , які в нього зараз вдома. А 11.03.2025 року Позивач разом з донькою ОСОБА_20 приїжджали до нього в м. Черкаси та подарували йому кофту «найкращий тато та дідусь у світі».

Однак, все спілкування фактично припинилося після отримання ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, він перестав виходити на зв`язок, а переписки почав видаляти. А як вбачається з відзиву на позовну заяву, то він взагалі не знає, хто така ОСОБА_1 та в шоці від отриманого позову, що вочевидь не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається з долучених доказів, ОСОБА_3 наголошував: « Роби все щоби та недостойна получила по заслугам», «Є докази по телефонах і мої записи у телефоні ОСОБА_20 , вона може одне доказати, що не прийняла чоловіка, коли приїхав з ОСОБА_17 », «Саме головне, що ОСОБА_16 з нею не проживав». Текст повідомлень відображений на знімках екрану стосується ОСОБА_4 , з якою ОСОБА_34 не проживав з 2021 року. ОСОБА_6 дійсно їздив на заробітки у Польщу та повернувся в України в кінці жовтня 2021 року. За його планом, він хотів побути декілька днів з дитиною та повернутися 27.10.2021 року до села Плавинище. Однак ОСОБА_4 влаштувала скандал та ОСОБА_16 повернувся до Позивача вже 25.10.2021 року.

З жовтня 2021 року ОСОБА_6 взагалі нікуди не виїжджав та проживав разом з Позивачкою у селі Плавинище Роменського району Сумської області. Водночас, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 повідомляє вже зовсім іншу інформацію та визнає невісткою лише ОСОБА_4 , з якою ні він, ні його син не спілкувалися з 2021 року та яка, виходячи зі змісту переписки на йому думку «є недостойною». З вищевикладеного вбачається, що у відзивах на позовну заяву Відповідачі спотворюють фактичні обставини, які мали місце починаючи з червня 2021 року до дня загибелі ОСОБА_27 . При цьому, ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б могли підтвердити, що ОСОБА_35 дійсно проживав з дружиною та між ними були якісь відносини, окрім запису про реєстрацію шлюбу. Таким чином, твердження Відповідачів, що, «позивачку ОСОБА_1 , як невістку не знаю взагалі…», що «у квартирі позивачки син ОСОБА_16 ніколи не проживав…» та, що « ОСОБА_35 проживав разом зі своєю сім`єю по АДРЕСА_2 », є вочевидь надуманими, незаконними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Під час того, як Позивачка та ОСОБА_6 починали проживати разом, ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_16 ще перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 від якого має дитину, ОСОБА_5 . Водночас, як зазначалося у позовній заяві, ОСОБА_1 не наполягала на терміновому розлученні, оскільки розуміє, що реєстрація шлюбу нічого не змінює у відносинах між чоловіком та жінкою. Через постійну зайнятість та побоювання ТЦК та СП, якому потрібно надавати актуальну інформацію про сімейний стан, ОСОБА_6 відразу не звернувся з позовом про розірвання шлюбу. Після отримання бойової повістки, йому надали відстрочку від призову, у зв`язку з тим, що в нього був перелом променевої кістки правої руки. Саме в даний період ОСОБА_6 і подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Підпис дійсно може відрізнятись від його звичайного, оскільки був вчинений ним зламаною рукою, яка була у гіпсі. При зверненні до суду ОСОБА_6 вказав, що проживає з іншою жінкою, про що зазначено у рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024 року у справі №438/1149/24: з 1 червня 2021 року між ними припинені подружні стосунки. Позивач проживає з іншою жінкою.

Відразу після того, як рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили, Позивач з ОСОБА_6 намагалися подати заяву про реєстрацію шлюбу, що підтверджується знімком екрану з додатку ДІЯ та заявою про державну реєстрацію шлюбу № 202240911-244368. Однак, у той час ОСОБА_6 саме перебував на передовій лінії оборони, у нього був поганий зв`язок та він не зміг підписати заяву своїм електронним підписом. У відпустку за сімейними обставинами його не відпустили, мотивуючи це тим «що і так нікому воювати». З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_6 з 2021 року не проживав з ОСОБА_4 , не бажав з нею примирятися та планував офіційно одружитися з ОСОБА_1 .

28.07.2024 року саме Позивач відправляла ОСОБА_36 у військовий навчальний центр, який знаходився у місті Житомир, аптечку для військового та різні речі, які ОСОБА_16 просив. 05.10.2024 року (за 6 днів до загибелі) ОСОБА_35 також надіслав Позивачу свої військові літні речі, форму, яку їм видали, паспорт, банківські картки, які йому були не потрібні. Вищезазначені обставини підтверджуються знімками екрану з додатку Нової пошти. Форма, яку ОСОБА_35 надіслав ОСОБА_1 знаходиться у Плавинищі, у квартирі де вони разом проживали. Там же знаходяться і інші його цивільні речі, одяг, взуття. Всі свої речі ОСОБА_6 надсилав до себе додому у село Плавинище Роменського району Сумської області, де проживав останні 3 роки.

ОСОБА_4 вводить суд в оману, стверджуючи, що «05 жовтня 2024 року чоловік ОСОБА_16 вчергове знову зателефонував мені, я взяла слухавку і ми помирились. Чоловік передав гроші на святкування Дня народження нашого сина ОСОБА_15 і сказав, що початку грудня 2024 року йому нададуть відпустку під час проходження військової служби і він приїде додому. На День народження сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11 чоловік знову телефонував, довго розмовляв з нами, вітаючи сина ОСОБА_15 і знову запевнив мене, що скоро приїде додому у відпустку…». З логіки ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_6 помирився з колишньою дружиною, пообіцяв приїхати у грудні 2024 року і в цей же день (05.10.2024 року) надіслав ОСОБА_1 всі свої речі, які на той момент йому були не потрібні. Саме тому, всі доводи ОСОБА_4 щодо проживання ОСОБА_6 разом з нею та про наявність між ними якихось стосунків, є незаконними та безпідставними.

Повідомляють, що після загибелі ОСОБА_27 , телефон і речі з позиції його побратими прислали новою поштою на ім`я сестри (доньки ОСОБА_3 ) ОСОБА_37 . Після отримання відправлення ОСОБА_26 відразу віддала телефон позивачу, як єдиній коханій дружині. ОСОБА_26 та ОСОБА_38 завжди гарно спілкувались та продовжували і після смерті ОСОБА_27 . Як зазначалося вище у березні 2025 року Позивач та ОСОБА_26 разом вітали ОСОБА_3 з днем народження, а пізніше виїхали до Данії, що підтверджується спільним фото, зробленим у таборі для біженців м.Хольстебро, Данія. У липні 2025 ОСОБА_26 разом зі своїм сином та невісткою також приїжджала до ОСОБА_39 в гості у квартиру в Данії. Отже, ОСОБА_26 ніколи не уникала спілкування з ОСОБА_40 та навіть продовжили його незважаючи на виїзд за межі України, що спростовує всі твердження Відповідачів. Водночас, ОСОБА_4 замість подання до суду доказів, які б підтверджували її доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, починає спотворювати життєві факти та зводить наклепи на Позивача, які взагалі не стосуються предмету спору у справі та є вочевидь безпідставними.

З 2021 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було припинено фактично.Вони разом не проживали, не мали жодних взаємних обов`язків щодо одне одного та взагалі не спілкувалися. Дійсно шлюб між ними було розірвано тільки 30.07.2024 року (рішення набрало законної сили 30.08.2024 року). Водночас, при розгляді даної справи необхідно також враховувати, що на момент загибелі ОСОБА_6 , він не перебував у зареєстрованому шлюбі, загиблий проживав разом із Позивачем за однією адресою як одна сім`я, вів спільне господарство, разом із нею облаштовував побут, ніс витрати на утримання житла та забезпечення спільних потреб. Усі його особисті речі, документи, предмети побуту, військове спорядження та інші належні йому матеріальні цінності і зараз знаходяться в квартирі, де він проживав спільно з Позивачем. Фактичне спільне проживання, наявність спільного побуту, взаємна турбота та підтримка між Позивачем і загиблим свідчать про наявність між ними фактичних сімейних відносин, які за своїм змістом і характером є аналогічними подружнім. До служби ОСОБА_1 і ОСОБА_6 разом проводили дозвілля, відзначали родинні свята, підтримували тісні стосунки з родичами один одного, що додатково свідчить про наявність між ними міцного сімейного зв`язку. Вони взаємно піклувалися про здоров`я, добробут і психологічний стан одне одного, планували спільне майбутнє після завершення служби. Тимчасова фізична відсутність ОСОБА_6 у зв`язку з проходженням військової служби не може свідчити про відсутність сімейних відносин. Його перебування у складі Збройних Сил України було обумовлене виконанням конституційного обов`язку із захисту держави, і не переривало сімейного зв`язку з Позивачем. Під час служби вони підтримували постійний зв`язок - телефонні розмови, листування, обмін особистими речами, моральну підтримку, що підтверджується наявними повідомленнями, фото- відеоматеріалами, свідченнями друзів та родичів. Таким чином, відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали всі ознаки сімейних: - спільне проживання під одним дахом; - ведення спільного побуту; - наявність спільного бюджету та витрат; - взаємна турбота, підтримка та емоційна прихильність; - спільні життєві плани та наміри.

На момент загибелі ОСОБА_6 не мав зареєстрованого шлюбу, а його місце постійного проживання та зберігання особистих речей - квартира Позивача, що підтверджує факт спільного проживання та ведення господарства саме з нею. З вищевикладеного слідує, що оскільки ОСОБА_1 з ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу (навіть якщо взяти тільки період з 30.08.2024 року по 11.10.2024 року), мала з ним спільне господарство, взаємні права та обов`язки, підтримувала з ним сімейні стосунки, які не припинялися під час його військової служби, а після його загибелі володіє усіма його речами, що залишилися в їхньому спільному домі, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень.

Зазначають, що ОСОБА_1 не може бути позбавлена право на пільги на ОГД через те, що чинне законодавство України не містить поняття «фактичне припинення шлюбних відносин», а передбачає лише юридичне припинення шлюбу - у разі його розірвання. При вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім`єю повинна бути досліджена не лише формальна сторона (наявність актового запису про шлюб), а й фактичні життєві обставини, які свідчать про те, з ким саме загиблий мав сімейні відносини на момент смерті. Такі обставини мають підтверджуватися сукупністю доказів - спільним проживанням, веденням господарства, наявністю спільного майна, свідченнями свідків, спільними фото, листуванням, турботою одне про одного тощо. Водночас, якщо особа, з якою був зареєстрований шлюб, фактично не підтримувала сімейних стосунків, не проживала з ним спільно та не мала взаємних обов`язків, а натомість такі відносини існували з іншою особою (у даному випадку ОСОБА_1 ), то саме вона має визнаватися такою, що фактично проживала з ним однією сім`єю і, відповідно, має право на отримання одноразової грошової допомоги. Таким підходом суд не виходить за межі своїх повноважень, а реалізує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, та забезпечує справедливий, добросовісний і неформальний розгляд сімейних справ, де першочергове значення мають реальні людські стосунки, а не лише формальні записи у державних реєстрах. Враховуючи вищевикладене, позовна заява є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі, а викладені у відзивах заперечення, вочевидь суперечать фактичним обставинам справи та є безпідставними.

11 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_4 скерувала до суду заперечення на відповідь на відзив. Зазначають, що є неспроможними та неправдивими твердження сторони позивача, викладені у відповіді на відзив про те, що «якщо особа з якою був зареєстрований шлюб, фактично не підтримувала сімейних стосунків, не проживала з ним спільно та не мала взаємних обов`язків, а натомість такі відносини існували з іншою жінкою (У даному випадку ОСОБА_13 ), то саме вона має визнаватися такою, що фактично проживала з ним однією сім`єю і, відповідно, має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ці твердження не ґрунтуються на вимогах закону і є безрезультатними намаганнями видати бажане за дійсне.

Перебування ОСОБА_6 зі ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 .

Долучені стороною позивача до відповіді на відзив світлини та переписка в соцмережах не стверджує спільного проживання однією сім?єю позивача ОСОБА_41 та ОСОБА_6 , ведення спільного бюджету, харчування, купівлі майна для спільного користування, наявність взаємних прав взаємної допомоги починаючи з червня 2021 року до дня його смерті. Тим більше стороною позивача не долучено жодного доказу який би підтверджував факт спільного проживання однією сім?єю позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 починаючи з дати розірвання шлюбу, тобто з 30.08.2024 року до дати загибелі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі докази сторона позивача надати і не могла, оскільки ОСОБА_6 було мобілізовано 23 червня 2024 року та відправлено для проходження військової служби в навчальний центр. З того часу весь час перебував на військовій службі, у відпустку не приходив жодного разу, а відтак і не міг у вказаний період часу проживати однією сім?єю з позивачкою ОСОБА_22 , тому її твердження про це є голослівними та безпідставними.

Як і не заслуговують на увагу та не можуть бути прийняті судом до уваги безпідставні твердження сторони позивача про те, що фізична відсутність ОСОБА_6 у зв`язку з проходженням військової служби не може свідчити про відсутність сімейних відносин. Його перебування у складі Збройних Сил України було обумовлене виконанням конституційного обов`язку із захисту держави, і не переривало сімейного зв`язку з позивачем. Адже, до мобілізації ОСОБА_6 між ним та позивачкою не виникло та не могло виникнути жодних сімейних зв`язків, так як на той час він перебував в офіційному зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, а відтак після його мобілізації не могли не перериватись неіснуючі сімейні зв`язки з позивачкою.

В дійсності жодного дня ОСОБА_6 не проживав однією сім`єю з позивачкою, всі його особисті речі та речі, які придбані за час шлюбу з ОСОБА_4 , знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання їх сім`ї. Навіть перебуваючи на військовій службі, в зоні ведення активних бойових дій ОСОБА_6 спілкувався зі своїм малолітнім сином ОСОБА_15 по телефону та за допомогою додатків Інстаграм, Телеграм, Вайбер, висилав кошти для сім`ї, що стверджується скріншотом вхідних та вихідних викликів з мобільного телефону на мобільний телефон за номером НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_35 . Зокрема, 05.10.2024 року ОСОБА_4 двічі спілкувалася з ОСОБА_6 по телефону, а також 05.10.202 4року писала в додаток Вайбер про те, що отримала кошти які він переслав для сім`ї. Також ОСОБА_6 телефонував 07.10.2024 р. коли останній раз спілкувалася.

13.10.2025р. ОСОБА_4 зателефонував батько чоловіка, відповідач ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_20 , які повідомили, що ОСОБА_16 загинув.

Старша сестра ОСОБА_6 . ОСОБА_26 наприкінці жовтня 2025року написала ОСОБА_4 у мобільному додатку «Вайбер» про те, що вона вже давно не спілкується з ОСОБА_40 , оскільки остання обманула її і її батька, а саме відповідача у справі ОСОБА_3 .

Також, долучені стороною позивача до відповіді на відзив світлини із надписом позивача про те, що це м. Черкаси на набережній Дніпра, липень 2023року і про те, що на них зображені час відпочинку ОСОБА_35 з позивачкою та відповідач ОСОБА_3 . То така інформація також не може бути сприйнята як достовірна. Оскільки з цих світлин не можливо ідентифікувати, що розфарбована статуя опудала і є в дійсності позвачкою ОСОБА_22 , як не можливо встановити, що саме зображено набережну ОСОБА_42 в місті Черкаси, а не в іншому місці.

Просила суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачки в судовому засіданні просила відмовити у позові з підстав, викладених у відповіді на відзив та запереченні.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ 'Прикінцеві та перехідні положення' Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ 'Про судоустрій та статус суддів', районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, доходить таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

01 серпня 2025 року ухвалою Золотоніського районного суду Черкаської області справу направлено за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

29 серпня 2025 року ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

28 жовтня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Бориславського міського суду Львівської області.

28 жовтня 2025 року суд задоволив клопотання позивача про допит свідків.

27 листопада 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

27 листопада 2025 року суд задоволив клопотання представника позивача про долучення до справи додаткових пояснень з доданими доказами та допит свідка.

Протокольною ухвалою у судовому засіданні 16 квітня 2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення і у зв`язку зі складністю справи його ухвалення та проголошення відкладено у межах строку, передбаченого ст.244 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

ОСОБА_6 та ОСОБА_43 12.06.2019 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 12.06.2019 року, виданого Бориславським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №49.

Відповідно до свідоцтва про народження від 10.10.2019 року, виданого Бориславським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 287, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області №02.26-177 від 08.07.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації з червня 2021 року і по жовтень 2024 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер/загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 . За вищевказаною адресою зареєстрована і також проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її син ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Вказана квартира належить позивачці на праві спільної часткової власності, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 07.08.1997 р., виданим органом приватизації Роменського виробництва будівельних матеріалів на ім`я ОСОБА_45 та інших осіб, свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_46 , відповідно до якого після реєстрації у 2013 році шлюбу позивачка змінила прізвище з ОСОБА_47 на ОСОБА_48 . Вказаний шлюб був припинений 12 серпня 2016 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_46 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Роменським міським ДРАЦС ГТУЮ у Сумській області, актовий запис № 446.

15 жовтня 2025 року ОСОБА_4 подано повідомлення про злочин, вчинений старостою виконавчого комету Роменської міської ради - видача завідомо неправдивого документа - довідки з місця реєстрації та проживання від 08.07.2025 року за №2.26-177 до Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області. Факт підроблення довідки з місця реєстрації та проживання не встановлений в порядку кримінального судочинства на момент ухвалення рішення.

Відповідно до копії паспорту громадянина України ОСОБА_6 для виїзду за кордон, останній перебував за кордоном з 01.08.2021 по 23.10.2021 року.

Як вбачається з медичної картки амбулаторного хворого КНП «Роменська ЦРЛ» РМР від 24.05.2023 року ОСОБА_6 проживав за адресою с. Плавинище, площа Українська.

Згідно із актом виконаних робіт по сервісному (технічному) обслуговуванню від 06.06.2024р. Сумською філією ТОВ «Газороподільчі мережі України», замовником послуги є ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 до в/ч НОМЕР_4 наказом № 132 від 24.06.2024, згідно довідки № 38 від 20.02.2025 р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 30.07.2024 року у справі № 438/1149/24 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був розірваний. Судове рішення набрало законної сили 30 серпня 2024 року. У судовому рішенні зазначено, що у позовній заяві ОСОБА_6 вказанав, що з 1 червня 2021 року між ним та ОСОБА_4 припинені подружні стосунки та позивач проживає з іншою жінкою.

Доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_49 особисто не звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу та заяву від його імені подано іншою особою, суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки судове рішення у справі № 438/1149/24 набрало законної сили, не переглядалось та не оскаржувалось у встановленому законом порядку, отже не може ставитись під сумнів. Повага до рішення суду, що набрало законної сили, є фундаментальним принципом правової держави та складовою права на справедливий суд. Це означає, що остаточне рішення суду не може бути просто проігнороване або переглянуте поза межами апеляційного чи касаційного оскарження.

Згідно з копією копії заяви № 20240911-244368 від 05.10.2024р., ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснювали оформлення звернення про державну реєстрацію шлюбу до Конотопського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Реєстрація вказаної заяви не відбулась, згідно пояснення позивачки, через відсутність інтернет зв`язку у місці перебування ОСОБА_6 на військовій службі.

Судом встановлено, що вказана заява не містить підпису ОСОБА_6 , накладеного в установленому законом порядку на елетронному документі, який ідентифікує особу, яка створила або затвердила документ, отже відсутнє підтвердження авторства ОСОБА_6 щодо зазначеної заяви, а також згоду ОСОБА_6 з його змістом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_50 дав покази про те, що з 2003 року знайомий з ОСОБА_51 , з кінця 2021 року був знайомий з ОСОБА_16 , дружили сім`ями, часто їздили до них в гості, на рибалку, давав ОСОБА_16 гроші на поїздку в Польщу. З ОСОБА_16 познайомила ОСОБА_52 восени 2021 року, вони прийшли у гості. Свідок тоді працював у магазині ОСОБА_53 . Знав, що ОСОБА_16 родом з ОСОБА_54 . ОСОБА_55 сестру ОСОБА_20 та приїхав до сестри в 2021 році, потім познайомився з ОСОБА_51 . Кошти віддав. ОСОБА_16 мав сім`ю, мав дитину, хлопчика, він за ним скучав, з дружиною був скандал і йшло до розлучення. 11.11.2022 свідок був призваний до ЗСУ, потім ОСОБА_16 був мобілізований. Вказував, що ОСОБА_16 відносився до ОСОБА_56 як до дружини, спільно проживали в квартирі у Плавинищах. Іноді жив у сестри, точно не знає.

Свідок ОСОБА_57 повідомила, що ОСОБА_58 знала давно, співали у аматорському колективі «Плавинищаночка», з ОСОБА_16 познайомились у червні-серпні 2021, ходили один до одного у гості з січня 2022 року. З ОСОБА_51 вони вели господарство, мали город, придбали газову плиту і газову колонку, холодильник, які чоловік свідка допомагав ОСОБА_16 заносити до квартири. ОСОБА_16 неодноразово говорив, що ОСОБА_52 його дружина і вони збирались подати заяву на одруження, ОСОБА_16 спочатку приїхав до своєї сестри ОСОБА_20 , перший час жив з сестрою, а десь з вересня-жовтня 2021 року проживав з ОСОБА_51 у квартирі. ОСОБА_16 розповідав, що має сина, показував фото, він намагався до нього їздити, дарував подарунки, говорив, що дружина не дає йому спілкуватись з сином, казав, що з нею не проживає.

Свідок ОСОБА_59 дала покази про те, що знайома з ОСОБА_51 ще з дитинства, ОСОБА_16 знала з серпня 2021 року. ОСОБА_16 відносився до ірини як до дружини, він говорив, що вони хочуть узаконити відносини, казав, що буде розводитись з дружиною, проживав з ОСОБА_51 спільно у квартирі, обробляли город. ОСОБА_16 також ходив на репетиції у художній самодіяльності , щедрувати. ОСОБА_60 у червні 2021 року до сестри ОСОБА_61 , спочатку у неї проживав, ОСОБА_20 також брала участь у художній самодіяльності, а потім познайомився з ОСОБА_51 і стали проживати спільно восени 2021 року . ОСОБА_16 не розповідав, що він одружений, казав, що має сина.

Свідок ОСОБА_62 засвідчив, що з ОСОБА_51 знайомий з дитинства, охарактеризував останню як гарну людину, зазначав, що з ОСОБА_16 познайомився у магазині в 2021 році, коли він приїхав до сестри ОСОБА_20 . Коли з ОСОБА_51 стали спільно проживати, дружили сім`ями, ходили один до одного в гості, ОСОБА_52 з дружиною свідка співали у хорі. ОСОБА_16 проживав з ОСОБА_51 як з дружиною, казав телефоном, що коли буде у відпустці розпишеться з ОСОБА_51 . Вони спільно купували побутову техніку, ОСОБА_16 просив занести газову колонку, холодильник. ОСОБА_16 у сестри проживав на початку літа, коли приїхав у ОСОБА_63 , потім їздив на Польшу, а потім приїхав і в кінці літа - початок осені 2021 року стали проживати з ОСОБА_51 у квартирі до призову. Про сім`ю розповідав, що з дружиною не спілкується, з дитиною спілкувався, дитині пересилав гроші.

Свідок ОСОБА_64 , дядько позивачки, засвідчив, що влітку 2021 року побачив ОСОБА_16 та ОСОБА_58 , вони зустрічались, вели спільне господарство, мали город, ОСОБА_16 їздив на заробітки, працював у селі, у магазині вони разом завжди були, де працювали ОСОБА_52 і сестра ОСОБА_65 . ОСОБА_16 відносився до ОСОБА_56 як до дружини, він мав почуття, вони проживали у квартирі, разом приходили до родичів.

Свідок ОСОБА_66 дала покази про те, що ОСОБА_16 з ОСОБА_18 мали спільний бюджет, ОСОБА_16 матеріально утримував дружину та сина, періодично їздив на роботу за кордон, до воєнного стану.

Також в судовому засіданні були безпосередно досліджені: надана позивачкою особиста її переписка з ОСОБА_32 , фотознімки і відеозаписи, якими зафіксовано спільний відпочинок позивачки, її сина, ОСОБА_27 , у тому числі за участю друзів, сестри ОСОБА_67 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини регулюються нормами сімейного закоондавства.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як передбачено ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

За змістом статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі

№ 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30.11.2022 № 757/23617/15-ц (61-649 св 22) та інших.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження№ 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів

є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24), визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними. (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 336/1978/23 (провадження № 61-15936 св 24).

Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У справі, що розглядається, предметом спору є встановлення факту проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_6 з червня 2021 року до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_10 під час проходження військової служби, що необхідно для реалізації позивачкою права на отримання одноразової виплати члену сім`ї військовослужбовця.

Надаючи оцінку доводам позову та наданим сторонами доказам, суд вважає, що оскільки з 12 червня 2019 року (дата реєстрація шлюбу) по 30 серпня 2024 року (дата набрання законної сили рішення суду у справі № 438/1149/24) ОСОБА_35 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_68 , позовні вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_27 з червня 2021 року по 30 серпня 2024 року сім`єю з ОСОБА_40 суперечать нормам сімейного законодавства про одношлюбність і тому не можуть вважатись обгрунтованими.

Доводи представника позивача про те, що в силу принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України першочергове значення мають реальні людські стосунки, а не формальні записи у реєстрах, суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з такого.

Відповідно до рішення Коституційного Суду України 2 листопада 2004 року

N 15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таким чином, елементами верховенства права є законність та правова визначеність, які вимагають, щоб закон був чітким, передбачуваним, доступним та стабільним, дозволяючи особі передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Із системного аналізу вищевказаних норм сімейного законодавства вбачається, що заборона встановлення факту спільного проживання однією сім`єю при перебуванні в іншому зареєстрованому шлюбі по суті є законодавчою і такі норми сімейного законодавства не суперечать нормам моралі, а також є однозначними та чіткими, і тому надають особі можливість прогнозувати правові наслідки застосування вказаних положень сімейного законодавства щодо своїх прав та обов`язків. Враховуючи викладене, застосування норм сімейного законодавства про одношлюбність не суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України.

Щодо спірного періоду з 31 серпня 2024 року (дата припинення шлюбу ОСОБА_27 та ОСОБА_23 ) по ІНФОРМАЦІЯ_10 (день загибелі ОСОБА_27 ), суд доходить висновку про недоведеність існування між позивачем та ОСОБА_32 сімейних стосунків, враховуючи незначну тривалість вказаного періоду (близько двох місяців), а також ненадання переконливих об`єктивних доказів про існування у вказаний період у позивача та ОСОБА_27 спільного побуту та взаємних прав та обов`язків, притаманих подружжю.

Покази свідків ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 ,надані позивачем фотознімки та відеозаписи, а також особиста переписка засобами телефонного зв`язку свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких особистих стосунків, які не можна ототожнювати із усталеними відносинами, притаманними подружжю.

Суд також враховує, що у 2021 - 2024 роках ОСОБА_35 фактично не переривав сімейні стосунки зі своїм неповнолітнім сином, а також дружиною ОСОБА_4 , оскільки спільно з нею вирішував питання виховання та утримання дитини, у тому числі під час спільного проживання, коли приїзджав до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджено поясненнями сторони відповідача і показами свідка ОСОБА_74 .

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Питання про судові витрати

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов не підлягає до задоволення, судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263 - 265, 280 - 283, 354 ЦПК України, ст.3, 7, 14, 25 СК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з червня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , дня загибелі ОСОБА_6 під час військової служби.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ).

Третя особа: Міністерство оборони України (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, ЄДРПОУ: 00034022).

Дата складення повного тексту рішення 23 квітня 2026 року.