Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №703/7293/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/7293/25

2/703/278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року у розмірі 17340 грн. 00 коп. з підстав невиконання його умов та стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21 листопада 2024 року укладено електронний кредитний договір (оферти) №21.11.2024-100001796, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп., строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту – 09.04.2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору умовами договору не передбачена. Договір підписано відповідачем електронним підписом – одноразовим ідентифікатором.

Процентна ставка – «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність – плата за надання кредиту) – 5% від суми кредиту та дорівнює 300 грн. 00 коп., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 300 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, яка нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом та сплачується згідно Графіку платежів.

Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-18XX-XXXX-1190.

Позивач вказує, що свої зобов`язання перед відповідачем він виконав у повному обсязі та 21 листопада 2024 року надав відповідачу кредит в розмірі 6000 грн.. шляхом перерахування коштів на платіжну картку 5168-18XX-XXXX-1190, зазначену позичальником в договорі, натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 17340 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 7140 грн. 00 коп. – заборгованість по процентам; 300 грн. 00 коп. – заборгованість по комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 900 грн. 00 коп. – заборгованість по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості); та 3000 грн. 00 коп. – заборгованості по неустойці.

Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за вищевказаним кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр» позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року у розмірі 17340 грн. 00 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. в примусовому порядку.

Ухвалою судді від 24 листопада 2025 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався, однак 29 січня 2026 року від представника відповідача – адвоката Геріх Н.А. до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому остання просила витребувати від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Вказане клопотання було обґрунтовано тим, що до позову позивачем не додано доказів належності картки з номером 5168180012011190 відповідачу ОСОБА_2 , останній належність йому даної картки категорично заперечує, стверджує, що кредит у ТОВ «Споживчий центр» не брав, кредитного договору не підписував, кредитними коштами не користувався, вказує, що він є постраждалою особою від шахрайських дій. Ідентифікація при укладенні договору була пройдена невідомою особою. Представник відповідача також наголосила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що кредитні кошти були перераховані саме на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 . При цьому представник відповідача вказала, що отримати інформацію про означений картковий рахунок відповідач самостійно не має можливості, оскільки така інформація становить банківську таємницю, яка відповідно до статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розкривається банками за рішенням суду.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року клопотання представника відповідача адвоката Геріх Н.А. про витребування доказів було задоволено, витребувано від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Розгляд справи було відкладено на 05 березня 2026 року.

Сторони в судове засідання 05 березня 2026 року не з`явились. Водночас, до початку судового засідання, 03 лютого 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати від ПАТ «БАНК ВОСТОК» наступну інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів по вказаному банківському рахунку за 21.11.2024 року та відомості про особу, яка була отримувачем грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_1 , видану ПАТ «БАНК ВОСТОК» на яку були 21.11.2024 року перераховані грошові кошти в сумі – 6000 грн.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано від ПАТ «БАНК ВОСТОК» інформацію чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); в разі підтвердження такої інформації зобов`язано банк надати інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за 21 листопада 2024 року. Розгляд справи було відкладено на 15 квітня 2026 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 29 січня 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» 02 березня 2026 року надійшло повідомлення про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не емітовано карту № НОМЕР_1 . На підставі викладеного, відсутня можливість надати запитувану в ухвалі суду інформацію, оскільки зазначена карта в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .

Окрім того, на виконання ухвали суду від 05 березня 2026 року про витребування доказів від АТ «ВСТ БАНК» (16 вересня 2025 року Банк Восток офіційно змінив назву на VST bank, юридична назва — АТ «ВСТ БАНК») 01 квітня 2026 року надійшло повідомлення, що станом на дату надання відповіді на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) рахунки та договори в банку не відкривались. Вказана фізична особа не є клієнтом банку. Платіжну карту № НОМЕР_1 не емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Сторони в судове засідання 15 квітня 2026 року не з`явились.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явились, водночас 29 січня 2026 року від представника відповідача – адвоката Геріх Н.А. через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення, в яких остання просила розглянути справу без участі сторони відповідача, у задоволенні позову відмовити в зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 кредит у ТОВ «Споживчий центр» не брав, кредитного договору не підписував, кредитними коштами не користувався, він є особою постраждалою від шахрайських дій. Ідентифікація при укладенні договору була пройдена невідомою особою, з цього приводу. Водночас, представник відповідача звертає увагу на те, що позивач не підтвердив виконання свого обов`язку щодо видачі контрагенту коштів жодним належним і допустимим доказом. На думку представника відповідача, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не було надано суду жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу у справі ОСОБА_1 були перераховані чи видані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем у позовній заяві. Так, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені ст. ст. 22, 25 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Представник відповідача зазначила, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачці, позивачем надано квитанцію Liqpay від 27.10.2025 року ID платежу 573013989 про перерахування суми 6000,00 грн за договором N 21.11.2024-100001796, однак, на переконання представника відповідача, даний доказ є неналежним та недопустимим, оскільки у ньому відсутній повний номер картки отримувача, а до позову не додано доказів належності картки з номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Окрім того, вказує, що довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором складена "Уповноваженим співробітником ТОВ "Споживчий центр" Іриною Латіною, однак доказів того, хто саме її уповноважував і на підставі яких документів у неї виникли повноваження на її складання представник позивача до позову не надав. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких його було складено, на думку представника відповідача, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Наголошує, що вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Споживчий центр» коштів в сумі 6000,00 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21.11.2025 року.

Окрім того, у вказаних письмових поясненнях представник відповідача виклала свої заперечення щодо нарахування позивачем неустойки на суму заборгованості, зокрема зазначила, що відповідач не має права нараховувати неустойку у період дії в Україні воєнного стану, оскільки розмір такої пені (за наведений період) підлягає списанню кредитодавцем.

На підставі викладених обставин, представник відповідача вважає, що ТОВ «Споживчий центр» не довело свого процесуального статусу позивача щодо права вимоги за неукладеним Кредитним договором, а відповідно і його майнове право, за захистом якого позивач звернувся до суду, не підлягає захисту у спосіб, що визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви. Тому просилав відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в повному обсязі, розгляд справи провести у відсутність як відповідача, так і його представника.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Із позовної заяви слідує, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21 листопада 2024 року укладено електронний кредитний договір (оферти) №21.11.2024-100001796, який підписаний позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.23-29).

Так, позивач стверджує, що ОСОБА_1 21 листопада 2024 року одноразовим ідентифікатором (електронним підписом) «Е724» підписав Пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) (а.с.23-26).

Відповідно до п.2.1 вказаної Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п.2.2 зазначеної Пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1 дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; 2.2.2 заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 2.2.3 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.3.1 вказаної Пропозиції, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно п.3.3 зазначеної Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту (встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти); сума кредиту (встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти); тип кредиту (кредитна лінія); вид фінансової послуги (надання коштів та банківських металів у кредит); строк, на який надається кредит (встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти); дата повернення (виплати) кредиту (встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти); проценти за користування кредитом (встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти); графік платежів (встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору).

Відповідно до п.4.1 вказаної Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-18XX-XXXX-1190.

Згідно п.10.1 зазначеної Пропозиції, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодацем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

Також, за твердженням позивача 21 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (електронним підписом) «Е724» підписав Заявку кредитного договору №21.11.2024-100001796 (кредитної лінії) (а.с.26-27).

У вказаній заявці зазначено, що кредитодавцем є ТОВ «Споживчий центр», позичальником ОСОБА_1 , реквізити належного позивальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-18XX-XXXX-1190. Відповідно до умов кредитного договору №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 21/11/2024; 2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту – 09.04.2025 року; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (економічна сутність – плата за надання кредиту) – 5% від суми кредиту та дорівнює 300 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 300 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. 10. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. 11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 12. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.99% (денна процентна ставка) = (8340 / 6000)/ 140 ? 100%. 13. Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Крім того, позивач стверджує, що під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 21 листопада 2024 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е724 Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №21.11.2024-100001796, графік платежів, а також додаток до кредитного договору – інформаційне повідомлення позичальника (а.с. 27- 29).

На підтвердження виконання Товариством умов кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 57-2710 від 27.10.2025 року, відповідно до якої 21 листопада 2024 року о 17:58:10 год. на картковий рахунок клієнта було успішно перераховано кредитні кошти в сумі 6000,00 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 573013989, призначення платежу – видача за договором кредиту №21.11.2024-100001796 (а.с.11).

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року, яка складена «уповноваженим співробітником Іриною Латіною» та засвідчена печаткою ТОВ «Споживчий центр» заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 17340 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн. 00 коп. - основний борг; 7140 грн. 00 коп. – проценти; 300 грн. 00 коп. – комісія за надання кредиту; 900 грн. 00 коп. – комісія за обслуговування; 3000 грн. – неустойка. Проценти нараховані за період з 21.11.2024 року по 09.04.2025 року (а.с.13).

Досліджуючи доводи позивача в частині заявлених вимог та заперечень наданих з боку відповідача суд виходить з наступного обґрунтування.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ч.1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як стверджує позивач ОСОБА_1 21.11.2024 року електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, чим підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн., а отже акцептував умови Договору. При цьому вказав, що під час ідентифікації позичальник - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Як убачається з матеріалів справи та наданих позивачем розрахунків, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови вищевказаного кредитного договору №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії, відповідно до розрахунків, наданих позивачем та долучених до матеріалів справи.

Однак, суд критично оцінює в частині допустимості доказу наданий позивачем розрахунок заборгованості, долучений до матеріалів справи, - довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року, яка складена «уповноваженим співробітником Іриною Латіною» та засвідчена печаткою ТОВ «Споживчий центр» (а.с.13) оскільки вказаний розрахунок ТОВ «Споживчий центр» в тому вигляді, якому він був долучений до позову не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відтак, така довідка-розрахунок не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу у справі. Жодних банківських виписок матеріали справи не містять.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частинами 3 та 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що: відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи п.2.1.1. «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого постановою Національного банку від 30.12.1998 року №566, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи, як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Відповідно до п.5.6 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, витяги з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджений належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

Окрім того, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення зазначеного кредитного договору було видано кредит саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договору.

Інформаційна довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 57-2710 від 27.10.2025 року про переказ коштів, на яку посилається позивач як підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Таким чином матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем у справі ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року на вказаний у даному договорі електронний платіжний засіб – картку № НОМЕР_3 .

Так, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 29 січня 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» 02 березня 2026 року надійшло повідомлення про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не емітовано карту № НОМЕР_1 . На підставі викладеного, відсутня можливість надати запитувану в ухвалі суду інформацію, оскільки зазначена карта в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .

Окрім того, на виконання ухвали суду від 05 березня 2026 року про витребування доказів від АТ «ВСТ БАНК» (16 вересня 2025 року Банк Восток офіційно змінив назву на VST bank, юридична назва — АТ «ВСТ БАНК») 01 квітня 2026 року надійшло повідомлення, що станом на дату надання відповіді на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) рахунки та договори в банку не відкривались. Вказана фізична особа не є клієнтом банку. Платіжну карту № НОМЕР_1 не емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит за договором №21.11.2024-100001796 від 21 листопада 2024 року та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданих відповідачу кредитних коштів та розмір його заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором.

Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом його перерахування за реквізитами платіжної картки, які зазначені відповідачем у кредитному договорі, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки будь - яких доказів отримання відповідачем грошових коштів позивач не надав, відтак факту укладення між сторонами кредитного договору та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості позивачем не доведено.

У силу положень ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року, у справі 161/16891/15-ц з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №553/1325/14-ц, у якій суд зазначає: «відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність вказаної у розрахунках заборгованості у відповідача перед банком».

Таким чином, за наявними розрахунками позивача без первинних документів неможливо перевірити зазначену позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.

Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості також знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже, суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та письмових заявах по суті справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий: В. В. Волосовський