Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №686/26964/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/26964/25

Провадження № 22-ц/820/958/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.

за участю представника відповідача – адвоката Чешковського В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року (суддя Колієв С.А.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 21.12.2024 близько 23:05 години поблизу селища Богданівці пасажирським електропотягом №90 сполученням «Перемишль-Київ» під керуванням машиніста ОСОБА_2 допустив наїзд на ОСОБА_3 , 1954 р.н., який внаслідок отриманих травм загинув на місці події.

Позивач є сином загиблого ОСОБА_3 .

Обставини смерті ОСОБА_3 встановлені в ході досудового розслідування та відображені у постанові про закриття кримінального провадження.

Вказував, що внаслідок загибелі батька йому спричинена моральна шкода, що виразилася у сильних душевних стражданнях і переживаннях у зв`язку із втратою близької людини, постійного стресу, а тому з урахуванням глибини, тривалості та інтенсивності перенесених душевних переживань, просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь 300 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

За позицією позивача, моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 1000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що судом першої інстанції не було враховано те, що АТ «Українська залізниця» має бути взагалі звільнена від майнової відповідальності у даній справі в силу вимог ч.1 ст.1193, ч.5 ст.1187 ЦК України, оскільки загибель потерпілої сталась внаслідок умисного порушення нею Правил поведінки громадян на залізничному транспорт.

Зауважує, що дослідженими у суді доказами встановлено та ніким не спростовано, що причинами нещасного випадку стало умисне вчинення ОСОБА_3 порушень вимог п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, при цьому, вини працівників залізничного транспорту в настанні нещасного випадку не вбачається.

Зазначає, що суд першої інстанції посилався на положення статті 1167 ЦК України, як підставу стягнення моральної шкоди, при цьому, безпідставно не врахував, що травмуванню ОСОБА_3 передувало свідоме та умисне порушення останнім Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Вважає, що факт вчинення ОСОБА_3 умисних дій, спрямованих на порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України звільняє АТ «Укрзалізниця» від будь-якої відповідальності за шкоду, в тому числі моральну, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди АТ «Укрзалізниця».

Звертає увагу суд, що в діях потерпілого мала місце не поведінка потерпілого, а умисел потерпілого ОСОБА_3 на порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що, в свою чергу, потягло за собою смертельне травмування та сприяло виникненню моральної шкоди у позивача.

Тому, відповідач не зобов`язаний нести жодної відповідальності за моральну шкоду, яка була завдана за таких обставин справи.

Зауважує, що в позовній заяві відсутні відомості про заподіяння моральної шкоди. Зокрема, не додано конкретні відомості про юридичні підстави заподіяної позивачу моральної шкоди, а також обґрунтований розрахунок точного розміру зазначеної шкоди.

Посилається на те, що суд не тільки виявив незрозумілу прихильність до сторони позивача, але й неправильно розтлумачив вимоги ст.23 ЦК України, порушив норми процесуального права, а саме ст.ст.89, 263, 264 ЦПК України, не дав належної оцінки зібраним доказам, та не розв`язавши всіх питань, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення, тому через відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник – адвокат Таргоній В.М., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що судом першої інстанції було враховано грубу необережність потерпілого та зменшено розмір відшкодування в два рази. Вважає, що оскаржуване рішення суду узгоджується із сталою судовою практикою та присудженою сумою компенсації.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Чешковський В.А. підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідає.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 30.12.1979 Печеською сільською радою Хмельницького району, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (а.с.25).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яке видане 24.12.2024 року Хмельницьким відділом ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26).

21.11.2024 близько 23 год 10 хв, неподалік станції Богданівці Хмельницького району пасажирський потяг №90 сполученням «Перемишель-Киів», під керуванням машиніста ОСОБА_2 , здійснив наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку відносно руху потягу по щебеневому насипу поряд правої колії. Внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження несумісні з життям.

За даним фактом 22.12.2024 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024243000003882, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Постановою слідчого ВРЗСТ СВ Хмельницького РУП ГУНГП в Хмельницькій області Кравчука В.В. від 18.02.2025 кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №12024243000003882 від 22.12.2024 закрито у зв`язку із відсутністю в діях машиніста електропотяга ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України. Ухвалюючи вказане рішення слідчий послався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала без втручання сторонніх осіб і є нещасним випадком, який наступив внаслідок порушення ОСОБА_3 загальнообов`язкових правил поводження та користування залізничним транспортом.

Відповідно до висновку експерта №965 від 03.02.2025, проведеного на підставі постанови слідчого ВРЗСТ СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Кравчука В.В. від 22.12.2024, про призначення судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні № 12024243000003882 від 22.12.2024, встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала за 24-48 годин до проведення дослідження внаслідок закритої тупої поєднаної травми голови, шиї та тулуба. Усі пошкодження, виявлені у ОСОБА_3 , утворилися безпосередньо перед настанням смерті від дії тупих предметів та могли виникнути 21.12.2024 близько 23 год 10 хв в результаті залізничної пригоди, а саме від ударів частинами проїзда, що рухається, у праву задньо-бокову поверхню тіла останнього та при подальших його ударах до поверхні дорожнього покриття (а.с.10-13).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Так, частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів -це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання у постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстані менше п`яти метрів; переходити та перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м (п. 2.5, 2.6).

Змістом статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Змістом частини першої-другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Суд першої інстанції, встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_3 стали травми, завдані внаслідок контакту з рухомим рейковим транспортом, тобто травми, спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з його експлуатацією (за відсутності доведеного умислу потерпілого або обставин непереборної сили), суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві, оскільки саме власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду незалежно від вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого на завдання шкоди самому собі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть рідної людини, порушення укладу його життя. Факт загибелі батька є безумовним свідченням спричинення позивачеві глибоких моральних страждань.

З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками відповідача Правил безпеки руху на залізничному транспорті, глибини та тривалості моральних страждань позивача, який втратив батька, а також беручи до уваги приписи частини другої статті 1193 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої смертю батька, у розмірі 100000,00 грн, що відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування рішення в частині задоволення позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай