Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №675/1576/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1576/25

Провадження № 22-ц/820/889/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026 року в складі судді Пашкевича Р.В.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року АТ «А-Банк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 03.02.2020 року між АТ «А-Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належно не виконував, внаслідок чого станом на 13.09.2025 року виникла заборгованість в сумі 127130,44 грн., з яких 96257,94 грн. - заборгованість за кредитом, 30872,50 грн. - заборгованість по відсотках.

За наведеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 127130,44 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.02.2020 року, яка утворилася станом на 13.09.2025 року.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.02.2020 року у розмірі 57458,65 грн., а також судовий збір у розмірі 1094,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто, погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку. Також не враховано, що Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, і підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з висновками Верховного Суду в справі №524/5556/19. Підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитною договору, паспорт споживчого кредиту, відповідно до ст. 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання. На підтвердження заборгованості Банком додано банківську виписку.

Суд помилково послався на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17, тоді як необхідно врахувати постанову Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №284/157/20.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 03.02.2020 року укладено кредитний договір, що підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем.

Згідно з Анкетою – заявою відповідач погоджується, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між відповідачкою і банком договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку.

Згідно з довідкою АТ «Акцент-Банк» відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до серпня місяця 2026 року; № НОМЕР_3 , строком дії до вересня місяця 2026 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Згідно з довідкою за лімітами АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 03.02.2020 року встановлено кредитний ліміт, який неодноразово змінювався, станом на 07.11.2024 року складав 100000 грн.

Із виписки по картці ОСОБА_1 за період з 03.02.2020 року по 13.09.2025 року вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість.

За розрахунком банку станом на 13.09.2025 року відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 127130,44 грн., із них 96257,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30872,50 грн. - заборгованість за відсотками.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що підписана відповідачем Анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, а Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» не підписані відповідачем, тому не підтверджено, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву. Відтак без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного між сторонами кредитного договору, то фактично отримані та використані позичальником кошти підлягають поверненню Банку з урахуванням повернутих ним коштів банку.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно констатував, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, а Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» не підписані відповідачем, тому не підтверджено, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву. Відтак без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного між сторонами кредитного договору, то суд першої інстанції правильно виходив з відсутності підстав для стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом з відповідача.

Тож суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 року в справі №342/180/17 у спорі, що виник з аналогічних правовідносин.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість станом на 13.09.2025 року виникла за вказаний період за рахунок нарахування і списання відсотків за користування кредитом, які не були узгоджені з відповідачем, тому не повинні включатися до розміру заборгованості і стягненню не підлягають. Тому, підлягає стягненню з відповідача на користь банку різниця між фактично отриманими коштами та фактично не повернутими ним коштами в сумі 57458 грн. (1033825,99-976367,34).

До позовної заяви позивачем дійсно додано копію паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що містить інформацію щодо пропозицій банку по різних типах кредитного продукту – по картках «Універсальна» з базовою процентною ставкою 3,9% (46,8% річних), «Універсальна Gold» з процентною ставкою 3,7% (44,4% річних).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» у формі паспорта споживчого кредиту кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Відтак з врахуванням наведеної норми права факт підписання відповідачем електронним підписом паспорта споживчого кредиту не свідчить про погодження сторонами конкретних умов кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк