Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №557/510/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/87/2026

Справа № 557/510/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження №12026181080000055 від 15.03.2026,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Квасилів Рівненського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, із середньою освітою, раніше несудимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , будучи притягненим 07.08.2024 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, 22.06.2025 повторно протягом року вчинив аналогічне адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, та за вчинення якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11.07.2025, яка набрала законної сили, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п?ять) років.

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим з вищевказаним рішенням суду, знаючи, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, діючи умисно, з метою невиконання вищевказаної постанови, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, продовжив керувати транспортним засобом.

Так, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_3 , 14.03.2026 приблизно об 11 год 15 хв, рухаючись на вул. Застав`я в селищі Гоща, Рівненського району Рівненської області, перебуваючи за кермом транспортного засобу «Lifan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками відділення поліції № 5 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

За умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, передбачена кримінальна відповідальність ч. 1 ст. 382 КК України («Невиконання судового рішення») у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Враховуючи, що обвинувачений та його захисник не піддавали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за їх згодою, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення та дав показання про те, що в силу життєвих обставин змушений був керувати транспортним засобом «Lifan», будучи позбавленим права керування згідно постанови суду, про що достеменно знав та розумів, що така постанова є обов`язковою до виконання. На даний час свої дії оцінює критично та щиро розкаюється у вчиненому.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині дослідження документів, що стосуються особи обвинуваченого, прийшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого суд у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає щире каяття. Обставин, які таке покарання обтяжують, у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання суд зважає на положення ч. 2 ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами, та на положення ч. 1 ст. 65 КК України, згідно з якою суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» серед іншого визначено, що суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини даної справи, особу винного, зокрема те, що останній раніше є несудимим в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, має зареєстроване та фактичне місце проживання, де відносно нього відсутні негативні характеристики, повне визнання ним вини, а також позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покараня у виді позбавлення волі із застосуванням до положення ст. 75 КК України, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що таке покарання обтяжують, і приходить висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку, визначеного санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України.

Прийшовши таких висновків, суд зауважує, що іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної міри покарання або реальне її відбування.

На переконання суду таке покарання повністю відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним про особу обвинуваченого.

Підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді штрафу суд не убачає з огляду на відсутність даних щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_3 та наявність в останнього непогашених адміністративних стягнень у виді штрафу, про що у судовому засіданні повідомив сам обвинувачений, зазначивши, що заборгованість зі сплати штрафів сягає більше 40 000 грн.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Початок іспитового строку ОСОБА_3 обраховувати з дня ухвалення вироку - з 23 квітня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1