Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №444/4284/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/4284/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р. Б.

Провадження № 22-ц/811/3891/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – служба у справах дітей Рава-Руської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком,

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просив встановити факт самостійного виховання ним малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявленої вимоги покликався на те, що встановлення факту самостійного виховання дитини батьком має юридичне значення, оскільки це надасть заявнику можливість оформити документи для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки ним, перетину кордону без документального оформлення згоди матері, а також надасть змогу заявнику реалізувати свої права як особи, яка самостійно виховує дитину, зокрема, але не виключно, прав передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалу суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що факт самостійного виховання доньки батьком йому необхідно встановити для оформлення документів на отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки ним, а також для реалізації ним прав, передбачених законодавством, як особи, яка самостійно виховує дитину, зокрема, але не виключно, прав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», i для можливості перетину кордону в разі необхідності.

Наголошує, що спору з матір`ю ОСОБА_3 щодо проживання доньки в м. Рава-Руська та перебування дитини на його вихованні немає, про що долучається відповідна заява.

Додає, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту і такий не пов`язаний з вирішенням спору про право, тому встановлення його іншим шляхом неможливе.

Зазначає, що встановлення даного юридичного факту, як підстави для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби, здійснюється безпосередньо судом.

Наголошує на правовому висновку Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24, відповідно до якого, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 02.04.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року

у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок,

що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,

зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є заява про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ОСОБА_1 певного соціально-правового статусу – батька, який самостійно виховує доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник посилався на пункт 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент подання заяви – 23.10.2025 року), відповідно до якого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом рф, який триває.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено перелік умов, за яких військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент подання заяви – 23.10.2025 року), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24 наголошує, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та інше.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, покликався на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки вони суперечать нормі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній на момент вирішення судом питання щодо відкриття провадження у справі), яка передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, які, зокрема, самостійно виховують та утримують дітей віком до 18 років за рішенням суду.

Окрім того, на стадії відкриття провадження, без установлення всіх обставин, які мають значення для справи, у суду не було достатніх підстав для висновку про наявність спору про право.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють вирішення даного питання, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 квітня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич