Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №695/317/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/317/26

номер провадження 2/695/1392/26

22 квітня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Великодимерської сільської ради Броварського району району Київської області, про що вчинено відповідний актовий запис № 29.

Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Також на час подачі позову відсутня інформація щодо спору про розподіл майна.

Позивач стверджує, що сторони проживають окремо та не підтримують шлюбних відносин оскільки мають різного складу характери, різні погляди на сімейне життя, у них відсутнє взаєморозуміння, тому сумісне життя і збереження сім`ї стали неможливими. Оскільки сторони не підтримують шлюбних відносин, спільне господарство не ведуть, проживають нарізно, а тому вважаючи, що збереження шлюбних відносин неможливе, так як сім`я остаточно розпалась і на примирення позивач не згідна, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 також вказала, що відповідач уникає будь-якого спілкування з нею, не виходить на зв`язок, що позбавляє її можливості вирішити питання розлучення у позасудовому порядку.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2026 розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не прибула, у позовній заяві позовні вимоги підтримала повністю та просила суд розглядати справу за її відсутності, прізвище після розірвання шлюбу не змінювати.

Відповідач у судове засідання повторно не прибув, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Також відповідач викликався у судове засідання шляхом розміщення повідомлення на сайті «Судова влада».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд проводить судовий розгляд за відсутності позивача та відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та враховуючи позицію сторони позивача на розірвання шлюбу, вважає, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Нормами ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Таке положення національного законодавства України відповідає і ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю.

Європейський суд з прав людини щодо права на приватне та сімейне життя неодноразово наголошував на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя (п. 61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2002 року у справі «Прітті проти Сполученого Королівства, п. 126 рішення ЄСПЛ від 12.06.2014 року у справі « Фернандес Мартінес проти Іспанії»).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей.

Згідно із роз`ясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Судом встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння та взаємоповага. Родина фактично не існує і її відновлення неможливо при обставинах зазначених позивачем, їх шлюбний союз розпався, жодних клопотань щодо примирення сторони не заявляли.

Оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що збереження шлюбу неможливе, так як сторони подружніх стосунків не підтримують, мір до примирення не приймають, вільної згоди обох на проживання у шлюбі немає, причини розпаду сім`ї, на які посилається позивач, є поважними, а тому суд вважає, що подальше спільне життя подружжя буде суперечити інтересам сторін, і за таких обставин приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 112, 113, 114 СК України та ст.ст. 13, 81, 133, 141, ст.ст. 200, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 вересня 2017 року у Виконавчому комітеті Великодимерської сільської ради Броварського району району Київської області за актовим записом № 29 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.09.2017 року).

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Середа Л.В.