Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №489/8724/25 — Миколаївський апеляційний суд

24.04.26

22-ц/812/963/26

Провадження №22-ц/812/963/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/8724/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3 ,

на заочне рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Костюченком Г.С., 26 листопада 2025 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення 26 листопада 2025 року,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 03 грудня 2011 року по 26 травня 2017 року. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилась донька – ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

З 18 лютого 2019 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби. Згідно розрахунку, здійсненого державним виконавцем відповідач має заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 серпня 2025 року у розмірі 19316 грн 25 коп. В рамках виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_2 отримує заробітну плату/дохід у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивачка зазначала, що розмір аліментів, визначений заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року, є недостатнім для утримання дитини, оскільки дитина з кожним роком потребує більше коштів для забезпечення та цей розмір не дозволяє їй забезпечити належне матеріальне утримання дитини та її нормальний фізіологічний розвиток.

Посилаючись на зазначене, відсутність у відповідача інших дітей, наявність у ОСОБА_2 доходу у військовій частині та наявність у нього можливості надавати дитині матеріальну допомогу у розмірі, більшому, ніж 1500 грн місяць, просила змінити спосіб стягнення аліментів на утримання доньки з 1500 грн на частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2025 року позов задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Відкликано виконавчий лист, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва, на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року у цивільній справі 490/3105/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежів за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2026 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2025 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 06 серпня 2025 року ОСОБА_2 створив нову родину, а саме – уклав шлюб з ОСОБА_9 , яка перебуває на 30 тижні вагітності. На момент розгляду справи судом першої інстанції, відповідач мав на утриманні дружину ОСОБА_9 , що є тією обставиною, яка мала бути досліджена та врахована судом. Однак, судом першої інстанції при визначенні питання щодо стягнення аліментів та його розміру не було з`ясовано наявності на утриманні у платника аліментів дружини, яка перебуває у декретній відпустці.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачки – ОСОБА_10 , посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги зазначала, що відповідачем не доведено своєї неспроможності сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачкою. Відповідач є здоровою людиною, значно покращив свій матеріальний стан, оскільки перебуває на службі в ЗСУ і має постійний дохід, має у власності квартиру та транспортний засіб NISSAN X-TRAIL.

Представник відповідача подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Ще раз звертала увагу на наявність у відповідача на утриманні вагітної дружини, яка перебуває у декретній відпустці. Зазначала, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких розміру аліментів, які стягуються з відповідача недостатньо для утримання доньки, враховуючи той факт, що утримання дитини є обов`язком обох батьків.

Крім того, вказувала, що позивачка не позбавлена права звернутись з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, якщо такі існують та такі витрати позивачка несе самостійно.

Відповідно до положень ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи у спорах , зокрема, про зміну способу стягнення аліментів, а обставин, які викликали б необхідність розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін не вбачається, то справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із наявності у ОСОБА_1 права вимагати зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, та наявності для цього підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, у частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/19.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 182 СК України (при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Звертаючись з даним позовом про зміну способу та розміру стягнення аліментів, позивачка посилалась на збільшення витрат на утримання дитини у порівнянні із розміром цих витрат станом на час ухвалення заочного рішення Центральним районним судом м. Миколаєва рішення від 10 грудня 2018 року.

Враховуючи призначення та мету аліментів на утримання дитини, виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Конвенції про права дитини, Конституції України, СК України, ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що існують підстави для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на утримання сина сторін, оскільки раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини, а тому наведені позивачкою обставини, враховуючи інтереси дитини, є істотними та впливають на визначення розміру аліментів.

Також апеляційний суд бере до уваги, що з часу присудження аліментів, які були визначені рішенням суду у твердій грошовій сумі, через значні інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим раніше визначений розмір аліментів не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини.

Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема на утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини, є загальновідомими, підтверджується встановленням різного розміру прожиткового мінімуму на дитину в залежності від її віку, та не потребують доказування.

За такого апеляційний суд погоджується з тим, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку доньки сторін, а тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про зміну способу їх стягнення.

З огляду на викладене, з урахуванням конкретних обставин справи, зважаючи на те, що платник аліментів є працездатною особою, а, отже, здатною забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і малолітньої дитини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що визначення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З огляду на встановлені обставини та надані сторонами докази апеляційний суд вважає, що при вирішенні цього спору суд першої інстанції правильно врахував усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів та спосіб їх стягнення, а також обґрунтовано виходив з якнайкращого забезпечення інтересів та потреб дитини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не навела та не довела існування обставин для зміни розміру аліментів, зокрема зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них або дитини - є безпідставними, оскільки закон передбачає можливість такої зміни і з іншими обставини, що мають істотне значення для визначення їх розміру.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції наявності на утриманні у відповідача вагітної дружини ОСОБА_11 .

Так, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 Верховний Суд зазначав, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Отже, викладені висновки Верховного Суду зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Крім того, надані відповідачем медичні документи щодо вагітності дружини ОСОБА_11 датуються 02 лютого 2026 року та об`єктивно не могли бути враховані судом першої інстанції під час ухвалення рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.