Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №484/5018/25 — Миколаївський апеляційний суд

24.04.26

33/812/179/26

Справа № 484/5018/25

Провадження № 33/812/179/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участі захисника Погрібної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану захисником – адвокатом Погрібною Тетяною Сергіївною - про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

28 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. - звернулася з апеляційною скаргою разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2025 року, посилаючись на поважність причин його пропуску. На обґрунтування вказаного клопотання зазначала, що вперше апеляційну скаргу на оскаржувану постанову було подано 06 листопада 2025 року, з незначним пропуском строку, який був пов`язаний з процесуальною помилкою попереднього захисника, яка не залежала від волі ОСОБА_1 . Водночас визначальною та об`єктивною причиною пропуску строку є проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України. Так, ОСОБА_1 проходить військову службу з 18.05.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 , згідно з довідкою №135/294 від 27.03.2026 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 , апелянт виконує бойові (службові) завдання з 25 листопада 2025 року по сьогоднішній день у позиційному районі розосередження сил та засобів військової частини НОМЕР_2 . Особливості проходження військової служби в умовах дії воєнного стану передбачають суттєві обмеження щодо свободи пересування військовослужбовців та можливості самостійно розпоряджатися своїм часом. Відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконувати накази командирів, перебувати у визначеному районі виконання завдань та не має права самовільно залишати місце служби. За таких умов ОСОБА_1 був об`єктивно позбавлений можливості: особисто контролювати процесуальні строки; своєчасно координувати дії захисника; належним чином організувати підготовку та подання апеляційної скарги. Крім того захисник Погрібна Т.С. вказує, що сплата ОСОБА_1 передбаченого оскаржуваною постановою штрафу була вимушеним заходом, спрямованим на уникнення негативних наслідків примусового виконання постанови, та не свідчить про визнання ним вини чи відмову від права на її оскарження.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. - підтримала доводи і вимоги заяви.

Згідно положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення оскаржувана постанова судді винесена 27 жовтня 2025 року.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови.

Останнім днем подачі апеляційної скарги є 05 листопада 2025 року.

Апеляційна скарга на постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 27 жовтня 2025 року була подана 28 березня 2026 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП.

Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник Погрібна Т.С. посилається на процесуальну помилку попереднього захисника, яка, звернувшись вперше з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження в один день, не заявила клопотання про його поновлення, а також проходження ОСОБА_1 військової служби в умовах воєнного стану.

Між тим у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови не зазначені обставини, які б об`єктивно свідчили про пропуск цього строку з поважної причини.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута судом 27 жовтня 2025 року за участю ОСОБА_1 та його захисника Бабкової О.С. та в цей же день ними була отримана копія оскаржуваної постанови під розписку (а.с. 35).

06 листопада 2025 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Бабкова О.С. - подала апеляційну скаргу. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року апеляційна скарга була повернута в зв`язку з тим, що вона подана після закінчення встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на оскарження постанови та відсутнє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Копію вказаної постанови захисник Бабкова О.С. отримала 24 листопада 2025 року (а.с. 63).

23 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. - повторно звернулася з апеляційною скаргою. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року апеляційна скарга була повернута в зв`язку з тим, що не було додано витяг з договору про надання правової допомоги на підтвердження її повноважень.

03 березня 2026 року захисник Погрібна Т.С. знову звернулася з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 березня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу повернуто апелянту.

28 березня 2026 року захисник Погрібна Т.С. знову звернулася з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд звертає увагу, що під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Посилання в апеляційній скарзі захисника Погрібної Т.С. на те, що десятиденний строк на апеляційне оскарження пропущено через процесуальну помилку попереднього захисника - адвоката Бабкової О.С. - не свідчить про те, що строк на оскарження було пропущено з поважних причин, враховуючи дату подання апеляційної скарги другим захисником ОСОБА_1 - адвоката Погрібної Т.С.

Крім того, вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (позивача), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для позивача. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків. Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22 зазначав, що суди не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

В матеріалах справи немає письмової заяви ОСОБА_1 чи адвоката Бабкової О.С. про припинення останньою представництва його інтересів. Більш того, отримавши 24 листопада 2025 року постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги, адвокат Бабкова О.С. зверталася 05 грудня 2025 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з заявою про долучення квитанції про сплату накладеного оскаржуваною постановою суду штрафу та судового збору ОСОБА_1 , що дає підстави вважати, що договірні відносини між ОСОБА_1 та його захисником були чинними на час подання відповідної заяви до суду.

Сам факт укладання договору про надання правової допомоги між адвокатом Погрібною Т.С. та ОСОБА_1 тільки 21.01.2026 року, тобто поза строком апеляційного оскарження, та подача нею повторної апеляційної скарги лише 23 лютого 2026 року за наявності в матеріалах справи даних про те, що ОСОБА_1 та його захисник Бабкова С.О. брали участь у розгляді справи судом, були обізнані з постановленим рішенням, отримали 27 жовтня 2025 року його копію, не може свідчити про поважність причин пропуску строку передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Верховний Суд у постановах від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19, від 04.03.2021 у справі № 160/2538/19 та від 18.08.2025 у справі № 560/12965/24 зазначив, що не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги.

Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Попереднє звернення з апеляційною скаргою та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право скаржнику у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості дізнатися про стан відомого йому судового провадження та в найкоротший термін після повернення первинної апеляційної скарги, без зволікань звернутися до апеляційного суду із апеляційною скаргою, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте не навів обґрунтованих доводів щодо наявності поважних причин, з яких відбулося таке зволікання.

Не може бути поважною причиною для поновлення відповідного процесуального строку і посилання захисника Погрібної Т.С. на факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі.

Лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду. За відсутності належних документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв`язку між пропуском строку звернення до суду і несенням особою військової служби, вказана особою причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990/98/25, постанову Верховного Суду від 09 березня 2026 року у справі №460/9170/24)

Так, додані до апеляційної скарги довідки про проходження ОСОБА_1 військової служби з 18 травня 2023 року у військовій частині НОМЕР_1 , а з 21 червня 2023 року по теперішній час - у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого механіка акумуляторника відділення технічного обслуговування та ремонту взводу забезпечення військової частини, та про виконання з 25 листопада 2025 року службових завдань у позиційному районі розосередження сил та засобів військової частини НОМЕР_2 - не підтверджують факт безперервного виконання бойових завдань в зоні проведення бойових дій в період з 27 жовтня 2025 року до 28 березня 2026 року, які б фактично унеможливлювали реалізацію особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, свого права на оскарження постанови суду першої інстанції. До того ж під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вже був призваний та проходив військову службу, проте приймав безпосередню участь в судовому засіданні 27 жовтня 2025 року разом з захисником ОСОБА_2 , вчиняв дії щодо виконання цієї постанови суду, сплативши 05 грудня 2025 року штраф у відділенні АТ «Ощадбанк» в м. Первомайськ, а отже не був позбавлений можливості реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення в межах строку на апеляційне оскарження.

Слід звернути увагу на те, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Вказана позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі №580/1225/20.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03) ЄСПЛ вказав «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (Заява N 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, який починається з дня її винесення, а наведені у клопотанні причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови суду не свідчать про їх поважність, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту, оскільки вона подана після закінчення встановленого законом строку на апеляційне о скарження і у поновленні цього строку відмовлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Коломієць В.В.