Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 21 квітня 2026 р.
Справа: №357/17167/25
Суддя: Бондаренко О. В.
Справа № 357/17167/25
Провадження № 2/357/1953/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Бондар Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
22.10.2025 представник позивача, за довіреністю у справі – ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрований судом 23.10.2025, обґрунтовуючи тим, що 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за Договором) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений та у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С2657 для підписання кредитного договору №1396-2981 від 17.05.2024. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит у розмірі 9000,00 грн для задоволення особистих потреб, на строк - 365 днів, базовий період – 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту,знижена відсотковою ставкою – 1,45% за кожен день користування кредитом, стандартна відсоткова ставка - 1,45% за кожен день користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, а позичальник порушив взяті на себе зобов`язання, умови кредитного договору і станом на 10.09.2025 має заборгованість в розмірі 57982,50грн, яка складається з: 9000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом, 47632,50 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1350,00 грн – простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 12982,50грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 45000,00 грн. Тому, просила стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1396-2981 від 17.05.2024 у розмірі 45000,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
27.10.2025судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 02.12.2026 – 12:00.
02.12.2025судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 27.01.2026 – 11:30, за клопотанням представника відповідача.
23.01.2026 представник відповідача, адвокат Запаскін Максим Романович, подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідач повністю не визнає заявлених позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідач визнає факт укладення кредитного договору №1396-2981 від 17.05.2024 та отримання кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн, проте категорично заперечує проти заявленого розміру заборгованості, оскільки позивачем допущено суттєві порушення імперативних норм законодавства при розрахунку суми процентів, а саме: нарахування процентів за ставкою 1,45% на день після 20 серпня 2024 року, коли максимально дозволена ставка становить 1% на день, а також нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування (16.05.2025). Так, 20 серпня 2024 року набрала чинності імперативна норма пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яка обмежила максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом величиною 1% на день. Ця норма є імперативною та застосовується до всіх споживчих кредитів незалежно від того, коли вони укладені. Згідно з зазначеною нормою, для кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, встановлено перехідний період з поетапним зменшенням максимальної денної процентної ставки: з 24.12.2023 до 21.04.2024 - не більше 2,5% на день; з 22.04.2024 до 19.08.2024 - не більше 1,5% на день; з 20.08.2024 - не більше 1% на день. Аналіз розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, виявив такі порушення: за період з 20.08.2024 по 16.05.2025 (269 днів) позивач нараховував проценти за ставкою 1,45% на день замість максимально дозволеної 1% на день.Різниця між нарахованою ставкою (1,45%) та максимально дозволеною (1%) становить 0,45% на день. Сума неправомірно нарахованих процентів за цей період складає: 9 000,00 грн х 0,45% х 269 днів = 10 894,50 грн, які не підлягають стягненню з відповідача. Процентна ставка у розмірі 1,45% в день є несправедливою у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципів справедливості, добросовісності та розумності. У цій справі позивач вимагає стягнення відсотків у розмірі, який в рази перевищує тіло кредиту (9 000 грн), що є несправедливим та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до практики апеляційних судів та принципів, встановлених ВС, суд має право зменшити розмір відсотків до розумного розміру, який відповідає критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. За період з 17.05.2025 по 10.09.2025 позивач продовжував нараховувати договірні проценти 1,45% на день, хоча строк кредитування вже закінчився 16.05.2025. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформулювала правову позицію: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». У цій справі строк кредитування за договором №1396-2981 закінчився 16.05.2025, тому після цієї дати нарахування договірних процентів 1,45% припиняється. Нарахування позивачем договірних процентів за період з 17.05.2025 по 10.09.2025 (117 днів) прямо суперечить цій правовій позиції. Сума неправомірно нарахованих процентів за цей період складає: 9 000,00 грн х 1,45% х 117 днів = 15 268,50 грн. Враховуючи, що позивач вимагає стягнення 45 000,00 грн (після застосування програми лояльності), але ця сума включає перерахування та незаконні нарахування на загальну суму 27519,00 грн, позовні вимоги підлягають зменшенню на вказану суму незаконних нарахувань. Програма лояльності застосовується незалежно від того, чи вірно нараховані проценти, тому вона не впливає на розмір перерахувань та незаконних нарахувань. Крім того, позивач незаконно вимагає стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 1350,00 грн, яка є нікчемною умовою договору. Комісія за видачу кредиту в розмірі 1350,00 грн була нарахована окремо як додаткова заборгованість, а не утримана з суми, що перерахована на картку. Відтак, комісія за видачу кредиту є нікчемною умовою договору та не підлягає стягненню. Тіло кредиту, що фактично отримано відповідачем, становить 9000,00 грн та підлягає поверненню. Комісія в розмірі 1350,00 грн має бути виключена з заборгованості як нікчемна умова договору. У зв`язку з необхідністю захисту від безпідставного позову, відповідач був змушений залучити професійну правничу допомогу та очікує понести відповідні витрати. Докази понесених витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 6000,00 грн. Тому, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у частині процентів за ставкою 1,45% за період після 20.08.2024 як таких, що перевищують максимально дозволену законом ставку 1% на день; відмовити у частині процентів за період після 16.05.2025 як нарахованих після закінчення строку кредитування; відмовити у стягненні комісії за видачу кредиту в розмірі 1350,00 грн як нікчемної умови договору;зменшити розмір відсотків до 3000,00 грн та задовольнити вимоги частково у розмірі 12000,00 грн, з яких: 9000,00 грн - тіло кредиту (фактично отримані кошти); 3000,00 грн - проценти за користування кредитом у розумному розмірі. Здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу відповідача.
27.01.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 05.03.2026 на 10:30, за клопотанням представника відповідача.
02.03.2026 представник позивача, за довіреністю у справі – Чортоломна Єлизавета Євгенівна, подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи Правил відкриття кредитної лінії, які помилково були додані до позовної заяви у неповному об`ємі.
02.03.2026 представник позивача, за довіреністю у справі – ОСОБА_3 , подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1396-2981, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 9 000,00 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка – 1,45 % в день. Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі № 1396-2981 від 17.05.2024 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2657. Крім того звертаємо увагу, що Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не заперечує сам факт укладення Договору та отримання грошових коштів, а підписуючи Кредитний договір та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, Електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) C2657, погодилась та підтвердила ознайомлення з усіма його умовами. Водночас, відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Включення до тексту Кредитного договору умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту, а рівно й подальше нарахування позивачем зазначеної комісії та витребування її від відповідача, є законним та обґрунтованим – оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті і Кредитний договір. Статті 1048 та 1054 ЦК України, містять лише загальні норми щодо кредитування. В той же час, в частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом в даному випадку є Закон України «Про споживче кредитування» (надалі за текстом – «Закон про споживче кредитування»), яким Позивач керувався, укладаючи та виконуючи в подальшому Кредитний договір.Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Крім того, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» доповнено статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме частинами 4, 5 та 6 якими введено денну процентну ставку. Звертаємо увагу, що вищезазначений Закон України прийнятий від 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023. З метою забезпечення дотримання фінансовими установами вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX Національним банком України надано додаткові роз`яснення від 19.02.2024 щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX, а саме щодо максимального розміру денної процентної ставки (надається в додатках). Зазначаємо, що пунктами 8 та 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі по споживчий кредит зазначається: 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів. 9) денна процента ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/ іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Отже, за договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка повинна розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частини 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Виходячи з цієї норми законодавчо встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно), протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно) тобто лише з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%. Таким чином підсумовуючи вищевикладене, на дату укладення Кредитного договору №1396-2981 від 17.05.2024 — діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,50%. Договір було укладено саме в цей період (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що штраф та комісія стосовно – ОСОБА_1 не нараховувались, за період з 17.05.2024 до 16.05.2025 року (включно) нарахування процентів відбувалось за Стандартною ставкою, яка становить 1,45 % за кожен день користування кредитом. Після закінчення строку кредитування, а саме після 16.05.2025 нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що відображено в розрахунку заборгованості. Тобто Позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором. Крім того, відповідно до вищезазначеного розрахунку позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору та норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Представником відповідача у відзиві на позовну заяву формально заявлено про намір розподілу витрат на професійну правничу допомогу, однак при цьому не зазначено розмір таких витрат, не наведено їх розрахунку та не надано жодного належного й допустимого доказу, який би підтверджував факт їх понесення або зобов`язання їх сплатити. Витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною з огляду на те, що справу про стягнення коштів за кредитним договором не можна вважати такою, що потребує значного обсягу юридичної роботи чи спеціальних знань, оскільки нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, наявна велика кількість доступної судової практики та зразків процесуальних документів, які можна знайти у відкритих джерелах, включаючи офіційний сайт Судової влади України;- справа не передбачає складних доказових процедур- розгляд справи відбувається в рамках спрощеного позовного провадження. Отже, розгляд даної справи не потребував значних часових та інтелектуальних витрат адвоката, що виключає обґрунтованість вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Тому, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи покласти на відповідача та стягнути їх з нього на користь позивача та у стягнені з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь відповідача витрат на правничу допомогу – відмовити в повному обсязі.
05.03.2026 справу знято з розгляду, а судове засідання перенесено 16.04.2026 на 10:30, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до позову додано клопотання, у якому представник позивача, в особі директора Є.В. Резуєва, просить розгляд справи проводити без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач – ОСОБА_1 та її представник - адвокат Запаскін Максим Романовичу судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
16.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки остання повідомлена належним чином про розгляд справи, подала до суду відзив на позовну заяву, а наявні у справі матеріали та подані сторонами докази, дають підстави ухвалити рішення у справі.
16.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 та постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі №761/38266/14 зазначено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з?явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи. У разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Встановлено, що 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981, відповідно до умов якого кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі – Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.
Згідно п. 2.3, 4.8 Договору, базовий період кредиту складає 30 календарних днів, тобто до 15.06.2024.
Згідно п. 3.1 Договору, цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 3.10 Договору, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.
Згідно п. 4.1 Договору, розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 9000,00 гривень.
Згідно п. 4.2. Договору, Дата надання/видачі Кредиту: 17.05.2024.
Згідно п. 4.6 Договору, спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа.
Згідно п. 4.7 Договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.11. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).
Згідно п. 4.9 Договору, сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначних графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює Обов`язковому платежу, на банківський рахунок Кредитодавця. У разі несплати процентів за користування Кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду у розмірі Обов`язкового платежу, до такого Обов`язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування Кредитом за кожен календарний день користування Кредитом у межах Строку кредитування, які Позичальник зобов`язаний оплатити не пізніше цього календарного дня у складі Обов`язкового платежу. У випадку оплати Обов`язкового платежу у повному обсязі в певному Базовому періоді, в подальшому сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного наступного Базового періоду у складі наступних Обов`язкових платежів. При достроковому внесенні суми Обов`язкового платежу у повному обсязі, сума грошових коштів такого Обов`язкового платежу розподіляється на дату здійснення дострокової сплати Обов`язкового платежу згідно черговості, встановленої законодавством, цим Договором та Правилами для дострокового часткового погашення заборгованості за Договором. У випадку сплати Позичальником грошових коштів у сумі меншій ніж розрахований згідно умов цього Договору Обов`язковий платіж, такі грошові кошти розподіляються згідно черговості, встановленої Правилами для дострокового часткового погашення заборгованості за Договором у дату оплати, однак у подальшому Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю у строк, передбачений цим Договором, грошові кошти у розмірі різниці між розміром Обов`язкового платежу та фактично сплаченими грошовими коштами у Базовому періоді. Проценти за користування Кредитом та комісія за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.
Згідно п. 4.10 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,45% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).
Згідно п. 4.11 Договору, комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0%, вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.
Згідно п. 4.13 Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 16.05.2025. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування/строк дії Договору можу бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. У такому випадку актуальний Строк кредитування/строк дії Договору зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування/строк дії Договору.
Згідно п. 4.14 Договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 12844,59 (дванадцять тисяч вісімсот сорок чотири цілих, п`ятдесятдев`ять сотих ) процентів.
Згідно п. 4.15 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 57 982,50 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом.
Згідно п. 4.16 Договору, денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 1,491% (одна ціла, чотириста дев`яносто одна тисячна) процентів.
Згідно п. 4.17 Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 48 982,50 грн та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).
Згідно п. 4.20 Договору, умови надання Кредиту є незмінними протягом усього строку дії Договору.
Згідно п. 12.1 Договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Згідно п. 12.4 Договору, позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч. 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (С2657), а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Також, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (С2657 та А2657) було підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчого кредиту) які затверджені наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №35-П від 22.04.2024, Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит)та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком №3 до договору про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024.
Підписання договору про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024, свідчить про те, що ОСОБА_1 цілком зрозуміла всі умови договору та електронним підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Тому, аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання договору про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 є доведеним.
Отже, вказаний договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 17.05.2024 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) грошових коштів у розмірі 9000,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024 підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту та квитанцією №2463170009 від 17.05.2024, з яких вбачається, що 17.05.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 , яка зазначена останньою у кредитному договорі, було перераховано кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн, за допомогою системи «LiqPay», надавачем платіжних послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно умов договору №4010 про надання послуг від 02.12.2019.
Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024 виконало в повному обсязі, а саме: надало ОСОБА_1 кошти в сумі 9000,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи в електронній формі та не спростовано відповідачем.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024, отримала кредит у розмірі 9000,00 грн, однак умови договору щодо повернення зазначених коштів порушила.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи, що позивачем доведено факт укладення договору про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024, факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 9000,00 грн та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно договору про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024в розмірі 9000,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у розмірі 36000,00 грн, слід зазначити наступне.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивачем допущено суттєві порушення імперативних норм законодавства при розрахунку суми процентів, а саме: нарахування процентів за ставкою 1,45% на день після 20 серпня 2024 року, коли максимально дозволена ставка становить 1% на день, а також нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування (16.05.2025). Процентна ставка у розмірі 1,45% в день є несправедливою у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципів справедливості, добросовісності та розумності. У цій справі позивач вимагає стягнення відсотків у розмірі, який в рази перевищує тіло кредиту (9 000 грн), що є несправедливим та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до практики апеляційних судів та принципів, встановлених ВС, суд має право зменшити розмір відсотків до розумного розміру, який відповідає критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.
Суд частково враховує зазначені твердження виходячи з наступного.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.
Так, на підставу вимог щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами з відповідача позивачем було надано розрахунок заборгованості.
Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному відповідачем договорі про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом, а тому, вимоги про стягнення відсотків є обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором та паспортом споживчого кредиту до вказаного кредитного договору, які підписані відповідачем, відтак, остання була обізнана з такими умовами договору перед його укладанням.
Крім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, тому вказане товариство не може надати первинні банківські документи.
Отже, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, враховуючи, що до суду надані докази отримання відповідачем кредитних коштів за договором, а відповідач заперечуючи заявлений позивачем розмір заборгованості свого контррозрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу, до суду не надала.
Також, слід зазначити, що на підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачується щомісяця до дня повернення позики.
Ч. 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованої або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12), від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц) та у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16), що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за договором №1396-2981 від 17.05.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.09.2025 становить 57982,50 грн, з яких: 9000,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 1350,00 грн – прострочена заборгованість за комісією, 47632,50 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами та вказана сума боргу по відсоткам нарахована в період з 17.05.2024 до 16.05.2025 (365 днів), тобто в межах строку кредитування, яка визначена умовами договору.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 12982,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 45000,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 9000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 36000,00 грн.
Так, дійсно відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Відповідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Однак, вказані норми застосовуються щодо нарахування непропорційно великих сум штрафних санкцій за порушення виконання позичальником умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не до відсотків за користування кредитом, які за своєю правовою природою не відносяться до компенсації у разі невиконання боржником зобов`язань, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
Також, при розгляді справи відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсними пунктів кредитного договору щодо визначення розміру відсоткової ставки, у зв`язку з їх невідповідністю ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вирішення цього питання в рамках даної справи є неможливим, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також, у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Також, у постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Таким чином, проценти за користування кредитом визначені відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України, не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Крім того, відповідно до п. 6.9. Договору, позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця. У разі подання такого повідомлення не особисто позичальником справжність підпису позичальника на такому повідомленні має бути посвідчено нотаріусом у порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат». У разі подання повідомлення у вигляді електронного документу таке повідомлення повинно бути підписано електронним підписом позичальника у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні довірчі послуги». В такому випадку позичальник зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від цього Договору повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання Кредиту до дня його повернення за ставкою, яка діяла під час фактичного користування Кредитом.
Тому, вимоги позивача про стягнення тіла кредиту та відсотків є обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором №1396-2981 від 17.05.2024, Паспортом споживчого кредиту до вказаного кредитного договору, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором, які підписані відповідачем, відтак, остання була обізнана з такими умовами договору перед його укладанням.
Також, згідно із ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Водночас, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (тобто з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі -1%.
У той же час, договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981, укладений 17.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та згідно з п. 1.5.1 Договору розмір денної відсоткової ставки в межах строку кредитування (360 днів) складає 1,5%.
Ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд, проаналізувавши умови кредитного договору, у контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту з 30.07.2024 до 25.07.2025 (закінчення строку кредиту) у взаємозв`язку із положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова п. 4.10 Договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту протягом визначеного строку у розмірі 1,45% у день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача, як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи із 24.12.2023.
За даним договором позивачем у період з 17.05.2024 до 20.08.2024 (96 календарних днів) нарахування відсотків відбувалося за процентною ставкою –1,45%, що становить розмір 18096,00 грн та є правомірним.
Проте, у період з 21.08.2024 до 16.05.2025 (269 днів) проценти нараховано за ставкою - 1,45% в день, а тому підлягають перерахунку з розрахунку щоденної відсоткової ставки в розмірі 1% замість 1,45%.
Таким чином, розмір відсотків за 21.08.2024 до 16.05.2025 на суму боргу 9000,00 грн (за 269 календарних днів) становить 24210,00 грн (9000,00*1%*269).
Отже, загальний розмір відсотків у період строку кредиту з 17.05.2024 до 16.05.2025 складає 36738,00 грн, водночас, як зазначено вище у рішенні позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 36000,00 грн, а тому вказана сума боргу за процентами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи ст. 13 ЦПК України.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 1350,00 грн суд зазначає наступне.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що комісія за видачу кредиту в розмірі 1350,00 грн була нарахована окремо як додаткова заборгованість, а не утримана з суми, що перерахована на картку, а тому комісія за видачу кредиту є нікчемною умовою договору та не підлягає стягненню.
Суд критично оцінює зазначені твердження виходячи з наступного.
Як зазначено вище у рішенні, 17.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1396-2981, умовами якого передбачено одноразово сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 1350,00 грн (п. 4.11 Договору).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.1, ч.2, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Отже, комісія за надання кредиту, що передбачена в договорі про відкриття кредитної лінії№1396-2981 від 17.05.2024, який підписаний сторонами та є чинним, визначена одноразовою конкретною грошовою сумою у розмірі 1350,00 грн та не щомісячним платежем, а тому наявні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, є цілком обґрунтованими та такими, що відповідають Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії за договором про відкриття кредитної лінії №1396-2981 від 17.05.2024 у розмірі 1350,00 грн.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору – 2422,40 грн.
Керуючись ст. 11, 205, 207, 526, 598, 599, 610, 612, 625-629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 – 81, 141,223, 258, 259, 264 – 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1396-2981 від 17.05.2024 у розмірі 45000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ:38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133.
Відповідач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 22.04.2026.
Суддя: О. В. Бондаренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua