Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №686/24481/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/24481/25

Провадження № 22-ц/820/330/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_4 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2025 року (суддя Карплюк О.І.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що постановою Господарського суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року у справі № 924/869/22 Будинкоуправління № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. 21 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу майна банкрута по лоту № 1, а саме право вимоги грошової заборгованості станом на 01 лютого 2024 року. Відповідно до протоколу електронного аукціону від 21 листопада 2024 року позивача визнано переможцем аукціону.

29 листопада 2024 року Будинкоуправління № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький та ФОП ОСОБА_1 уклали договір № 1 купівлі-продажу права вимоги.

Згідно з пунктом 1.1. договору новий кредитор набув портфель заборгованості, а саме права грошової вимоги до 509 фізичних осіб боржників за комунальними платежами на загальну суму 1560757,91 грн.

За адресою АДРЕСА_1 станом на 01.02.2024 обліковується заборгованість по житлово-комунальних платежах у розмірі 6908,49 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта № 440419440 від 21.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , власниками квартири є ОСОБА_3 , реєстраційний РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , по частки кожен.

Вказував, що за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач має право на стягнення з боржників інфляційних втрат за період з 01 січня 2024 року до 25 серпня 2025 року у сумі 1311,31 грн і 3% річних за період з 01 січня 2024 року до 25 серпня 2025 року в сумі 341,82 грн.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8561,62, яка складається з: 6908,49 грн – заборгованості за житлово-комунальні послуги, 1311,31 інфляційних втрат, 341,82 – 3% річних.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2025 року з врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.11.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі по 3454,25 грн, три проценти річних від простроченої суми в розмірі по 170,91 грн, інфляційні втрати в розмірі по 155,66 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 1000 грн та судовий збір в сумі по 484,48 грн з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів, ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено розрахунок інфляційних втрат за період прострочення грошових зобов`язань.

А тому, на думку скаржника, судом першої інстанції не обґрунтовано зменшено розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Вказує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Враховуючи викладене, вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню з відповідачів не відповідає вимогам процесуального законодавства, а також не відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду. Суд першої інстанції фактично самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, хоча сторона відповідача про таке зменшення не заявляла.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 зазначила, що цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які би передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

Зазначена правова позиція, яка є чітким відображенням норм цивільного та процесуального права, є сталою й незмінною (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14-ц, від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а також згідно із приписами ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки ОСОБА_3 не міг бути стороною у справі, провадження у даній справі підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, так як чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинилася.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Таким чином, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по наданих послугах, 3 % річних не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та вирішенні питання про розподіл судових витрат не відповідає в повній мірі.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 несе відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат, які складають 155,66 грн.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Господарського суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року у справі № 924/869/22 Будинкоуправління № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

21 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон № BRD001-UA-20241111-01374 з продажу майна банкрута по лоту № 1, а саме право вимоги грошової заборгованості Будинкоуправління № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький станом на 01 лютого 2024 року.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241111-01374 від 21 листопада 2024 року переможцем аукціону визнано ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням про повний розрахунок за майно, придбане на електронному аукціоні № BRD001-UA-20241111-01374 від 27 листопада 2024 року, ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі сплатив ціну під час проведення аукціону з продажу майна банкрута Будинкоуправління №2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький.

29 листопада 2024 року Будинкоуправління №2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький і ФОП ОСОБА_1 уклали договір № 1 купівлі-продажу права вимоги.

Згідно з пунктом 1.1. договору та на підставі протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20241111-01374 від 21 листопада 2024 року з продажу активів Будинкоуправління №2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, первісний кредитор Будинкоуправління №2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький передав (відступив) новому кредитору, а новий кредитор ФОП ОСОБА_1 набув права грошової вимоги до 509 фізичних осіб боржників за комунальними платежами на загальну суму 1560757,91 грн.

За адресою АДРЕСА_1 станом на 01.02.2024 обліковується заборгованість по житлово-комунальних платежах у розмірі 6908,49 грн, що підтверджується копією витягу зі списку власників та квартиронаймачів, які мають заборгованість по комунальних платежах підприємства (Б/У-2 КЕВ Хмельницький) станом на 01 лютого 2024 року та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта № 440419440 від 21.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , власниками є ОСОБА_3 , реєстраційний РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , по частки кожен.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Щодо розміру інфляційних витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, загальний розмір яких становить 1311,31 грн. У позові позивач саме таку суму просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку. А тому, суд першої інстанції помилково зазначив суму інфляційних втрат у розмірі 311,31 грн (по 155,66 грн з кожного з відповідачів). І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги.

При здійсненні апеляційним судом власних розрахунків інфляційних втрат відносно відповідачки ОСОБА_2 встановлено, що їх розмір за період з 01.01.2024 по 25.08.2025 становить 647,43 грн, виходячи з суми боргу відповідачки ОСОБА_2 в розмірі 3454,25 грн:

[Сукупний індекс інфляції] = 100,40% ? 100,30% ? 100,50% ? 100,20% ? 100,60% ? 102,20% ? 100,00% ? 100,60% ? 101,50% ? 101,80% ? 101,90% ? 101,40% ? 101,20% ? 100,80% ? 101,50% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,80% ? 99,80% ? 99,80% = 118,743% (за період Січень 2024 - Серпень 2025)

[Інфляційні нарахування] = 3454,25 грн (сума боргу) ? 118,743% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3454,25 грн (сума боргу) = 647,43 грн.

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат з відповідачки ОСОБА_2 підлягає зміні та сума інфляційних втрат підлягає збільшенню до 647,43 грн.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів враховує таке.

На підтвердження таких витрат у суді першої інстанції позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14 липня 2025 року, укладеного між АБ «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/02 від 14 липня 2025 року, додаток № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/02 від 14 липня 2025 року, акт № 18 здачі-приймання від 29 жовтня 2025 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/02 від 14 липня 2025 року.

Відповідно до пунктів 2.1., 4.1. договору, адвокатське бюро зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону № BRD001- UA-20241111-01374 з продажу майна банкрута по лоту № 1, а саме право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості Будинкоуправлінню № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (ЄДРПОУ 24293350) станом на 01 лютого 2024 року та акту про придбання майна на аукціоні від 29 листопада 2024 року.

Адвокатське бюро зобов`язується вчиняти yci необхiднi дiї для надання адвокатських послуг (професійну правничу допомогу), передбачених цим Договором, а саме: аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з боржниками, зазначеними у списку власників та квартиронаймачів, які мають заборгованість по комунальним платежам підприємства (Б/У КЕВ Хмельницький) станом на 01 лютого 2024 року; консультування замовника щодо зазначених вище правовідносин; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості; складання інших процесуальних документів (за потреби); здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним Договором.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 додатку № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/02 від 14 липня 2025 року сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги № 14/02 від 14 липня 2025 року буде надаватись адвокатом Біжко Ю. О. із розрахунку , що година праці адвоката складатиме 2000 грн. Замовником додатково сплачується винагорода у формі гонорар успіху, яка визначається розмірі 20% від ціни позову замовника до боржників, зазначених у списку власників та квартиронаймачів, які мають заборгованість по комунальних платежах підприємства (Б/У КЕВ Хмельницький) станом на 01 лютого 2024 року. Гонорар (винагорода) Адвокатського бюро оплачується з відстрочкою платежу, а саме оплачується замовником протягом 30 днів з дня набрання чинності рішення суду, винагорода у формі гонорару успіху оплачується замовником протягом 90 днів з дня набрання чинності рішення суду.

За змістом акту № 18 здачі-приймання від 29 жовтня 2025 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/02 від 14 липня 2025 року, підписаного сторонами, адвокатське бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_4 , за адресою АДРЕСА_1 , право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону № BRD001- UA-20241111-01374 з продажу майна банкрута по лоту № 1, а саме право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості Будинкоуправлінню № 2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (ЄДРПОУ 24293350) станом на 01 лютого 2024 року та акту про придбання майна на аукціоні від 29 листопада 2024 року, підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3% річних. Згідно з пунктом 2 Додатку № 2 від 14 липня 2025 року до договору, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову. Професійна правнича допомога згідно з цим актом надана адвокатським бюро вчасно, у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору, вартість наданих адвокатських послуг складає 4712,32 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19 Закону № 5076-VI).

На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачка ОСОБА_2 не заявляла про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, об`єм виконаної адвокатом роботи, наведені вище норми права, а також обґрунтованість витрат з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, відсутності клопотання відповідачки про їх неспівмірність, часткове задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та закриття провадження в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що на підставі частин 2 і 13 статті 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в сумі 2351,69 грн.

Водночас, згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 718,12 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги (в частині що припадає на відповідачку ОСОБА_2 ).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 377, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2025 року в частині вирішення позовних вимог, відповідачем за якими є ОСОБА_3 , скасувати.

Провадження у справі за позовними вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги, 3% річних та інфляційних втрат, закрити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу змінити, збільшивши розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з останньої на користь позивача, до 647,43 грн, витрат на професійну правничу допомогу - до 2351,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 718,12 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай