Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №604/14/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/14/25 Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В.М.

Провадження № 33/817/246/26 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2025 року,

встановила:

Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11.03.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_1 31.12.2024 о 17:02 год. в с. Воробіївка та Медин керував транспортним засобом “ВАЗ2107”, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

На вказану постанову суду 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, вважаю, що апелянту слід відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11.03.2025 року та повернути скаргу з таких підстав.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається, апеляційну скаргу апелянт подав після закінчення строку апеляційного оскарження, а саме більше як через один рік. В обґрунтування причин пропуску строку апелянт зазначив, що він не був повідомлений про розгляд справи, не був присутній в судоврму засіданні, про оскаржувану постанову дізнався 16.04.2026, тому вважає, що строк на оскарження даної постанови був пропущений з поважних причин.

Однак, зазначені причини не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_1 оскаржувану постанову отримав 25.03.2025, про що свідчить його розписка наявна в матеріалах справи (а.п.30).

З постановою суду ОСОБА_1 погодився, не бажав її оскаржувати сплатив судовий збір та частково штраф у сумі 2000 грн., що підтверджують квитанції від 20.05.2025 (а.п. 32) і штраф у сумі 5000 грн., що підтверджує квитанція від 06.05.2025 і рішення набрало законної сили.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За таких обставин, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Оскільки наведені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду від 11.03.2025 року слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

постановила:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 березня 2025 року та повернути апелянту апеляційну скаргу разом з додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя