Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №699/1559/25 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1559/25

Номер провадження № 2/699/115/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Івашкової В.О.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 22.09.2023 було укладено Договір № 3999764 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору відповідач отримав строком на 348 днів з 22.09.2023 до 04.09.2024 кредитні кошти у розмірі 8 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,0 % за 1 день користування.

Позивач стверджує, що ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів за договором виконало, а відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

У позові вказано, що 24.05.2024 ТОВ "Лінеура" за плату відступило позивачу, а позивач набув на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Позивач вказує, що станом на дату укладання договору факторингу у відповідача була наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 500,00 грн та за відсотками у розмірі 41 650,00 грн.

Так як станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 строк дії кредитного договору № 3999764 не закінчився, то позивач здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 17 510,00 грн за 103 календарні дні за період з 25.05.2024 до 04.09.2024.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 67 660,00 грн, з яких сума кредиту - 8 500,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 41 650,00 грн, нараховані позивачем проценти за 103 дні - 17 510,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також за клопотанням позивача витребувано від АТ КБ "Приватбанк" інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 22.09.2023 на цю платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, у сумі 8 500 грн за інціативою ТОВ "Лінеура Україна" (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення".

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився. Був повідомлений про розгляд справи в порядку, визначеному п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Додатково був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Протягом визначеного судом строку відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Ураховуючи згоду позивача в його позовній заяві на ухвалення заочного рішення, повторну неявку в судове засідання відповідача, відсутність відзиву на позов, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в заочному порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.92 - інші види кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору № 3999764 від 22.09.2023 позивачем надано суду копію цього договору, згідно з яким 22.09.2023 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 500,00 грн строком на 348 днів під фіксовану процентну ставку 2,0% в день.

Згідно з п. 1.4.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується за умови, якщо відповідач до 21.10.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Відповідач, укладаючи кредитний договір на вищевказаних умовах, підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з Договором №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019, укладеним між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Універсальні платіжні рішення", останнє взяло на себе зобов`язання за винагороду надавати ТОВ "Лінеура Україна" послуги з переказу коштів.

На підтвердження переказу відповідачу коштів за кредитним договором № 3999764 від 22.09.2023 позивач надав суду довідку ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 31.05.2024 № 1964-3105, згідно з якою відповідно до Договором №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 22.09.2023 на суму 8 500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ "ПриватБанк" надало суду інформацію про те, що в Банку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів у розмірі 8 500,00 грн 22.09.2023.

Між ТОВ "Лінеура Україна", як клієнтом, та позивачем, як фактором, 24.05.2024 було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.1. Договору перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується відповідно до Додатку № 1 та є невідємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.2 перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком 2 та надходження Ціни продажу уповному обсязі відповідно до п. 3.3 цього Договору на рахунок Клієнта.

Відповідно до п. 3.3 ціна продажу за Договором становить 1 709 315,92 грн.

Реєстр боржників сторонами договору факторингу було підписано 24.05.2024. У цьому Реєстрі під №3184 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 3999764, загальна сума заборгованості – 50 150,00 грн, з них 8 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 650,00 - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 65647.

Відповідно до наявних у справі копій платіжних інструкцій, позивач на виконання умов Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 сплатив Клієнту суму фінансування відповідно до умов договору.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує такі норми законодавства.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 22.09.2023 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем був укладений кредитний договір № 3999764 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані та надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 500,00 грн під фіксовану процентну ставку 2,0% у день. Відповідач у передбачений договором 360-денний строк, тобто до 04.09.2024 заборгованість не повернув.

Позивач довів, що 24.05.2024 до нього від ТОВ "Лінеура" на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Щодо процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 2,00% в день.

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що за узгодженою процентною ставкою протягом терміну дії кредитного договору кредитодавець, а після укладення договору факторингу 24.05.2024 - позивач, нараховували відповідачу проценти. Станом на 24.05.2024 відповідачу нараховано проценти у розмірі 41 650,00 грн, з 25.05.2024 до 04.09.2024 - 17 510,00 грн. Усього розмір нарахованих процентів становить 59 160,00 грн.

Суд ураховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 (один) %

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

При цьому, надавачі фінансових послуг зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Відповідно до умов кредитного договору від 22.09.2023, строк кредитування з 22.09.2023 до 04.09.2024, тобто договір укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, однак період дії указаного кредитного договору з 24.12.2023 до 04.09.2024 припадає на період дії Закону № 3498-ІХ.

Відповідно до вказаного закону розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 до 21.04.2024 повинен був становити не більше 2,5%, а з 22.04.2024 до 19.08.2024 - не більше 1.5%, з 20.08.2024 - не більше 1,00%.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період строку кредитування до 21.04.2024 нараховував відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі, що узгоджується з приписами Закону № 3498-ІХ - 2.00 відсотки, тобто по 170,00 грн у день.

Однак, у період з 22.04.2024 до 04.09.2024 позивач продовжував усупереч вимогам Закону № 3498-ІХ нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 2,00% у день, тобто нарахував відповідачу зайві відсотки.

Тому суд перераховує розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача за користування кредитом.

Так, станом на 21.04.2024 згідно з розрахунком заборгованості позивач правильно нарахував відповідачу 36 040,00 грн відсотків за користування кредитом (а.с. 77).

За період з 22.04.2024 до 19.08.2024 відповідачу слід нарахувати за 120 днів користування кредитом у розмірі 8 500,00 грн відсотки у розмірі 15 300,00 грн (1,5%), тобто 127,50 грн у день ( 127,50 грн х 120 днів).

За період з 20.08.2024 до 04.09.2024 відповідачу слід нарахувати за 16 днів користування кредитом у розмірі 8 500,00 грн відсотки у розмірі 1 360,00 грн, а саме 1,00% (85,00 грн) у день ( 85,00 грн х 16 днів).

Тоді загальний розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за весь період кредитування становить 52 700,00 грн (36 040,00 грн + 15 300,00 грн +1 360,00 грн).

Отже, позивач за період кредитування нарахував відповідачу зайві відсотки за користування кредитом у розмірі 6 460,00 грн.

Тому суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3999764 від 22.09.2023 в розмірі 61 200,00 грн, що складається із:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 500,00 грн;

- заборгованості за процентами у розмірі – 52 700,00 грн.

Позов пред`явлено на суму 67 660,00 грн, суд задовольнив цей позов на суму 61 200,00 грн, тобто на 90,45%.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду, підлягає відшкодуванню з відповідача у розмірі 2 191,06 грн.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку № 10387 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 відь 10.12.2024, рахунок на оплату №10387-22/09-2025 від 22.09.2025, копію Акта № 10387 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №10/12-2024 від 22.09.2025, ордер адвоката.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ЦПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд стало акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Аналізуючи наданий адвокатом Акт від 22.09.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, суд звертає увагу на таке.

У записі № 2 вказано таку послугу, як дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (вартість 840,00 грн), а запис № 3 вказує, що адвокат надав послугу з аналізу чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції (вартість 440,00 грн). Однак сам факт ознайомлення адвоката з документами чи судовою практикою не є видами правничої допомоги.

Тим більше, що адвокат як окремі види послуг зазначає надання усної первинної консультації (запис № 1, вартість 440,00 грн), підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання (запис № 4, вартість 840,00 грн), письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку (запис № 5, вартість 840, грн).

У Акті запис № 6 містить відомості, що адвокат проводив заходи, спрямовані на самостійне отримання необхідних письмових доказів, складення та направлення адвоктських запитів вартістю 840,00 грн. Однак матеріали справи не містять жодного доказу, отриманого самостійно адвокатом. Також відсутні докази направлення адвокатських запитів.

Послуга, вказана у записі № 8 вартістю 840,00 грн, також за усталеною практикою Верховного Суду не є правничою послугою, а саме складання адвокатом додатків до позову, оформлення поштового відправлення, складання власних документів щодо надання послуги тощо.

У записі № 9 вказано, що адвокат складав низку процесуальних документів, необхідних для розгляду справи (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання про витребування доказів) - вартістю 1 640,00 грн. Однак з усього цього переліку адвокат подав лише заяву про витребування доказів, і то разом з позовною заявою, що вже включено до складу послуги, вказаної у записі № 7, вартістю теж 1 640,00 гр.

Представник позивача адвокат Столітній Михайло Миколайович участі у розгляді справи не брав, однак акт № 10387 від 22.09.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містить запис № 10 про те, що було надано послугу з представництва інтересів клієнта під час здійснення судочинства вартістю 1640,00 грн.

Виходячи з принципу обґрунтованості, пропорційності та розумності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, ураховючи сталість судової практики щодо предмета позову, а також беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та те, що адвокат не брав участі у справі на стадії її розгляду, а лише оформив позовну заяву, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на правничу допомогу суд вважає пропорційним та обгрунтованим.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання органу примусового виконання рішення нараховувати інфляційні втрати та три проценти річних суд відмовляє, оскільки визначення порядку виконання рішення не належить до повноважень суду при вирішенні спору.

Керуючись ст. 13, 76-78, 81, 137, 141, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" заборгованість за кредитним договором № 3999764 від 22.09.2023 у розмірі 61 200,00 грн (шістдесят одна тисяча двісті грн 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал"судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 191,06 грн (дві тисячі сто дев`яносто одна грн 06 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал"судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі грн 00 коп.) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал", код ЄДРОПУ 44559822, адреса місцезнаходження: вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150), інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місце проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

СуддяЛітвінова Г.М.