Додаткове рішення від 26 березня 2026 р. у справі №464/2572/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/2572/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-з/811/34/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Додаткова ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, третя особа – ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 у користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в розмірі 50000 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1275 грн.

23.02.2026 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 подав заяву про стягнення судових витрат, яка по суті є заявою про ухвалення додаткового рішення.

В заяві просив стягнути з відповідача на його (позивача) користь витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, виходячи з вартості однієї години послуг – 3000 грн., в розмірі 30000 грн., з яких: 3000 грн. – за аналіз рішення суду першої інстанції, законодавства та судової практики, що регулює спірні правовідносини; 6000 грн. – за розроблення правової позиції та стратегії ведення справи в суді апеляційної інстанції; 12000 грн. – за підготовку, оформлення та подання апеляційної скарги з додатками; 9000 грн. – за представництво в суді, участь в судових засіданнях, подання процесуальних документів і надання усних пояснень.

На підтвердження понесених витрат, окрім тих документів, які подавались разом із апеляційною скаргою (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги у Львівському апеляційному суді адвокатом Гіщинським І.Ю.), до заяви долучено додаток №7 до договору про надання правничої допомоги від 08.04.2025 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 23.02.2026 року.

26.02.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000 грн., вважаючи заявлений позивачем розмір таких витрат необґрунтовано завищеним і неспівмірним, оскільки справа не є складною та об`ємною, не потребує дослідження великої кількості доказів, а судова практика з аналогічних справ є сталою, кількість виготовлених адвокатом документів не значна.

Окрім того, звертає увагу, що послуги, які вказані в акті виконаних робіт, дублюють одна одну, апеляційна скарга фактично повторює аргументи позовної заяви, а загальна тривалість судових засідань в апеляційному суді становила близько 25 хв.

Відповідач вважає, що визначена стороною позивача вартість наданих послуг є прямим порушенням критерію реальності та розумності адвокатських витрат.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.3 ст.270 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 27.03.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України, судове рішення щодо вирішення питання про судові витрати ухвалюється судом без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й те, що в апеляційній скарзі та заяві від 07.08.2025 року, поданій разом із апеляційною скаргою, позивач (представник позивача) зробив відповідну заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу і докази на підтвердження понесених витрат подав протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, заява позивача підлягає вирішенню апеляційним судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

Колегія суддів вважає розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи і описаних в акті про надані послуги, завищеним, зокрема, в частині вартості підготовки апеляційної скарги на рішення, оскільки така підготовка охоплює аналіз рішення суду першої інстанції, законодавства та судової практики, а правова позиція сторони в даній справі на стадії апеляційного розгляду є вже сформованою, відтак, підстав для висновку про складнощі у підготовці адвокатом апеляційної скарги немає, тому, ураховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача й участь адвоката лише у двох судових засіданнях апеляційного суду, а також визнання стороною відповідача суми на відшкодування витрат – 3000 грн., саме в такому розмірі понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

На переконання колегії суддів, за встановлених і наведених вище обставин, такий розмір буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.

Керуючись ст.ст.137, 141, 270, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

прийняти додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови. Повний текст додаткової постанови складений 27 березня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич