Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №505/1969/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1163/26

Справа № 505/1969/24

Головуючий у першій інстанції Івінський О. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 – адвоката Дрогобецької Т.Ю.,

представника ОСОБА_2 – адвоката Нікішева О.В.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дрогобецька Тетяна Юріївна, на рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просила суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 30 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина. Фактично не проживають з відповідачем з червня 2023 року, не спілкуються, відповідач не переймається проблемами сім`ї та сина. Дитина перебуває цілком на її утриманні. Поодинока допомога зі сторони відповідача має мінливий характер та не забезпечує потреби дитини в повній мірі. Позивач приватний підприємець, має постійний дохід, який складає 257 885,00 грн, за період з 3 кварталу по 4 квартал 2023 року, що складає 42 980,83 грн середньомісячного доходу станом на 09.05.2024 та майже весь заробіток витрачає на утримання сина. Проте рівень життя зростає та її заробітків не вистачає для належного матеріального утримання дитини, що ставить її у надто скрутне матеріальне становище. Прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років станом на 2024 рік становить 3 196,00 грн, проте при визначенні розміру аліментів суд враховує різні фактори, батько дитини має фінансову спроможність утримувати дитину на такому ж високому рівні, який був встановлений ним в період спільного проживання з сином, оскільки він володіє великим автопарком, який забезпечує його великі статки та приносить йому регулярний дохід. Позивачем здійснено перелік витрат на дитину та надано квитанції про щомісячні витрати на дитину, які в загальному розмірі становлять 60 000,00 грн щомісячно та половину яких вона просить стягнути з відповідача в якості аліментів на утримання дитини щомісячно.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у розмірі 3 000,00 грн, та зазначив, що витрати на дев`ятирічного сина в розмірі 60 000,00 грн в місяць зазначені позивачем повністю необґрунтовані, розрахунки позивача є не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, позивачка необґрунтовано зазначає, що відповідач не бажає брати участь та забезпечувати життєдіяльність власного сина, так як вона сама здійснює постійні перешкоди в реалізації змоги батька проводити максимум можливого вільного часу. Відповідач постійно сплачував комунальні платежі за власну квартиру, в якій залишились мешкати його дружина та син, на постійній основі протягом 2023-2024 років проводив та записував свого сина в дитячий центр розвитку та дозвілля « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та до КНП «Спортивний клуб «Подільськ», де оплачував всі наявні заходи.

Також просив суд врахувати, що позивачка заклала витрати не на утримання дитини, а саме себе особисто, що є недопустимим. Також посилання на статки та вартість майна відповідача також залишилися без належних доказів та в цілому жодним чином не підтверджують його обов`язок платити саме 30 000 грн аліментів на корить дружини. Просив врахувати суд, що відповідач несе значні витрати на підтримання бізнесу та має дуже великі особисті боргові зобов`язання, та на розвитку бізнесу відповідач на початку 2022 року позичив у ОСОБА_4 12 000 000 грн, які зобов`язався йому повернути в доларовому еквіваленті 436 522,37 доларів США, що на сьогоднішній день становить біля 18 000 000 грн. Крім того, тривалий час в рамках забезпечення позову було накладено арешт на юридично оформлених на ім`я ОСОБА_2 вантажних та легкових автомобілів, автопричепів в загальній кількості 46 штук через ініціювання ОСОБА_1 розгляду справи про поділ майна подружжя, що обмежило у здійсненні господарської діяльності. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зазначеному позивачкою розмірі, та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 3 000 грн щомісячно до досягнення повноліття дитиною.

Рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року позовну заяву задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 14 травня 2024 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дрогобецька Т.Ю. звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 грн щомісячно, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 – адвоката Дрогобецьку Т.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, та представника ОСОБА_2 – адвоката Нікішева О.В., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За нормами частин 1 та 2 ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 14 січня 2016 року, який було зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис №07.

Від шлюбу мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим Котовським міськрайонний відділом державної реєстрації атів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 22.07.2016, актовий запис №309, який проживає з позивачем, що не заперечується сторонами.

Крім того, ОСОБА_2 виховує ще одного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якого є ОСОБА_6 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження НОМЕР_2 виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про що складено актовий запис №264 від 13.11.2024.

Сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач виховує самостійно, так як матір дитини ОСОБА_6 була позбавлена батьківських прав, що підтверджується рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2024, справа №505/4415/24.

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період: з січня 2023 року по січень 2024 рік ОСОБА_2 нараховані доходи в розмірі 8 537 072,28 грн. За період з лютого 2024 по грудень 2024 року інформація про доходи відсутня.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період: 3 квартал 2023 року по 4 квартал 2023 року ОСОБА_1 станом на 09.05.2024 сума нарахованого доходу складає 257 885 грн.

Також встановлено, що в Подільському районному суді Одеської області на розгляді перебуває цивільна справа №505/2729/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на майно, а саме: автомобілі вантажні та легкові, автопричепи, в кількості 46 штук, які юридично оформлені на ім`я ОСОБА_2 ; майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та два парковочних місця АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках в АТ «Державний ощадний банк України», які відкриті на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок дитячого центру розвитку та дозвілля «Діти Квіти» від 17.07.2024 та від 06.09.2024, ОСОБА_2 на постійній основі на протязі 2023-2024 років приводив та записував свого сина ОСОБА_7 в дитячий центр розвитку та дозвілля « ОСОБА_8 » та оплачував всі розважальні заходи, вечірки, майстер класи, заняття, а з 22.02.2024 дитячий центр розвитку та дозвілля «Діти Квіти» не відвідував.

Дитина сторін у справі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно займався у відділенні футболу в період з 01.10.2023 по 31.05.2024, що підтверджується довідкою КНП «Спортивний клуб «Подільськ» за №260 від 18.07.2024, заявою директору КНП «Спортивний клуб «Подільськ» з підписом батька дитини, згодою на збір персональних даних щодо дитини від 25.09.2023 з підписом батька дитини, особистою карткою спортсмена КНП «СК «Подільськ».

Відповідно до письмового пояснення засновника футбольного клубу ОСОБА_9 від 19.08.2024, ОСОБА_1 як матір вихованця ОСОБА_3 повністю замається спортивним вихованням сина (купує всі необхідні приладдя) оплачує щомісячні батьківські збори, їздить з дитиною на змагання, приводить та забирає з тренувань.

Рішенням Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області за №278 від 15.09.2022 організовано безкоштовне харчування в закладах загальної середньої освіти Подільської міської ради Подільського району Одеської області з 01.09.2022 по 31.12.2022, учнів 1-4 класів із розрахунку 27 гривень на одну дитину в день.

З договору позики від 11.01.2022, розписки від 11.01.2022 та декларації ОСОБА_4 від 31.01.2024, вбачається, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_4 12 000 000,00 грн, які зобов`язався йому повернути в доларовому еквіваленті 436 522,37 доларів США.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно з подальшою індексацією аліментів відповідно до закону, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано суду доказів на підтвердження необхідності саме вказаного нею розміру аліментів для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в її матеріальному утриманні.

З урахуванням обставин справи, враховуючи вік дитини, її потреби та враховуючи, що відповідач має на своєму повному утриманні молодшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має особисті боргові зобов`язання в розмірі 12 000 000 грн, добровільно матеріально допомагає старшому сину, перебуває у працездатному віці та батьки зобов`язані у рівній мірі забезпечувати дитину усім необхідним, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати позивачці аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 5 000 грн щомісячно, що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром аліментів з урахуванням встановлених обставин даної справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд перевіривши доводи позивачки та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів з відповідача на утримання спільної дитини в розмірі 5 000 грн щомісячно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що відповідач є заможною людиною та він має змогу сплачувати аліменти на спільну дитину в розмірі 30 000 гривень щомісячно, розмір аліментів, який був визначений судом першої інстанції є необґрунтованим та не враховує потреби дитини в теперішній умовах.

Щодо даних тверджень апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1-2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частина 1-2 статті 141 СК України).

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина 1-3 статті 6 СК України).

Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України.

Згідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частини 1-2 статті 183 СК України).

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина 1 статті 184 СК України).

Отже, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом статей 13, 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дітей, що власне відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, згідно із частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В свою чергу, в силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд виходить із безумовного права дітей на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналізуючи зазначені норми закону, апеляційний суд виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я.

Цей мінімум стягується з батьків навіть при наявності доходу лише в межах державних соціальних гарантій, призначених батькам (пенсій, допомог тощо) і не є достатнім для задоволення потреб дитини, тому при наявності більших доходів у батьків, відповідно і аліменти повинні визначатися у більшому розмірі від мінімальної межі.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітніх дітей, суд враховує стан здоров`я позивачки та відповідача платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір аліментів на одну дитину.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції правильно встановив та врахував обставини визначені в статті 182 СК України, прожитковий мінімум на дитину, вік дитини, її потреби, перебуванні на утриманні відповідача молодшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , особисті боргові зобов`язання відповідача в розмірі 12 000 000 грн, рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини, а тому дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно з подальшою індексацією аліментів, що забезпечуватиме необхідний та достатній рівень гармонійного розвитку дитини і такий розмір аліментів буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром аліментів з урахуванням встановлених обставин даної справи.

Безпідставним є посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено фінансову спроможність відповідача, що призвело до необґрунтованого заниження розміру аліментів, з огляду на наступне.

Утримання дітей є спільним обов`язком обох батьків – як матері, так і батька, – незалежно від того, чи вони перебувають у шлюбі, розлучені або проживають окремо. Такий обов`язок прямо передбачений статтею 180 СК України.

Законодавство не ставить виконання цього обов`язку в залежність від працевлаштування чи рівня доходу одного з батьків. Наявність чи відсутність офіційного працевлаштування не звільняє іншого з батьків від участі в утриманні дитини. Жодна зі сторін не може бути повністю усунута від виконання своїх батьківських обов`язків лише через формальні або суб`єктивні обставини, зокрема такі як фінансова скрута, часткова зайнятість чи посилання на неофіційний дохід іншого з батьків.

Навпаки, кожен із батьків має здійснювати посильний внесок у виховання, розвиток і забезпечення гідних умов життя дитини. Це відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

Отже, спроба перекласти весь тягар утримання дітей на одного з батьків, апелюючи до суб`єктивної оцінки рівня його доходу, є необґрунтованою та не відповідає нормам чинного законодавства України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наявних в матеріалах справи колегія суддів зазначає, що позивачка ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, те що вона витрачає на утримання спільного сина сторін 60 000 гривень щомісячно, та такий розмір утримання є необхідним з урахуванням віку дитини.

З огляду на викладене, доводи позивачки про недостатність визначеного судом розміру аліментів є припущенням, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивачки, та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого та висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи наведені в апеляційній скарзі були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дрогобецька Тетяна Юріївна залишити без задоволення.

Рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 21 квітня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда