Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №496/5160/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1307/26

Справа № 496/5160/21

Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Пересунько С.С. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд звільнити з-під арешту майно, а саме земельну ділянку 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 44,40 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений постановою про накладення арешту на нерухоме майно по кримінальній справі б/н від 16.06.2009 року слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.01.2008 року ОСОБА_1 (далі-Боржник) та АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») уклали договір кредиту № 2008/13-1-08/15, за умовами якого Боржник отримує кошти в сумі 126230 доларів США. В якості забезпечення Боржником своїх зобов`язань за договором кредиту № 2008/13-1-08/15, відповідно до іпотечного договору від 18.01.2008 року, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме земельну ділянку 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 44,40 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АКБ СК «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АКБ СК «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019 року. Постановою про накладення арешту на нерухоме майно по кримінальній справі б/н від 16.06.2009 року слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області накладено арешт на вищевказану земельну ділянку та житловий будинок. Арешт нерухомого майна, який накладено постановою про накладення арешту на нерухоме майно по кримінальній справі б/н від 16.06.2009 року порушує право іпотекодержателя на задоволення власних вимог за рахунок реалізації предмета іпотеки. На час винесення постанови про накладення арешту на майно, діяв Кримінально-процесуальний кодекс від 28.12.1960 року, зі змінами та доповненнями внесеними 03.08.2010 року. 19.11.2012 року набрав чинності КПК України, прийнятий 13.04.2012 року. Не підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України в редакції від 13.04.2012 року зі змінами та доповненнями, у тому числі на час розгляду даного клопотання в суді. Отже, вирішення питання про скасування арешту майна, накладеного слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по кримінальній справі в порядку КПК України в редакції 1960 року зі змінами, можливе лише в порядку та на підставі КПК України 1960 року зі змінами та доповненнями. Порядок вирішення питань пов`язаних з виконанням вироку, КПК України в редакції від 1960 року зі змінами та доповненнями, було передбачено ст. 411 КПК України. Представник позивача посилається на п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироків» від 21.12.1990 року № 11, зі змінами та доповненнями, у порядку, передбаченому ст.411 КПК України, суди вправі вирішувати такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, зокрема, про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані. КПК України в редакції 1960 року зі змінами та доповненнями, передбачалося, що якщо заявник, як іпотекодержатель земельної ділянки, на яку накладено арешт постановою слідчого, який, як встановлено, не є учасником кримінального процесу по справі в рамках якої накладено арешт, в розумінні глави 3 даного Кодексу та його право на звернення до суду щодо вирішення питання про скасування арешту не охоплюється зазначеним Кодексом, він має право на звернення з таким клопотанням в порядку КПК України в редакції від 1996 року зі змінами та доповненнями. Необхідно керуватися правовими висновками, викладеними у Постанові Верховного суду України від 15.05.2013 року у справі № 6-26цс13, а також роз`ясненнями, наданими постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», згідно з якими, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Таким чином, вказаний позов має розглядатись в порядку цивільного судочинства. На позачергових Загальних Зборах Акціонерів АТ «Альфа-банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи. Протоколом №2/202 позачергових зборів акціонерів АТ «Альфа-банк» від 12.08.2022 року було вирішено, згідно п. 2.1. протоколу, змінити найменування Банку АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач станом на 10.01.2023 року має найменування - АТ «Сенс Банк». Враховуючи викладене, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2024 року у задоволенні позову акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (Одеське районне управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області) про звільнення майна з-під арешту - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просять заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 147.04.2026 року на 14:30 год. сторони та третя особа не з`явилися.

Від представників позивача АТ «Сенс Банк» та третьої особи СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (Одеське районне управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області) надійшли заяви про розгляд справи без пристуності їхніх представників в судовому засіданні.

Від відповідача ОСОБА_1 заяв про причини не явки, про відкладення судового засідання та/або участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку не надходило.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скаргти, апеляційний суд виходячи з того, що явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не сама по собі відсутність у судовому засіданні представників сторін, а саме неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні за їхньою відсутністю. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у позові акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (Одеське районне управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області) про звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано до матеріалів справи копію постанови від 16.06.2009 року про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , що унеможливлює перевірку обставин, на які посилається позивач у позовній заяві та не надає можливості встановити в рамках якої кримінальної справи та яких виконавчих проваджень накладено арешт на майно ОСОБА_1 , що стало підставою для накладення арешту на якій стадії перебуває кримінальна справа та чи відпала потреба у застосуванні обтяження у вигляді накладення арешту на вищевказане майно.

Крім того, у справі відсутні відомості про те, чи звертався представник позивача до СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області) з заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_1 та яке було прийнято рішення за результатом розгляду такої заяви.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з остаточним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:

- 18.01.2008 року між АКБ соціального розвитку «Уксоцбанк» (далі - Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено договір кредиту № 2008/13-1-08/15, пунктом 1.1. якого передбачено, що Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 126230 доларів США зі сплатою 11,75% процентів річних. Кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту - 17.01.2033 року. (п. 1.1.2 Договору);

Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 44.40 кв.м., житловою площею 30.20 кв.м. та земельної ділянки, на якій він розташований, загальною площею 0,250 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає в день укладення цього договору: - з Позичальником - іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 44.40 кв.м., житловою площею 30.20 кв.м. та земельну ділянку, на якій він розташований, загальною площею 0,250 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 750000 грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому законом порядку, а на відчуження нерухомого майна накладається заборона; - в день укладення цього договору - з Позичальником та Поручителем – ОСОБА_2 трьохсторонній договір поруки на суму кредиту, відсотків за його використання та можливих штрафних санкцій; - в день укладення цього договору - з Позичальником та Поручителем – ОСОБА_3 трьохсторонній договір поруки на суму кредиту, відсотків за його використання та можливих штрафних санкцій. (п. 1.3.-1.3.3. Договору).

- 18.01.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі-Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі-Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, пунктом 1.1. якого передбачено, що Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту № 2008/13-1-08/15 від 18.01.2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 44,40 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному платні літерою «А», сараю - «Б», погрібу - «В», огорожі - 1, 2 та належить Іпотекодавцю на прав приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Левенець Т.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 18.01.2008 року за реєстром № 7 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.01.2008 року за № 2639310, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 5312854, виданого Левенець Т.П. , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 18.01.2008 року, заставною вартістю за згодою Сторін 77 000 грн., що в еквіваленті складає 15247,52 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору; земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,250 га., цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), право власності на яку виникло за Договором купівлі-продажу, посвідченим Левенець Т.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 18.01.2008 року за реєстром № 12 та зареєстровано у державному реєстрі правочинів за № 2639310, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 5312854, виданного Левенець Т.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 18.01.2008 року, та буде підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку, який буде отримано Іпотекодавцем в майбутньому, заставною вартістю за згодою Сторін 673000 грн., що в еквіваленті складає 133267, 33 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Пунктом 1.2. іпотечного договору визначено, що загальна вартість Предмету іпотеки за згодою Сторін становить 750000 грн., що в еквіваленті складає 148514,85 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

18.01.2008 року вказаний іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №12.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідчення цього іпотечного договору було накладено заборону відчуження на зазначені у цьому договорі земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання іпотечного договору та зареєстровано в реєстрі за №2 та 3.

ОСОБА_1 була ознайомлена з детальним розписом сукупної вартості кредиту, що підтверджується її підписом.

18.01.2008 року ОСОБА_1 надала згоду АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе (в т.ч. інформації, яка міститься в державних реєстрах та інших базах публічного користування) в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». ОСОБА_1 підтвердила, що повідомлена Банком про те, що інформація для формування її кредитної історії буде передана ТОВ «Перше українське бюро кредитних історій»,а також про місцезнаходження зазначеного Бюро, що підтверджується її підписом у згоді фізичної особи - суб`єкта кредитної історії.

Відповідно до довідок № 279043827 та 316821305 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомості про іпотечний договір від 18.01.2008 року, укладений між АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 були внесені до Державного реєстру іпотек, іпотекодержателем є - АТ « Альфа-Банк», іпотекодавцем – ОСОБА_1 . У вказаному реєстрі також міститься інформація про застосування приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. обтяження у вигляді накладення заборони на нерухоме майно, предметом якого є: житловий будинок, загальною площею 44.40 кв.м., житловою площею 30.20 кв.м. та земельна ділянка, на якій він розташований, загальною площею 0,250 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, у зазначених довідках містяться відомості про те, що постановою СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про накладення арешту б/н від 16.06.2009 року накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; - постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2009 року, серії АА224248, відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Одеської області накладено арешт на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - постановою про арешт майна боржника від 24.05.2010 року, серії АВ 951567, ВДВС Біляївського РУЮ накладено арешт на будинок, 1/1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (обтяження зареєстровано 27.07.2010 року). Власником майна зазначено ОСОБА_1 ;

- відповідно до передавального акту від 11.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019 року. Вказаний передавальний акт затверджений рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року, протокол № 4/2019. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С. засвідчено справжність підпису осіб, якими був підписаний передавальний акт, їх особу встановлено, дієздатність та повноваження представників перевірено;

- 15.10.2019 року рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» , яким є компанія Ей-Бі-ЕЙЧ Холдінг СА, представником – ОСОБА_4 було затверджено передавальний акт. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С. засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 , його особу встановлено, дієздатність та повноваження перевірено;

- АТ «Альфа-Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», що також відображено у статуті АТ «Альфа-Банк»;

- протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року вирішено змінити найменування Банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (п.2.1. Протоколу). 18.08.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірха І.С. засвідчено справжність підпису Голови Правління АТ «Альфа-Банк» Комісаренко АВ., ОСОБА_5 . таСапун Л.В., їх особу встановлено, дієздатність та повноваження представників перевірено;

- 01.12.2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило назвуна АТ«Сенс Банк»,що підтверджуєтьсявитягом здержавного реєструбанків Національного Банку України, сформованим 02.12.2022 року.

Колегія суддів виходить з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

27 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 289/921/21, провадження № 61-2269св22 (ЄДРСРУ № 108262362) досліджував питання відносно судової юрисдикції щодо зняття арешту з майна накладеного під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, а розгляд кримінального провадження на цей час не завершено.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

Згідно з частиною першою статті 1 КПК України 2012 року порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, у випадках, визначених зазначеною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

Частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.

Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19)).

Отже, встановивши, що арешт на майно накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 1960 року, а кримінальна справа, у межах якої накладений арешт на спірне майно, не закрита, на цей час проводиться додаткове розслідування у кримінальному провадженні, суди дійшли правильного висновку про те, що питання про зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року у справі № 755/16129/21 (провадження № 61-6587св22).

Апеляційним судом витребувано від Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса копію постанови про накладення арешту б/н від 16.06.20009 року СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, на підставі якої до реєстру внесені відомості про накладення арешту на спірне майно: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 44,40 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному платні літерою «А», сараю - «Б», погрібу - «В», огорожі - 1, 2 та належить Іпотекодавцю на прав приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Левенець Т.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 18.01.2008 року за реєстром № 7 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.01.2008 року за № 2639310, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 5312854, виданого Левенець Т.П., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 18.01.2008 року, заставною вартістю за згодою Сторін 77 000 грн., що в еквіваленті складає 15247,52 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору; земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,250 га., цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 2 а.с. 8-9).

На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 04.11.2025 року про витребування інформації Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса 05.01.2026 року ухвалу направлено за належністю до Одеського державного нотаріального архіву (т.2 а.с. 41)

Згідно з відповіддю Одеського державного нотаріального архіву від 26.02.2026 року на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04.11.2025 року повідомлено номер кримінальної справи в межах якої було накладено арешт та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - 06200900183, а також додано копії постанови про накладення арешту б/н від 16.06.2009 року та копію супровідного листа до неї (т.2 а.с. 44-45 зворотний бік).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.03.2026 року витребувано від Головного управління Національної поліції в Одеській області інформацію про результати розгляду кримінальної справи № 06200900183 та копію процесуального документа про прийняття кінцеовогорішення за результатом розгляду цієї кримінальної справи.

Згідно з відповіддю Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 30.03.2026 року та аналогічної відповіді з цієї ж установи від 04.04.2026 року вбачається, що:

-22.03.2009 року порушено крммінальнку справу за ознаками корміального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- 01.04.2009 року пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- 19.06.200 року справу скеровано до суду в порядку ст. 232 КПК України в редакції 1960 року;

01.08.2012 року справу повернуто судом на додаткове розслідування;

16.12.2012 року кримінальну справу зупинено на підставі п. 1 ст. 206 КПК України в редакції 1960 року у зв`язку з розшуковм обвинуваченого номер розшукової справи 006002.

Станом на 25.03.2026 року іншими відомостями щодо подальшого руху вказаної кримінальної справи у тому числі щодо ухвалення кінцевого судового рішення Упраління ГУНП в Одеській області не володіє (т.2 а.с. 53; 55).

Встановивши, що:

арешт на майно, яке належне особі, яка є обвинуваченою у скоєнні злочину (кримінального правопорушення);

арешт накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 1960 року;

кримінальна справа, у межах якої накладений арешт на спірне майно, не закрита, на цей час на стадії додаткового розслідування, кримінальне провадження зупинено у зв`язку з розшуком обвинуваченої ОСОБА_1 (відповідач у справі), -

колегія суддів доходить висновку про те, що питання про зняття такого арешту необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частини перша та друга статті 377 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково (п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

За таких підстав рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи судом, визначеним законом (у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. Саме тому, з огляду на положення частини другої статті 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд першої інстанції не встановив правову природу правовідносин, що виникли між сторонами справи, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи в цій частині вимог та її розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки питання про зняття такого арешту з огляду на наведені обставини необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства, а тому ухвалене по справі судове рішення із цих підстав підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно з ч. 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи необхідно розглядати за правилами кримінального судочинства.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ чітко визначив поняття «суд, встановлений законом». Зокрема, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, суди не вправі діяти всупереч нормам процесуального права, яке передбачає лише певні дії у деяких випадках.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.4, 377, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» – задовольнити частково.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2024 року – скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту – закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 23.04.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова