Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №447/263/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/263/24 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/811/850/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, у розмірі 100 000, 00 грн.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 100 000, 00 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про виправлення описки в судовому рішенні, в якій просив виправити описку у рішенні Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/263/24, виклавши абзац резолютивної частини щодо судових витрат у такій редакції: «Судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем ОСОБА_2 , компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Заява мотивована тим, що судом невірно викладено текст рішення суду, а саме зазначено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у справі № 447/263/24, однак вирішено стягнути з нього в користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн 00 коп. Вважає, що судом помилково покладено на нього витрати на правову допомогу, незважаючи на те, що він є особою, яка звільнена від їх сплати, у зв`язку з чим просить виправити допущені очевидну описки (технічну помилку), яка суперечать імперативним нормам процесуального права.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки заявлені вимоги фактично зводяться до зміни змісту судового рішення, а не до усунення технічної помилки, яка відсутня в тексті судового рішення, заява не підлягає задоволенню.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2026 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року, постановити у справі нову ухвалу про виправлення описки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, судові витрати відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, належить віднести на рахунок держави, а не стягувати такі з позивача на користь відповідача, адже в задоволенні позову було відмовлено, а провадження в іншій частині позовних вимог було закрито у зв`язку з відмовою від них. Враховуючи наведене, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення допущено технічну описку в цій частині, адже помилково стягнути такі витрати з позивача на користь відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі №300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року в справі № 818/2/14 зазначив, що арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри; випадкова перестановка цифр; спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю.

В той же час, не є арифметичною помилкою, а отже, і не може бути виправлена в порядку, передбаченому зазначеним процесуальним механізмом, застосування неправильних методик підрахунку або покладення в основу розрахунку невірних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте, якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Оскільки звертаючись до місцевого суду із заявою про виправлення очевидної описки (технічної помилки), заявник мав на меті змінити зміст судового рішення, яке набрало законної сили, та висновки суду щодо вирішення питання розподілу судових розміру, а саме стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не відповідає положенням статті 269 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову в задоволенні заяви.

Відтак, доводи апеляційної скарги, які є ідентичними доводам заяви про виправлення описки, колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскаржену ухвалу належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що ухвалу суду слід залишити без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич