Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №128/3056/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3056/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю сторін провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому 05.03.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000191 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрик Літинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , маючого повну середню освіту, проживачого в цивільному шлюбі, маючого двох неповнолітніх дітей, інваліда 3 групи, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , спільно проживаючи зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , упродовж 2024-2025 років, умисно, систематично вчиняв по відношенню до своєї співмешканки психологічне насильство, яке виражалося у словесних образах із застосуванням нецензурної лексики, а також у створенні нестерпних умов для її проживання.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_4 перебуває на профілактичному обліку як сімейний кривдник та, відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», являючись особою, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, систематично вчиняв домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 ..

Так, 27.01.2024 о 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання з ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу співмешканки ОСОБА_6 , завдавши шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях.

Внаслідок таких дій, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 психологічні страждання, що призвело до емоційного пригнічення та погіршення психологічного самопочуття потерпілої, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції та якими було припинено протиправні дії ОСОБА_4 і складено відносно ОСОБА_4 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01.03.2024 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф в сумі 170,00 грн.

Крім того, 19.01.2025 о 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного із ОСОБА_6 проживання, а саме в АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях.

Внаслідок таких дій ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 психологічні страждання, що призвели до емоційного пригнічення та погіршення психологічного самопочуття потерпілої. У зв`язку із такими діями ОСОБА_4 було викликано працівників поліції, якими припинено протиправні дії ОСОБА_4 та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.02.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 діб.

Крім того, 20.01.2025 біля 10 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного із ОСОБА_6 проживання, а саме в АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях.

Внаслідок таких дій ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 психологічні страждання, що призвели до емоційного пригнічення та погіршення психологічного самопочуття потерпілої. У зв`язку із такими діями ОСОБА_4 було викликано працівників поліції, якими припинено протиправні дії ОСОБА_4 та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.02.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1020,00 грн.

Крім того, 03.03.2025 біля 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного із ОСОБА_6 проживання, а саме в АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у штовханні її за плечі без спричинення тілесних ушкоджень, словесних образах та нецензурних висловлюваннях.

Внаслідок таких дій ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 психологічні страждання, що призвели до емоційного пригнічення та погіршення психологічного самопочуття потерпілої. У зв`язку із такими діями ОСОБА_4 було викликано працівників поліції, якими припинено протиправні дії ОСОБА_4 та відібрано у ОСОБА_6 заяву про кримінальне правопорушення по факту систематичного вчинення відносно неї домашнього насильства ОСОБА_4 ..

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з метою погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 , систематично, на протязі тривалого часу вчиняє домашнє насильство відносно останньої, які виражаються у психологічному насильству, зокрема, словесні образи та нецензурні висловлювання, приниження людської честі та гідності, в результаті чого ОСОБА_4 завдає систематичні психологічні страждання ОСОБА_6 ..

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю. В своїх показах повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що у вказані в обвинувальну акта дні, а саме 27.01.2024, 19.01.2025, 20.02.2025 та 03.03.2025 він дійно вчиняв відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного характеру. Щоразу потерпіла викликала працівників поліції, які складали відносно нього протоколи про даміністративне правопорушення. Після цього його дії відносно потерпілої припинялися. Наразі, їх з співмешканкою відносини змінилися, він зробив для себе відповідні висновки. У скоєного розкаявся та просив йрнр суворо не карати.

Потерпілою у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що дійсно відносно неє у вказані в обвинувальному акті дати та час обвинуваченим ОСОБА_4 вчинялося домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого вона зазнавала психологічних страждань та вимушена була викликати працівників поліції, по приїзду яких протиправні дії ОСОБА_4 припинялися. Також вказала, що після останнього випадку, що мав місце 03.03.2025, ситуація змінилася, ОСОБА_4 більше не завдає їй психологічного насильства, вони із ОСОБА_4 продовжують проживати разом. Тобто, ситуація змінилася. Претензій до обвинуваченого матеріального чи морального характеру не має. Просила суд суворо обвинуваченого не карати.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого. При цьому суд виходить з того, що обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні, а відтак у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності і істинності позиції обвинуваченого з цього питання. Обвинувачений визнає свою вину повністю, цивільний позов по справі не заявлявся.

Прокурор не оспорила фактичні обставини справи, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення кримінальних правопорушень був повнолітнім; в силу ст. 89 КК України раніше не судимий; згідно довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» №29/2588 від 17.03.2025, двічі перебував на стаціонарному лікуванні, остання госпіталізація на стац обстеження в психіатричне відділення №17 з 29.04.2002 по 29.05.2002 з діагнозом: «Легка розумова відсталість. Проміжний період після повторної черепно-мозкової травми у вигляді вегето-судинних розладів». Даних щодо подальшого перебігу захворювання в закладі немає; відповідно до довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» №1408 від 12.03.2025 під диспансерним спостереженням не перебуває, за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував; відповідно до характеристики за місцем проживання від 11.03.2025 №75/03-10/3, що надана Яришівським старостинським округом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за час проживання на території старостинського округу ОСОБА_4 зарекомендував себе посередньо, схильний до зловживання алкогольними напоями; не є інвалідом першої-другої груп.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 КК України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67, 68 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінальних правопорушень, надання правдивих показів в суді.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При цьому суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень в межах санкцій інкримінуємої статті КК України у виді пробаційного нагляду. Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.

Окрім того, враховуючи тривалість протиправної поведінки ОСОБА_4 , суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 381 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, до органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1