Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №466/10192/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/10192/24 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/4186/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду м. Львова цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Цокало Тетяни Михайлівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року в складі судді Федорової О.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У жовтні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №888735326 в розмірі 12164 грн. 28 коп, з яких 5000,00 грн. – сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту), 7164,28 грн. – заборгованість по відсотках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 березня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №888735326.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №888735326.

03 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14195,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 9195,00 грн. - заборгованість по відсоткам.

За умовами Договору факторингу Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

06 травня 2022 року з відповідача на користь позивача було стягнуто грошові кошти в розмірі 2030,72 грн для погашення існуючої заборгованості.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме 28.05.2020 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №888735326 в розмірі 12164 грн. 28 коп, з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 7164,28 грн. - заборгованість по відсоткам. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором №88735326 в розмірі 12164,28 грн, з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 7164,28 грн. - заборгованість по відсоткам.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені позивачем судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати, пов`язані з витребовуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1514,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Цокало Тетяни Михайлівни про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду в загальному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_2 , апеляційну скаргу в інтересах якого подала адвокат Цокало Т.М., вважає, що під час розгляду справи судом були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, судом неправильно встановлено обставини, що мають значення для справ, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, що призвело до неправильного визначення правовідносин.

В обґрунтування вимог скарги покликається на те, що 19.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №888735326, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4 цього Договору. Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору. 09.05.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №888735326 від 19.03.2019, відповідно до якої Товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 10545,00 грн. на 28 календарних днів. Загальна сума заборгованості є фіксованою, а будь-які нарахування по договору призупиняються.

Таким чином, визначивши розмір заборгованості, сторона відповідача вважає, що заявлений до стягнення розмір заборгованості за відсотками в сумі 7164,28 грн. є безпідставним, оскільки такі відсотки нараховані після спливу визначеного договором строку дії договору. Відповідач визнає розмір заборгованості за відсотками в сумі 5545,00 грн, у зв`язку з чим просить рішення суду в частині розміру заборгованості за відсотками змінити, зменшивши такий розмір заборгованості з 7164,28 грн. до 5545,00 грн, і як наслідок зменшити загальний розмір заборгованості з 12164,28 грн. до 10545,00 грн. Просить також змінити рішення суду в частині стягнення судового збору, зменшивши його розмір пропорційно до задоволених вимог, вирішити питання судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з такого.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Зокрема врахував, що між первісним кредитором та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Однак, відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 888735326, в електронній формі, за яким товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно із п. 1,4 цього Договору.

Згідно пункту 1.2, 1.3 договору строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору. З врахування положень п. 1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 620,50% річних. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

У п. 4.3 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 (за понадстрокове користування кредитом) після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Додатковою угодою до Договору №888735326 від 19.03.2019 сторони дійшли згоди про те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору №888735326 від 19.03.2019 та зверненням позичальника, Товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 10545,00 грн. на 28 днів (п.1). Загальна сума заборгованості є фіксованою, а будь-які нарахування до Договору призупиняється (п.2). Натомість позичальник сплачує Товариству вказану заборгованість частками не менше 25% від її загальної суми за погодженим між сторонами графіком (п.3). Пунктом 5 додаткової угоди визначено, що при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості, визначеного п. 3 цієї Додаткової угоди, дана Додаткова угода втрачає чинність, а договір продовжує діяти без урахування її умов.

Також, судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01.

03 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20190103, за умовами якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 2.2. Договору факторингу Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

За змістом п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.

Згідно із витягом з Реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020 до Договору факторингу №20190103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14195,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту); 9195,00 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно із наданим розрахунком заборгованості, 06.05.2022 року відповідач сплатив на користь ТОВ "ФК"ЄАПБ'' кошти в розмірі 22030, 72 грн для погашення існуючої заборгованості за відсотками.

Відтак, розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором №848960072 становить №88735326 в розмірі 12164,28 грн, з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 7164,28 грн. - заборгованість по відсоткам.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» свої доводи зводить до того, що набуло прав грошової вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором вказаним у Реєстрі боржників, просить позовні вимоги задовольнити.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (с. 6 , ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, зі системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі №234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, договір з відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, електрону адресу, номер телефону.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах.

Отже підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредитних коштів, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення ним послідовних дій щодо надання персональних даних для оформлення зазначених правочинів, зокрема номера телефону та / або адреси електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, вказаний договір не був б укладений.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про укладеність договору з відповідачем є правильними.

У свою чергу, ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

За змістом ч.1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази про передачу позивачу права вимоги за договором кредиту щодо позичальника ОСОБА_1 , у додатках до договору факторингу міститься інформація про кредитний договір, за яким передається право вимоги, дані про особу боржника, суму заборгованості та інші необхідні відомостей для такого виду договорів, такі докази є належними та допустимим по справі на підтвердження права звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» із позовними вимогами до ОСОБА_1 .

Доказів того, що договори факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019 та №20190103 від 03.01.2019, укладені між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому з ТОВ «ФК «ЄАПБ» визнані недійсними, суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статус нового кредитора за договором №888735326 від 19.03.2019.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами є правильним.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не нараховувало жодних сум заборгованості за кредитним договором відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за договором кредиту.

Встановлено, що після отримання права вимоги, а саме 06.05.2022 ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 2030 грн. 72 коп., які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Враховуючи те, що за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним боргом в сумі 5000,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, визначивши їх розмір в сумі 7164 грн. 28 коп.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Як зазначалося вище, сторони в договорі №888735326 від 19.03.2019 узгодили про нарахування процентів за користування кредитними коштами (п. 1.4) та про нарахування процентів, нарахованих після закінчення строку дії цього Договору, що є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (п.4.3).

Позивач у своїй позовній заяві посилався на стягнення усіх складових грошової заборгованості.

З матеріалів справи встановлено, що строк договору №888735326 становить 30 днів, відтак кредит надавався позичальнику на 30 днів. Згідно із графіком розрахунків, який є невід`ємною його частиною, відсотки за користування кредитними коштами становлять 2550,00 грн., виходячи із погодженої між сторонами відсоткової ставки 1,70% в день.

Подальше нарахування відсотків здійснювалось первинним кредитором згідно із п. 4.2, 4.3 договору, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано, а зважаючи на часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх стягнення в судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що він визнає заборгованість за відсотками в сумі 5545,00 грн, яка є незмінною з моменту укладення додаткової угоди від 09.05.2019 до Договору №888735326 від 19.03.2019, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вказана угода втратила чинність, оскільки позичальником було порушено графік сплати заборгованості, визначений у п. 3 цієї додаткової угоди. Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним умов додаткової угоди від 09.05.2019 року до Договору №888735326 від 19.03.2019 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки з розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором, вбачається, що відповідач не сплатив суми боргу.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, а саме витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 1514,00 гривень, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів про понесення позивачем таких витрат, а тому такі не підлягали стягненню.

За таких обставин, судове рішення в означеній частині не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні таких витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга хоча і задоволена частково, однак судове рішення по суті спору залишене без змін, а відтак підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 1514 гривень 00 копійок скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні такої вимоги відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк