Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №450/4877/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/4877/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3733/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: служба у справах дітей Пустомитівської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про розірвання шлюбу і встановлення факту одноосібного виховання та утримання дітей батьком,

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просили: розірвати шлюб, укладений між ними 16.09.2015 року, зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №512, та встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявленої вимоги про розірвання шлюбу, покликалися на те, що фактично стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинилися, вони мають різні погляди на життя, розбіжність в характерах, окремо проживають та припинили вести спільне господарство, відтак, спільно бажають припинити шлюб.

Вказували, що в добровільному порядку уклали нотаріально посвідчений «Договір про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей» №2842 від 10.10.2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є.

Вимогу заяви про встановлення факту одноосібного виховання і утримання дітей батьком мотивували тим, що встановлення вказаного факту необхідне заявнику ОСОБА_1 для застосування п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме для можливості реалізації права на звільнення з військової служби у зв`язку із обставиною самостійного виховання і утримання ним дітей.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року заяву повернуто заявникам.

Ухвалу суду оскаржили заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просять її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що позиція суду першої інстанції в частині вимоги про встановлення факту одноосібного виховання та утримання дітей батьком, не узгоджується з нормами цивільного процесуального законодавства та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24, відповідно до якої, факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Додають, що за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Вказують, що спір між батьками дітей – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виховання та утримання дітей відсутній, що підтверджується нотаріально посвідченим «Договором про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей» №2842 від 10.10.2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є.

Наголошують, що для забезпечення недопущення порушення прав та законних інтересів дітей, до справи було залучено, як заінтересовану особу, службу у справах дітей Пустомитівської міської ради.

Звертають увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність при вирішенні питання про відкриття провадження з`ясувати відсутність чи наявність спору саме між батьками дитини, а не робити висновок на цьому етапі про наявність чи відсутність спору у контексті потенційного порушення прав дітей.

Висновки про наявність чи відсутність спору про право у світлі ймовірного порушення прав дітей є передчасними при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей, відповідні обставини підлягають встановленню у ході судового розгляду.

Отже, вимога заявників про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком – ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку окремого провадження, відтак, правила об`єднання позовних вимог порушені не були. Тому, вимога про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, так і вимога про встановлення факту самостійного виховання і утримання дітей батьком можуть бути розглянуті судом у порядку окремого провадження.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 02.04.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно частини 3 статті 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Частиною 1, 3 статті 109 СК України передбачено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК України) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок,

що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,

зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є спільна заява подружжя про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком; до заяви долучено «Договір про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей» №2842 від 10 жовтня 2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є.

Заявлена вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, пов`язана з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ОСОБА_1 певного соціально-правового статусу – батька, який самостійно виховує та утримує дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник посилався на пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на момент подання заяви – 20.10.2025 року), відповідно до якого, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, зокрема, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», статті 17 Закону України «Про оборону України».

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом рф, який триває.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Водночас, статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, серед іншого, у разі самостійного виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років.

Згідно підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на час звернення до суду зі заявою – 20.10.2025 року), під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24 наголошує, що диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та інше.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву на підставі п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України, покликався на те, що вимога про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя у відповідності до ч.3 ст.293 ЦПК України може бути розглянута в порядку окремого провадження, однак, факт самостійного виховання і утримання дітей батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, відтак, заявниками порушено правила об`єднання заявлених вимог. Наголошував, що факт самостійного виховання та утримання дітей не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду вимоги заявників про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження, однак, висновки суду про розгляд вимоги про встановлення факту самостійного виховання і утримання дітей батьком в порядку позовного провадження є помилковими, оскільки вони суперечать нормі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, чинній на момент вирішення судом питання щодо відкриття провадження у справі), яка передбачає, що під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які, зокрема, самостійно виховують та утримують дітей віком до 18 років за рішенням суду.

Окрім того, на стадії відкриття провадження, без установлення всіх обставин, які мають значення для справи, у суду не було достатніх підстав для висновку про наявність спору про право.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють вирішення даного питання, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 квітня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич