Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №536/2362/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2362/25

Провадження № 2/536/245/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-

Встановив:

ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник – адвокат Шевченко С.М., звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з дійсним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.10.2020 року з ОСОБА_2 на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. 11.12.2020 року державним виконавцем Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції було відкрито виконавче провадження № 63880172 з виконання зазначеного вище судового наказу. Відповідач свої зобов`язання зі сплати аліментів належним чином не виконував, внаслідок чого з липня 2023 року утворився борг у загальній сумі 75948 грн. Таким чином, позивачка просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів з липня 2023 року по жовтень 2023 року, з урахуванням наявної суми боргу, у розмірі 75948 грн. Також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2025 року було призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Шевченко С.М. до суду не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного повідомлення. Відповідач клопотання про розгляд справи у його відсутність до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду позивачки та її представника на ухвалення заочного рішення, суд постановив про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 листопада 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Відповідно до копії судового наказу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 жовтня 2020 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 18 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).

На підставі вищезгаданого судового наказу державним виконавцем Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Суми) Бакуліною А.В. було відкрито виконавче провадження №63880172, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 грудня 2020 року (а.с.12).

Відповідно до копії постанови про зміну назви сторони виконавчого провадження від 11 серпня 2025 року змінено прізвище стягувача « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.13).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №63880172 та листа Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №30330 від 08 вересня 2025 року боржник ОСОБА_2 станом на 01 вересня 2025 року має сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 75948,00 гривень (а.с.8,9).

Відповідно до розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, наданого представником позивача у позовній заяві, пеня складає за липень 2023 року – 27340,56 грн.; серпень 2023 року – 26228,28 грн.; вересень 2023 року – 25151,88 грн., жовтень 2023 року – 24039,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

При здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 754/4461/21 (провадження № 61-5660св22).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем аліментних зобов`язань, оскільки у вказаній справі останній знав про стягнення аліментів, які мають сплачуватися ним на користь його дитини, однак, попри це допустив прострочення сплати (підстава для нарахування пені), що ним належними доказами не спростовано.

Таким чином, як встановлено судом з матеріалів справи, та іншого не спростовано відповідачем, заборгованість зі сплати аліментів відповідно до судового наказу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16 жовтня 2020 року у ОСОБА_2 виникла з його вини, а відтак позивачка ОСОБА_1 має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів у відповідність до статті 196 СК України.

Обчислюючи розмір пені, суд виходить із розміру заборгованості по аліментам, який визначений державним виконавцем у розрахунку заборгованості станом на 01 вересня 2025 року (а.с.9). Зазначений розрахунок відповідачем ОСОБА_2 не спростований на даний час.

Враховуючи викладене, загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.07.2023 року по 31.10.2023 року включно становить 102760,32 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком:

Період - Заборгованість, грн. - Кількість днів прострочення - Розрахунок пені, грн.:

Липень 2023 року – 3588,00 грн. - 01.08.2023-31.08.2025=762 дні - 3588.00 х 1%х 762=27340,56

Серпень 2023 року – 3588,00 грн. - 01.09.2023-31.08.2025=731 день - 3588.00х1%х731= 26228,28 грн.

Вересень 2023 року – 3588,00 грн. - 01.10.2023-31.08.2025=701 день-3588.00х1%х701= 25151,88 грн.

Жовтень 2023 року – 3588,00 грн. - 01.11.2023-31.08.2025=670 днів -3588.00х1%х670= 24039,60 грн.

Зважаючи на те, що сума пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини становить сукупно 102760,32 грн. та перевищує загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів згідно з розрахунком державного виконавця, розмір якої складає 75948,00 грн., суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня у сумі 75948,00 грн., яка становить 100% заборгованості по аліментах, що відповідає вимогам частини 1 статті 196 СК України, згідно з якою, розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості.

Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.

15 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченком Станіславом Миколайовичем укладено додаткову угоду до Договору про надання правничої(правової) допомоги №7-АО/25 від 15 вересня 2025 року, відповідно до якої між сторонами узгоджено вартість надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн. (а.с.14).

Відповідно до договору про надання правничої(правової) допомоги №7-АО/25 від 15 вересня 2025 року адвокатом Шевченком С.М. було складено детальний опис наданих послуг ОСОБА_1 , а саме 15 вересня 2025 року було надано наступні послуги: усна консультація із загальних питань права, що стосуються конкретної ситуації клієнта щодо можливості подання позовної заяви про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів та пред`явлення даного позову, складання та направлення адвокатського запиту до Кременчуцького відділу ДВС; 18-22 вересня 2025 року - вивчення матеріалів виконавчого провадження стосовно відповідача; 06 жовтня 2025 року - підготовка позовної заяви з додатками, роздруківка у 3-х примірниках, направлення її у суд (а.с.17).

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» від 15 вересня 2025 року (а.с.16) ОСОБА_1 сплатила 5000,00 грн. Шевченку Станіславу Миколайовичу, призначення платежу: сплата за юридичні послуги зг.дог.№7-АО/25 від 15.09.2025р., платник ОСОБА_1 .

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на реальність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки позивачка звільнена від його сплати при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.2, 247, 263, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.141, 155, 180, 196 СК України, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 75948 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 00 копійок та понесені в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1221(одна тисяча двісті двадцять одна) гривня 20 копійок.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Кременчуцьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

СуддяА. С. Река