Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №461/6261/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6261/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/4193/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кусого Андрія Васильовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року в складі судді Волоско І.Р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У серпні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:

- за Кредитним договором №8398298 в розмірі 72900,00 грн, з яких 27000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 32400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 13500,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами;

- за Кредитним договором №00-9994046 в розмірі 13279,20 грн., з яких: 6600,00 грн. – залишок по тілу кредиту, 3929,20 грн. – залишок по відсотках, 2750, 00 грн. – штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8398298. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 Кредитного договору.

06 червня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений Договір факторингу №06062025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні його права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 06.06.2025 до Договору факторингу №06062023 від 06.06.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 72900,00 грн., з яких 27000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 32400,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 13500,00 грн. – сума заборгованості за пенею.

Також, 01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії № 00-9994046, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії, на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

19 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно із реєстром боржників від 19 березня 2025 року до договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13279,20 грн, з яких: 6600,00 грн. – залишок по тілу кредиту, 3929,20 грн. – залишок по відсоткам, 2750,00 грн. – штрафні санкції згідно умов договору.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Позивача вказував, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювались нарахування жодних штрафних санкцій.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 86179 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3028 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Кусий А.В., вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що позивачем не доведено факту виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладення договору кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , не доведено факту перерахування коштів відповідачу, не надано доказів відкриття банківського рахунку, справа не містить доказів належності відповідачу кредитної картки, складений позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості. У зв`язку з ненаданням належних розрахунків позивачем неможливо перевірити строки нарахування процентів, які б відповідали строкам кредитування. Вказує, що належними доказами, які підтверджують заборгованість за укладеними кредитними договорами є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Окрім того, зазначає, що має пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з 21.05.2023 року він перебував на військовій службі, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 25.03.2024 року. Після звільнення із служби ОСОБА_1 і далі став на захист держави, уклавши контракт добровольця ТРО. Вказує, що про даний факт повідомляв ТОВ «Авентус Україна» 19.11.2024, проте даний факт залишився без реагування.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Зокрема врахував, що між первісними кредиторами та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Однак, відповідач порушив умови договорів, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір №8398298 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Договір підписаний електронним підписом позичальника (А.4511), що відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у т.ч. й на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись цих правил (п.п.9.8. договору).

За цим договором кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем з метою отримання кредиту (п.п.2.1. п.2 договору).

Згідно п. 1.3 сума кредиту складає 27000,00 грн. Строк кредиту: 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п. 1.4).

За змістом п. 1.5.1 Стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Згідно із п. 1.5.2 Договору знижена процента ставка 0,93% в день застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 18.11.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить коши у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

06 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №06062023, відповідно до якого право вимоги заборгованості до боржника переходить до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно із актом прийому-передачі Реєстру Боржників №1 за договором факторингу №06062023 від 06.06.2025, за вказаним договором факторингу передано та відповідно прийнято реєстр боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №06062023 від 06.06.2025 до вищевказаного договору, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8398298 на загальну суму боргу 72900,00 грн. з яких: 27000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 32400,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 13500,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №8398298 у ОСОБА_1 існує заборгованість в сумі 72900,00 грн. з яких: 27000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 32400,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 13500,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Крім цього, 01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9994046, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.2. договору кредитної лінії №00-9994046 від 01.10.2024 року передбачено, що сума ліміту кредитної лінії складає 5500 грн., тип кредиту кредитна лінія (безвідклична), цільове призначення споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.3 договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 26 вересня 2025 року.

Згідно з п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка складає 0.94 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1100,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах визначених пунктом 3.5 цього договору.

Нарахування процентів здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п. 3.1).

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу (п. 6.4 ).

19 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, за умовами якого ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати грошові кошти, а ТОВ «Макс Кредит» відступити право грошової вимоги за укладеними договорами згідно з реєстром боржників в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року підтверджується, що ТОВ «Макс Кредит» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників.

Згідно із витягом з реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-9994045 від 01.10.2024 року в сумі 10529 грн. 20 коп, без урахування штрафних санкцій, з яких залишок по тілу кредиту 6600,00 грн., залишок по відсотках – 3929,20 грн, штрафні санкції згідно умов договору – 2750,00 грн.

Платіжною інструкцією № 22588 від 28 березня 2025 року підтверджується, що за відступлення права вимоги за договором факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «Макс Кредит» 988491.81 грн.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, зі системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, договори з відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договорів встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, електрону адресу, номер телефону, реквізити банківської платіжної карти, які є ідентичними у всіх укладених договорах.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позик, після чого позикодавці надіслали ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договорів позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням кредитних договорів ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредитних коштів за кожним із них, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцями у встановленій законом формі про всі істотні умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення ним послідовних дій щодо надання персональних даних для оформлення зазначених правочинів, зокрема номера телефону та / або адреси електронної пошти для отримання одноразових ідентифікаторів, вказані договори не були б укладені.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про укладеність договорів з відповідачем є правильними, доводи в апелянта в цій частині правильності висновків не спростовують.

У матеріалах справи наявні докази, які свідчать про переказ коштів у розмірах, що узгоджені між сторонами під час укладення договорів.

У свою чергу ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитних договорів. Банківських виписок по рахунках про рух коштів у період часу укладення кредитних договорів, для спростування факту перерахування та отримання ним кредитних коштів, також надано було.

Будь яких доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на веб-сайті позикодавців, належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та / або електронної пошти, які використовувались при укладенні договорів, іншій особі ніж відповідачу, а також як укладення самих договорів, так і отримання ним коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

За змістом ч.1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази про передачу позивачу права вимоги за договорами кредиту по позичальнику ОСОБА_1 , додатки до договору про відступлення прав вимоги містять інформацію про кредитні договори, за яким передається право вимоги, дані про особу-боржника, суму заборгованості та інші необхідні відомостей для такого виду договорів, такі є належними та допустимим доказами по справі на підтвердження права звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» із позовними вимогами до ОСОБА_1 .

Доказів того, що договори факторингу №06062025 від 06.06.2025 та № 19032025-МВ/ЄАПБ від 19.03.2025, укладені між ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Макс Кредит» з ТОВ «ФК «ЄАПБ» визнані недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув статус нового кредитора за договором №8398298 від 19.10.2024 про надання споживчого кредиту та Договору кредитної лінії №00-9994046 від 01.10.2024 року.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами є правильним.

З вимог позивача вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитними договорами відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за договорами кредиту.

Встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду з цією заявою, відповідач ОСОБА_1 не погашав заборгованість за кредитними договорами, така заборгованість є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Таким чином, матеріалами справи стверджується та не спростовано відповідачем, що його заборгованість за тілом кредиту: за договором №8398298 від 19.10.2024 року становить 27000,00 грн.; за договором кредитної лінії №00-9994046 від 01.10.2024 становить 6600,00 грн., з яких 5500,00 грн. – основна сума кредиту та 1100,00 грн. – комісія за надання кредиту.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів.

Враховуючи те, що за умовами вищезазначених договорів відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним боргом на підставі вищезазначених договорів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Як передбачено у п.1.4. Договору №8398298 від 19.10.2024, укладеного позичальником з ТОВ «Авентус Україна», кредит надається на 360 днів, тобто до 14 жовтня 2025 року.

Нарахування відсотків за Договором №8398298 від 19.10.2024 здійснювалося первісним кредитором в період з 19.10.2024 по 16.02.2025 за ставкою, передбаченою в п. 1.5.1 (1,00% в день).

Як передбачено п.1.3. Договору №00-9994046 від 01.10.2024, укладеного позичальником з ТОВ «Макс Кредит», кредит надається на 360 днів, тобто до 26 вересня 2025 року.

Нарахування відсотків за Договором №00-9994046 від 01.10.2024 здійснювалося первісним кредитором в період з 01.10.2024 по 15.12.2024 за ставкою, передбаченою в п. 1.5.1 (0,94% в день), що стверджується детальним розрахунком заборгованості.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитниим коштами за вищезазначеними кредитними договорами, розмір яких не спростовано в апеляційній інстанції.

Перевіряючи доводи апелянта про те, що він має пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому він звільнений від сплати відсотків пені та штрафу, оскільки з 21.05.2023 року він перебував на військовій службі, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 25.03.2024 року, а після звільнення із служби ОСОБА_1 і далі став на захист держави, уклавши контракт добровольця ТРО, то колегія суддів виходить з такого.

Як зазначалось вище договори №8398298 та №00-9994046 укладені 19.10.2024 та 01.10.2024 відповідно, строком на 360 днів. Нарахування відсотків Договором №8398298 від 19.10.2024 здійснювалося первісним кредитором в період з 19.10.2024 по 16.02.2025, за Договором №00-9994046 від 01.10.2024 - в період з 01.10.2024 по 15.12.2024.

Згідно із п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-цта від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.

ОСОБА_1 на підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до апеляційної скарги надав такі документи: військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 11.05.2023 року, згідно записів в якому він 21.05.2023 року прийняв присягу у військовій частині НОМЕР_3 , посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 25.03.2024 року, посвідчення добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_5 із строком дії з 30.12.2023 по 29.12.2026 року, довідку добровольчого формування № НОМЕР_6 «ЛЕВ» Львівської міської територіальної громади від 01.09.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 з 21.07.2025 року по даний час є членом добровольчого формування № НОМЕР_6 Львівської міської територіальної громади при в/ч НОМЕР_7 та контракт добровольця територіальної оборони, укладений з добровольчим формуванням № НОМЕР_6 Львівської міської територіальної громади, який набрав чинності з 21.07.2025 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.

У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, відтак відповідач був об`єктивно обмежений у можливості подати вказані вище докази, оскільки поштовий конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви повернувся на адресу суду із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання»

Колегія суддів враховує, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 прагне скористатися своїми правами, зокрема, реалізувати право на судовий захист у вигляді подання заперечень щодо позовних вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить висновку про можливість прийняття нових доказів.

Проаналізувавши надані апелянтом докази, судова колегія доходить висновку, що прийнявши 21.05.2023 року присягу в в/ч НОМЕР_3 , відповідач фактично став військовослужбовцем.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить висновку про наявність у позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім цього, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з вищенаведеного підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів та неустойки за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором №8398298 від 19.10.2024, відповідно в сумі 32400 грн. та 13500,00 грн., а також за кредитним договором №00-9994046 від 01.10.2024 процентів в сумі 3929,20 грн. та неустойки в сумі 2750,00 відсутні, у зв`язку з чим заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, пенею і штрафами за кредитним договором №8398298 від 19.10.2024 в сумі 45900,00 грн. та кредитним договором №00-9994046 від 01.10.2024 в сумі 6679,20 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, що тягне за собою зміну рішення суду в частині загального розміру заборгованості за вказаними кредитними договорами, стягнутого судом, а саме зменшення суми заборгованості до 33600 грн. 00 коп.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 1180 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2216 грн. 00 коп., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1036 грн. 00 коп. різниці судового збору.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кусого Андрія Васильовича задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, пенею і штрафами за кредитним договором №8398298 від 19.10.2024 в сумі 45900,00 грн. та №00-9994046 від 01.10.2024 в сумі 6679,20 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні таких позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року в частині загального розміру заборгованості за кредитними договорами №8398298 від 19.10.2024 та №00-9994046 від 01.10.2024 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з 86179,20 грн. до 33600 (тридцять три тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3028 грн. судового збору – скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 1036 (одна тисяча тридцять шість) гривень 00 копійок судового збору за розгляд справи в сулах першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк