Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №130/1329/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/203/2026

130/1329/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жмеринка, Жмеринського району, Вінницької області, та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійною технічною освітою, пенсіонера, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025130000041 від 01.04.2026,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту від 21.04.2026 року, ОСОБА_3 , 01.04.2026 о 02:30 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклого конфлікту із своєю співмешканкою ОСОБА_4 , з якою спільно проживають з 1996 року, та на якого відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поширюється дія вказаного закону, умисно, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , наніс п`ять ударів кулаком правої руки по голові останньої, чим спричинив їй тілесні ушкодження.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілий ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 45 від 15.04.2026, тілесні ушкодження у вигляді: садна волосистої частини голови та гематоми тім`яної ділянки голови, спричинені 01.04.2026 діями тупих предметів (предмету), якими міг бути і кулак, які належать до легких тілесних ушкоджень, тривалістю не більш, як 6 діб.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду в порядку ст. 302 КПК України.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 слідує, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надала свою згоду на розгляд обвинувального акту без її участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 подала заяву щодо згоди із встановленими досудовим розслідування обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст.382 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, знайшло своє підтвердження та доведена повністю.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у навмисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з`ясувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, являється пенсіонером та особою яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.53 КК України, штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нового проступку.

Цивільний позов у данному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст.370, 374,382 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1