Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №127/8193/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/8193/26

Провадження № 33/801/425/2026

Категорія: 192

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тишківський С. Л.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, зокрема, ст. 256 КУпАП, оскільки з нього неможливо встановити дату і час вчинення правопорушення, місце вчинення та його суть, тобто не розкрита об`єктивна сторона правопорушення. Акт фактичної перевірки не є беззаперечним доказом його вини та не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Факт отримання ним, як менеджером ТОВ «Автокредит плюс», готівкових коштів у розмірі 9000 гривень не є документально підтвердженим. Відсутність фіксації передачі та наявності готівкових коштів у відповідному розділі акту, який судом покладено в основу доказової бази, спростовує факт проведення розрахункової операції, як такої. Легковий автомобіль Volkswagen Tiguan не належить ТОВ «Автокредит плюс» на праві власності, а на автомобільному майданчику за місцем проведення фактичної перевірки він знаходився на підставі договору відповідального зберігання майна, що виключає можливість його реалізації безпосередньо товариством. Суд повинен був пересвідчитись, що до його посадових обов`язків належить здійснення тих чи інших функцій, зокрема, приймання платежів при продажу товарів від імені товариства, проведення розрахункових операцій на повну суму покупки, видача розрахункових документів, тощо. Вказане призвело до хибних висновків про порушення ним вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У судове засідання, призначена на 23 квітня 2026 року, ОСОБА_1 та адвокат Долідзе А.О. не з`явилися.

16 квітня 2026 року від адвоката Долідзе А.О. надійшло клопотання, в якому вона просить відкласти судове засідання, призначене на 23 квітня 2026 року, на іншу дату у зв`язку з перебуванням у відпустці в період з 20 квітня 2026 року по 30 квітня 2026 року.

До вказаного клопотання додано посадковий документ на ім`я ОСОБА_2 від 20 квітня 2026 року.

У ч. 6 ст. 294 КУпАП зазначено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення вказаного клопотання відстані, оскільки доказів перебування ОСОБА_2 у відпустці до клопотання не додано.

Наданий заявником документ (квиток) від 20 квітня 2026 року не свідчить про неможливість її участі у судовому засіданні 23 квітня 2026 року, зважаючи на задоволення її клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог статті 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.

За змістом ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Відповідно до протоколу №144 про адміністративне правопорушення, складеного 17 лютого 2026 року головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Таранюк О.В., за фактом фактичної перевірки ТОВ «Автокредит плюс» встановлено, що менеджер даного товариства ОСОБА_1 вчинив порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не створення та не видача відповідних розрахункових документів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Вказано, що порушення мало місце 17 лютого 2026 року в с. Бохоники, Гніванське шосе, 1-й провулок. (а.с.1)

Частиною першою статті 155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

При цьому, диспозиція ч.1 ст.155-1 КУпАП є бланкетною та вимагає при формулюванні суті правопорушення посилання на нормативно-правовий акт, який регулює порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

З огляду на приписи ст. 86 ПК України, одним із належних та допустимих доказів, що може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є відповідний акт, складений та підписаний посадовими особами контролюючого органу та платниками податків.

Вказана стаття визначає, що акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано Акт фактичної перевірки від 20 лютого 2026 року.

За змістом вказаного акту, на автомобільному майданчику «Planetavto», що розташований за адресою: 1-й провулок Гніванського шосе, м. Вінниця, здійснює господарську діяльність ТОВ «Автокредит плюс». При продажу легкового автомобіля Volkswagen Tiguan 2014, номер шасі НОМЕР_1 , надано готівковий авансовий платіж на суму 9 000 грн. Дану розрахункову працівником (менеджером) ТОВ «Автокредит плюс», особою, що здійснювала розрахункову операцію ОСОБА_1 не проведено через РРО/ПРРО відповідний розрахунковий документ, встановленої форми та змісту на суму проведеної операції, не створено та не видано/не надіслано. ТОВ «Автокредит плюс» в особі директора ОСОБА_3 не забезпечено можливість здійснення безготівкових розрахунків за продаж товарів, послуг, термінал відсутній, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №894 (пункт 2.2.20 акту).

Акт перевірки тільки фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлення можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь яких дій.

Апеляційний суд зауважує, що вказаний акт складено через три дні після складення протоколу про адміністративне правопорушення – 20 лютого 2026 року.

Тобто вказаний акт не міг лягти в основу протоколу про адміністративне правопорушення №144 від 17 лютого 2026 року

У протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не розкрито суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема не зазначено підстави створення відповідного розрахункового документа та кому і в результаті якої розрахункової операції він мав бути виданий. Натомість, протокол містить лише загальне посилання на норму закону.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в податкових органах, а також процедуру складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляду справ про адміністративні правопорушення податковими органами, ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення, а також забезпечення належного розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення визначений Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02 липня 2016 року №566, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року за №1046/29176.

За змістом пунктів 3, 4 Інструкції, посадові особи податкових органів при виявленні адміністративного правопорушення складають протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП.

У протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено (пункт 6 Інструкції).

У пунктах 15, 16 розділу ІІ цієї Інструкції зазначено, що до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений протокол надсилається органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох днів з дня його реєстрації. До протоколу додаються інші матеріали справи, які є в наявності в податкових органах та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

У роз`ясненнях, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 червня 1992 року № 8 зазначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення судді зобов`язані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений відносно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним доказом на підтвердження наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, дослідивши які можна було б перевірити встановлені судом першої інстанції обставини щодо здійснення ОСОБА_1 розрахункової операції на суму 9 000 гривень та його повноважень на здійснення розрахункових операцій.

А відтак, висновки суду першої інстанції зроблені на припущеннях.

Крім того суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 має «статус загального суб`єкта адміністративної відповідальності за ст. 155-1 КУпАП – особи, яка здійснила розрахункову операцію», а тому підлягає відповідальності за вказаною статтею.

Частина перша статті 155-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що тягнене за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту оскаржуваної постанови суду слідує, що суд першої інстанції застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному в межах санкції статті, як для «загального суб`єкта адміністративної відповідальності – особи, яка здійснила розрахункову операцію, громадянина».

Разом з тим, санкція цієї статті передбачає різні види стягнення для осіб, які здійснюють розрахункові операції, та для посадових осіб.

Що саме суд першої інстанції вкладає в поняття загальний суб`єкт адміністративної відповідальності – особа, яка здійснила розрахункову операцію, у постанові судом не розкрито.

За змістом ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», порушення вимог якої ставиться в провину ОСОБА_1 , вказана стаття стосується суб`єкта господарювання.

За змістом статті 3 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», суб`єктами господарювання є:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відтак, суд не перевірив, чи є ОСОБА_1 суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому заслуговують на увагу.

Виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом, який допустив порушення порядку проведення розрахунків, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало