Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №703/845/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/845/26

2/703/1198/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Биченка І.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

представника позивача Когут В.Ф.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Смілянської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Виконавчий комітет Смілянської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з нього аліментів на утримання дочки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини – ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02 вересня 2024 року ОСОБА_3 взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Батько дитини її вихованням не займається, дитину не утримує, веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, залишає місце проживання та не ночує вдома.

Наразі ОСОБА_3 перебуває на утриманні баби – ОСОБА_1 .

З ОСОБА_2 службою у справах дітей неодноразово проводилися профілактичні бесіди, в ході яких він попереджався про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дочки, однак позитивних результатів це не дало, батько свого ставлення до дитини не змінює.

Вказані вище обставини свідчать про небажання відповідача виконувати свої батьківські обов`язки і є підставою для позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів на утримання дитини відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року провадження по справі відкрито. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року закрито підготовче провадження по справі. Розгляд справи призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В подальшому на розгляд справи не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити. Вказала, що відповідач свої батьківські обов`язки по відношенню до дочки ОСОБА_3 не виконує, допомоги не надає, ухиляється від спілкування з дитиною. Зазначила, що з червня 2024 року ОСОБА_3 проживає з нею, однак батько про це дізнався лише наприкінці 2024 року.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сміла Черкаської області.

Частиною 1 статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

05 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до начальника служби у справах дітей Шуригіної О.В. із заявою про вирішення питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 , яка є її онукою, у зв`язку з тим, що батько не виконує покладені на нього обов`язки щодо утримання та виховання дитини, а мати дівчинки померла. У поданій заяві ОСОБА_1 вказала, що її онука ОСОБА_3 наразі проживає з нею.

Як вбачається з довідки ОСББ «Вулик» від 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Разом з нею, без реєстрації, проживає онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно характеристики учениці 6-В класу Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 Смілянської міської ради Черкаської області від 07 лютого 2025 року №124/01 ОСОБА_3 характеризується позитивно. Дитина проживає разом з бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_5 . Батько ОСОБА_3 – ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її успіхами, батьківські збори не відвідує. За час навчання ОСОБА_3 у школі освітній заклад відвідує лише баба – ОСОБА_1 , цікавиться успіхами дитини, її поведінкою, емоційним станом.

Аналогічне зазначене і в характеристиці ОСОБА_3 від 11 вересня 2025 року №707/01.

Згідно довідки лікаря –педіатра ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 та знаходиться під спостереженням педіатричної служби амбулаторії №6 КНП «ЦПМСД» СМР з народження. Дитина проживає з бабою ОСОБА_1 . На прийом до закладу з ОСОБА_3 приходить баба – ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки директора Смілянського міського центру соціальних служб від 16 вересня 2025 року з метою забезпечення найкращих інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фахівцями центру була проведена соціальна робота та психологічне діагностування у родині ОСОБА_1 в якій виховується ОСОБА_3 . У результаті проведеного психологічного обстеження встановлено, що ОСОБА_3 не має емоційного чи соціального контакту з батьком протягом тривалого часу. Батько спілкується з дитиною коли йому потрібна допомога, зокрема, кошти на їжу. Згадок про батька у дитини не має. Поведінкові реакції свідчать про те, що батько не є значущою фігурою в житті дитини та вона не хоче підтримувати з ним зв`язок. Значимою людиною в житті дівчинки є баба - ОСОБА_1 , яка піклується та дбає про неї.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 17 вересня 2025 року останній погодився пройти тренінгову програму «Батьківство в радість» та попереджений про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до довідки директора Смілянського міського центру соціальних служб від 10 листопада 2025 року ОСОБА_2 у тренінговому курсі з формування батьківської компетентності участі не взяв, на жодну зустріч не з`явився, на контакт не виходить.

Як вбачається з довідки ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області від 24 листопада 2025 року ОСОБА_2 за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , відсутній. Зі слів ОСОБА_7 , його син, ОСОБА_2 , за місцем проживання не з`являється, його місцезнаходження невідоме.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 26 вересня 2024 року в АДРЕСА_1 , де проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 умови проживання задовільні. ОСОБА_3 проживає в окремій дитячій кімнаті, забезпечена необхідними предметами вжитку та гігієни.

Аналогічне зазначено і в акті обстеження житлово-побутових умов від 27 листопада 2025 року.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №46 від 27 січня 2026 року, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності з ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він в т.ч. ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітнього.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

В п.16 вищевказаної постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результат для дитини, який має настати.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд вважає, що сам факт звернення позивача до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідача змінити ставлення до виховання дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, спілкування з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі та більш активної участі батька у її вихованні.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач обов`язків по вихованню своєї дочки ОСОБА_3 не виконує, її життям та здоров`ям не цікавиться, не забезпечує належні умови для життя та розвитку дитини.

Крім того, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_2 свідомо нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків, проявляє байдужість до виховання дочки, не усвідомив та не змінив свого ставлення до виховання дитини, та не вчиняє будь яких дій, щодо відновлення спілкування з дочкою.

Відтак, враховуючи висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ній обставинах.

Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів.

Згідно положень ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності з п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 247, 258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов виконавчого комітету Смілянської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задоволити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь державної установи чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати дитина, починаючи з 12 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2662 грн 40 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 22 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – виконавчий комітет Смілянської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 37, м. Сміла Черкаського району Черкаської області, ЄДРПОУ 34275340;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 30 вересня 1997 року Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області.

Суддя: І.Я. Биченко