Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №570/1463/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/1463/26

провадження № 3/570/687/2026

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2026 року

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 ,

за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

17 березня 2026 року о 19 год. 40 хв. на 317 км. + 45 м. автодороги М-06 Київ -Чоп в межах с.Біла Криниця Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , та вчинивши ДТП, залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, будучи причетною до неї.

У поданій до суду заяві правопорушник свою вину у вчиненому визнає, щиро кається. Пояснює, що не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки на момент події не усвідомлювала, що це є ДТП. Просить обмежитись усним зауваженням, оскільки зробила для себе висновки з метою недопущення подібного у майбутньому.

Дослідивши матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суд прийшов до таких висновків.

Ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" на суд покладає обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону.

Об`єкт - суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).

Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. У разі причетності до ДТП водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати швидку медичну допомогу, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в п.п."г", відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також стан транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Якщо внаслідок ДТП немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею. У разі, коли під час ДТП, пошкоджено лише застраховані транспортні засоби та немає загиблих і травмованих, допускається оформлення відповідних матеріалів представником страхової організації без участі працівника підрозділу Державтоінспекції за згодою учасників пригоди.

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Встановлені обставини підтверджуються

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 617884 від 18 березня 2026 року,

- схемою ДТП від 17 березня 2026 року,

- поясненнями ОСОБА_2 .

Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності правопорушника, копія протоколу йому вручена, про що свідчать відповідні застереження. Відповідно до тексту протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП.

Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також результатів оскарження дій працівників поліції.

За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, які пред`являються чинним законом до такого документу, визнано належним доказом та крім того, в матеріалах провадження наявні і інші беззаперечні докази, які підтверджують вину правопорушника. Доказів, які не були відомі особі при складанні відповідного протоколу, правопорушник у суді не надав. Вказані докази є такими, що повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.

Аналізуючи зазначені докази, вважаю, що вина правопорушника у порушенні вимог Правил дорожнього руху доведена повністю, в його діях наявні усі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП як залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Ісмаїлов проти Росії" від 6 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи те, що правопорушник у вчиненому щиро розкаялася, визнала свою вину, своїми діями не завдала будь-якої значної шкоди державному або громадському порядку, правам і свободам громадян, суд приходить до висновку, що дане правопорушення не становить великої суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам і є малозначним, тому вважаю за можливе згідно ст.22 КУпАП звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності в зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та закрити провадження у справі.

Згідно зі ст.122-4 КУпАП, керуючись ст.22, 283, 284 КУпАП, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Кушнір Н.В.