Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №703/7568/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/7568/25

2/703/347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії,

установив:

КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг.

В обґрунтування позову зазначило, що позивач, починаючи з 01 лютого 2018 року, є надавачем послуг у сфері теплопостачання, в тому числі і у квартиру відповідача, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Індивідуального договору про надання послуги з теплопостачання теплової енергії від 25.10.2021, опублікованого на офіційному сайті за посиланням https://smila-rada.gov.ua/.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав повністю та здійснював нарахування плати за надані послуги у період виникнення заборгованості за тарифами, затвердженими рішеннями органу місцевого самоврядування. Зважаючи на наявність у будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, приладу комерційного обліку теплової енергії, нарахування плати за надані послуги здійснювалося за тарифами за показниками засобів обліку теплової енергії.

Водночас, відповідач не належним чином виконує обов`язок по оплаті за отримані послуги постачання теплової енергії (в т.ч. на загальнобудинкові потреби опалення) та абонентське обслуговування, у зв`язку з чим за період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року включно утворилась заборгованість в загальному розмірі 17154,25 грн.

Дії відповідача по невиконанню свого обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг порушують права надавача послуг щодо отримання плати за надані послуги, порушують фінансовий стан підприємства та спричиняють збитки.

Відповідач обізнаний про наявність у нього боргових зобов`язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняє.

У зв`язку з цим КП «Смілакомунтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 17154,34 грн, пеню в сумі 948,51 грн, втрати від інфляції в сумі 2597,33 грн. та 3% річних в сумі 787,25 грн.

08 грудня 2025 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому він позов не визнав та зазначив, що надання житлово-комунальних послуг за нормами чинного законодавства здійснюється виключно на договірних засадах. Однак між ним та позивачем не існує та ніколи не існувало раніше договірних чи будь-яких інших відносин по наданню послуг з теплопостачання. Позивачем також не надано жодного доказу актуалізації надання послуг на бездоговірній основі, а орган місцевого самоврядування не може своїм рішенням примусово закріпити надання послуг певному колу споживачів, в тому числі і йому. Заперечуючи проти вимог, відповідач просив урахувати, що він не отримував послуг з теплопостачання і по технічним причинам, оскільки власники квартири поверхом вище не виконують свої обов`язки по «прокачці бачка» з повітрям, що унеможливлює подачу тепла до належної йому квартири. Оскільки він не зареєстрований та не проживає в цій квартирі, послуги теплопостачання йому не потрібні. Відповідач не погоджується з твердження позивача, що він нібито не розірвав відносин із надавачем послуг, так як стягувачем не підтверджені факти актуалізації договірних відносин. Надані позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунки не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки для того, щоб визначити отриману кількість за певний період калорій споживачем можливо лише при умові встановлення індивідуального лічильника споживання тепла. Крім того, позивачем до розрахунку пені, інфляційних трат та 3% річних було включено період, коли на законодавчому рівні була закріплена заборона на нарахування цих трьох складових. Указав, що акти надання послуг підписані не уповноваженою на такі дії особою, а саме керівником ОК «Сміла». ЖСК «Тясмин», до якого входить будинок АДРЕСА_1 , в повному складі не делегував будь-які повноваження ОК «Сміла», а тому підпис на цих актах має бути вчинено або головою ЖСК «Тясмин», або конкретним споживачем послуг в індивідуальному акті.

15 грудня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив КП «Смілакомунтеплоенерго», у якому товариство вказало, що відповідач не надав доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку, у якому розташоване житлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Відповідно, між позивачем і відповідачем укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги. КП «Смілакомунтеплоенерго», як виконавець послуг з теплопостачання, забезпечує постачання теплової енергії споживачам за індивідуальним договором до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Відповідно, позивач не відповідає за технічний стан мереж, так як вирішення даного питання відноситься до компетенції управителя або іншого виконавця послуг з управління багатоквартирним будинком. Посилання відповідача на те, що він не проживає у належній йому квартирі, на думку позивача не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно. Управління багатоквартирними будинком АДРЕСА_1 є Гончаренко М.П. А тому надані позивачем акти подачі теплоносія підписані уповноваженою особою. Щодо розрахунку, то зазначило, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалювальній площі приміщення споживача. Обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення, визначався спрощено з урахуванням етажності будинку та був скорегований із застосуванням коефіцієнту Zвідкл. Нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені було здійснено з урахуванням законодавчо встановлених обмежень та заборон та з урахуванням продовження строків позовної давності.

03 лютого 2026 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що позивач у своїх процесуальних документах посилається на застарілу практику Верховного Суду України. При цьому, доказів існування договірних відносин між ним і позивачем так і не надає. Сам факт публікації на власному сайті певних умов договору з однієї сторони та наявність факту права власності на квартиру з іншої сторони не свідчить про автоматичне укладення договору. Вимагання коштів з боку позивача за послугу, яку неможливо надати з технічних причин (неможливість прокачування повітря в системі власниками квартири поверхом вище) з незалежних від нього чи балансоутримувача причин, є неправомірними діями з боку позивача. Повторно наголошував, що акти виконаних робіт з вказівкою кількості спожитих послуг за певний період мають підписувати кожен індивідуальний споживач. Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, то просив урахувати, що вони нараховані позивачем у період з 24.02.2022 по 30.12.2023, тобто у період, коли існувала заборона на їх нарахування на законодавчому рівні.

Ухвалою від 18 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 22 квітня 2026 року суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 лютого 2020 року.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №70 від 23 лютого 2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» визначено виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» - з 01 лютого 2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії – 55,32 грн. за 1 кв.м. (з ПДВ); для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 2300,21 грн./Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 511 від 21 жовтня 2021 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 2544,00 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 1895,89 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 594,99 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 53.12 грн/Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 392 від 30 вересня 2022 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 2742,86 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 2006,40 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 685,24 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 51,22 грн/Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 365 від 28 вересня 2023 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 2945,02 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 2080,74 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 807,88 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 56,40 грн/Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 506 від 26 вересня 2024 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію – 3769,13 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 1116,62 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 1116,62 грн/Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 108,47 грн/Гкал.

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №242 від 21 жовтня 2021 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ – 16,78 грн. (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ – 30,48 грн (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку, які є власністю споживачів з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ – 20,17 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 30 вересня 2022 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії – 13,49 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» – 25,54 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів – 16,61 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 12 вересня 2023 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії – 11,80 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» – 23,77 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів – 14,52 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №63 від 19 вересня 2024 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії – 14,14 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» – 28,08 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів – 17,53 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №37 від 09 червня 2025 року затверджено на період з 01.10.2025 по 30.09.2026 розрахунок розміру плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, у розрахунку на одного абонента на місяць згідно додатку №1 та встановити розмір плати за абонентське обслуговування у період з 01.10.2025 по 30.09.2026: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії – 15,36 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» – 29,28 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів – 19,26 грн. (з ПДВ).

З актів подачі теплоносія вбачається, що у зв`язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку АДРЕСА_1 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію, зокрема, 25 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року, 01 листопада 2023 року та 01 листопада 2024 року. Вказані акти складені за участю представників співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Позивачем також надано інформацію про щомісячні показники лічильника теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з наданими позивачем виписками по рахунках за постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування, з жовтня 2021 року по березень 2025 року включно КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало позивачу 17154,34 грн. оплати за постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування. Крім того, підприємство нарахувало відповідачу 787,25 грн грн. 3% річних з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року по 12 листопада 2025 року, 2597,33 грн. інфляційних втрат за період часу з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року по 12 листопада 2025 року та 948,51 грн. пені за період з 31 грудня 2023 року по 12 листопада 2025 року.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Конституцією України, нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання теплової енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як убачається з ч.4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Частино 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Звертаючись до суду з наведеним позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» зазначило, що послуги надавались підприємством відповідачу на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, оскільки співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір.

Позивачем надано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, який є типовим, та який розміщений на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради за посиланням: https://smila-rada.gov.ua/.

Відповідно до п.2 Індивідуального договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.

З роздруківки із веб-сайту Смілянської міської ради вбачається, що його було опубліковано 29.10.2021.

Згідно з п.1 Індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Згідно з п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Таким чином, Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, згідно з яким КП «Смілакомунтеплоенерго» як виконавець надає споживачам послуги, є договором приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України та публічним договором згідно зі ст. 633 ЦК України.

Відповідно до п.5 Індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з п.11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до п.30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.

Згідно з п.31 Індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з п.32 Індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п.34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.38 Індивідуального договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Згідно з пп.3 п.41 Індивідуального договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пп.5 п.42 Індивідуального договору виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Відповідно до п.51-52 Індивідуального договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також визначено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 квітня 2024 року у справі №908/710/23.

Згідно із ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.

У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташована належна відповідачу квартира, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. А тому, типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії є укладеними між сторонами через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Суд зауважує, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 25 жовтня 2021 року, копія якого додана позивачем до позовної заяви, що є публічним договором приєднання. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/4239/16 від 21.08.2019 та в постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17, від 25.03.2024 року у справі № 462/1232/23 ).

Отже, навіть за відсутності договору, на чому наполягає відповідач, втім, з належним підтвердженням факту надання послуг споживачу, останній не звільняється від їх оплати. А тому суд відхиляє посилання відповідача як на підставу для відмови в позові на відсутність письмово підписаного договору про постачання теплової енергії.

У відзиві та запереченнях відповідач ОСОБА_1 стверджував, що він фактично не отримував послуг, що надає КП «Смілакомунтеплоенерго», у зв`язку з неналежним обслуговуванням тепломережі, зокрема, у квартирі поверхом вище.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, заперечуючи проти позову в цій частині, позивач на підтвердження викладено обмежився наданням суду, за його твердженням, лише копії звернення позивача до мешканців будинку останнього поверху про те, щоб вони випустили повітря з мережі опалення в квартирі.

Дослідивши вказаний доказ, суд доходить висновку, що він не відповідає критеріям належності та достовірності, оскільки неможливо встановити його походження.

Крім того, з цього звернення не вбачається, що до квартира відповідача не здійснювалася подача тепла через наявні проблеми у мережі теплопостачання через не вчинення відповідних дій власниками чи мешканцями квартири поверхом вище.

Суд також зауважує, що дане звернення містить посилання на запуск централізованого опалення 01 листопада 2025 року та необхідністю вчинення дій, пов`язаних з у цим запуском. Водночас, вимоги позивача про стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії обмежуються періодом по 30 жовтня 2025 року.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх заперечень в цій частині відповідачем ОСОБА_1 надано не було. Зокрема, матеріали справи не містять доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та ін.

Таким чином, факт надання КП «Смілакомунтеплоренерго» послуг з постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира відповідача ОСОБА_1 , підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами подачі теплоносія, інформацією про щомісячні показники лічильника теплової енергії, та не спростований відповідачем, який не надав суду доказів на підтвердження того, що у спірний період зазначені комунальні послуги надавалися іншим виконавцем, а не позивачем.

При цьому, нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» не передбачено, що виконавець повинен надавати кожному споживачу акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг.

Не є обґрунтованими посилання відповідача і на те, що він не зареєстрований та не проживає у належній йому квартирі, відповідно, послуги, що надає відповідач, йому не потрібні.

Так, згідно з положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Таким чином, закон покладає обов`язок утримання квартири та спільного майна багатоквартирного будинку на власника квартири у цьому будинку.

Як установлено судом, квартира відповідача від системи централізованого опалення не відключена, система опалення її приміщень єдина з житловим будинком. Відтак, ОСОБА_1 зобов`язаний нести витрати по утриманню належного йому майна, в тому числі і шляхом сплати житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання», яка визначає загальні засади формування тарифів на теплову енергію, передбачає, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Порядок нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315.

Згідно з пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 1198) усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Постанови № 1198 визначено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Відповідно до пункту 19 Постанови № 1198 споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

Порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами врегульовано також статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яка зокрема передбачає, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої цієї статті.

Згідно з частиною другою ст. 10 Закону Україну «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

На обґрунтування своїх вимог КП «Смілакомунтеплоенерго» вказувало, що будинок АДРЕСА_1 обладнаний приладом обліку теплової енергії, який було встановлено згідно із чинними на час встановлення нормативними приписами, і, відповідно, що обрахунок спожитої теплової енергії має здійснюватися згідно з показаннями такого приладу.

З наданих позивачем доказів, зокрема, з актів подачі теплоносія, вбачається, що в будинку АДРЕСА_3 дійсно наявний засіб вимірювальної техніки (тепловий лічильник) «Multical» № 696488/2000. Вказаний факт засвідчено підписами та штемпелями як теплопостачальної організації, так і представника співвласників багатоквартирного будинку – ОК «Сміла». Будь-яких доказів з приводу того, що ОК «Сміла» оспорювало або непогоджувалось із порядком розподілу балансової належності теплової мережі, а також із місцем встановлення лічильника, матеріали справи не містять.

Крім того, факт наявності лічильника підтверджується помісячними актами зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії, якими зафіксовані відповідні показники та які містять підписи та відтиски штемпелю представників споживача – ОК «Сміла».

З наданої позивачем виписки по рахунку та зазначеного у відповіді на відзив порядку нарахування комунальної послуги вбачається, що нарахована відповідачу плата за послуги постачання теплової енергії включає в себе плату за обсяг теплової енергії на опалення квартири та опалення місць загального користування.

28 грудня 2018 року у Міністерстві юстиції України за №1502/32954 зареєстровано Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (надалі - Методика).

Як встановлено пунктом 3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Згідно з поясненнями позивача, викладених у відповіді на відзив, обсяг теплової енергії, витраченої на загально будинкові потреби опалення, був визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25% (будинок АДРЕСА_1 , що відповідає п.8 розділу IV Методики, та з подальшим корегуванням із застосуванням коефіцієнту Zвідкл., що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку.

Таким чином, кількість теплової енергії на опалення належної ОСОБА_1 квартири, а також на місця загального користування розрахована з урахуванням опалювальної площі та теплового навантаження приміщення, а також обрахована відповідно до Методики з урахуванням затверджених тарифів.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює нарахування за послуги з постачання теплової енергії та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку та в середині нього була витрачена на потреби його мешканців.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не вказано обставин, які б свідчили про невірність здійснених позивачем розрахунків заборгованості, виходячи із затверджених рішеннями органу місцевого самоврядування тарифів.

Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає дійсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме: шляхом доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості шляхом надання контррозрахунку.

Поряд з цим, відповідачем власного контррозрахунку, належних і допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на спростування розрахунку КП «Смілакомунтеплоенерго» про нарахування та оплату вартості наданих послуг теплопостачання не надано та матеріали справи не містять.

Всі інші посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог, а також надані ним докази, не спростовують викладеного та сприймаються судом як намагання уникнення своїх обов`язків по утриманню належного йому, а також відповідальності за невиконання цих обов`язків.

Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».

Таким чином, дії позивача по нарахуванню плати за абонентське обслуговування ґрунтується на нормах чинного законодавства.

З наведеного вище судом установлено, що позивач довів факт виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії та невиконання вказаного обов`язку відповідачем. Відповідачем доказів сплати заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії станом на час розгляду справи суду не надано.

Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)».

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року встановлена заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Сміла Черкаського району Черкаської області не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Як убачається з наданих позивачем розрахунків відповідачу було нараховано 787,25 грн. 3% річних з 01 грудня 2021 року по 12 листопада 2025 року (за виключенням періоду з 23.02.2022 по 31.12.2023), 2597,33 грн. інфляційних втрат за період часу з 01 грудня 2021 року по 12 листопада 2025 року (за виключенням періоду з 23.02.2022 по 31.12.2023) та 948,51 грн. пені за період з 31 грудня 2023 року по 12 листопада 2025 року.

Відповідно, посилання відповідача на неправомірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені без урахування законодавчо встановленої заборони не відповідає дійсності.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції від 18 серпня 2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2119 грн. 60 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом. Згідно виписки вказані кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

У позовній заяві позивач просив врахувати, що підприємством було сплачено 302 грн. 80 коп. судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги з постачання теплової енергії.

Судом установлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2025 року по справі № 703/3661/25 скасовано судовий наказ від 16 червня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з постачання теплової енергії на опалення житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені підприємством судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії (в т.ч. на загальнобудинкові потреби опалення) з урахуванням абонплати у сумі 17154 грн. 34 коп. за період з жовтня 2021 року по жовтень 2025 року, 787 грн. 25 грн. 3% річних, 2597 грн. 33 коп. інфляційних збитків, 948 грн. 51 коп. пені та 2422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 23909 (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`ять грн. 83 (вісімдесят три) коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», місце знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.Я. Биченко