Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №133/3901/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3901/25

Провадження № 22-ц/801/750/2026

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 рокуСправа № 133/3901/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Акціонерне товариство «Українська Залізниця»

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.01.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплати одноразової матеріальної допомоги,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплати одноразової матеріальної допомоги. Вказувала, що наказом №16/ос від 27.05.2024 року її було звільнено на пенсію з посади «комірник» АТ «Українська Залізниця» регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання. В зв`язку із звільненням їй було призначено: виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків; виплати передбачені колективним договором (додаткова матеріальна допомога) в розмірі 5 середньомісячних заробітків, (стаж роботи в галузі 40 років 07 місяців 17 днів); виплати, передбачені колективним договором згідно п. 3.9. з змінами та доповненнями до колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Козятинської дистанції електропостачання на 2001-2005 р.р., та пролонговано на 2006-2024 р.р. у вигляді 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік. Належну виплату вказаної матеріальної допомоги на оздоровлення здійснити після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Станом на дату звернення з позовом (15.10.2025 року) вищезазначені виплати не проводилися. Також не проводилась виплата згідно п. 3.16 колективного договору : « Працівникам дистанції електропостачання за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку вплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

У відповіді на адвокатський запит АТ «Українська Залізниця» заначила, що згідно рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р. протокол №Ц-54/31 Ком.т. та листа від 25.03.2022 № ЦЦУП – 10/195, нею призупинено ряд виплат працівникам, передбачених колективними договорами структурних (виробничих) підрозділів товариства, зокрема і матеріальної допомоги на оздоровлення; виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки ОСОБА_1 буде здійснена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», про що зазначено у наказі про припинення трудового договору від 27.05.2024 року №16/ос. На момент звільнення та станом на поточну дату, відповідного рішення не прийнято.

Посилаючись на те, невиплата відповідачем всіх належних їй сум при звільненні та рішення правління відповідача про їх призупинення, порушує вимоги чинного законодавства України та її права , просила суд стягнути вказані виплати на її користь .а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 19.01.2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця», на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків 46830 грн. 75 коп.; додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків 46830 грн. 75 коп.; матеріальну допомогу на оздоровлення: в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022 рік 14886 грн., в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік 16104 грн., в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік 18168 грн.; грошову винагороду в розмірі посадового окладу 8025 грн. 46 коп. згідно п. 3.16 Колективного договору; середній заробіток в розмірі 56196 грн. 96 коп. за шість місяців. Також судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн та судовий збір на користь Держави в розмірі 3028 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Українська Залізниця» просить вищезазначене рішення скасувати, через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позову відмовити. Зазначило, що суд не врахував того, що матеріальні виплати хоча й, захищені державною гарантією, проте такі виплати не входять до структури заробітної плати, а залежать від самого результату роботи. Суд неправильно застосував положення норм про державні гарантії, оскільки працівники АТ «Укрзалізниця» законодавством не включені до переліку осіб, яким передбачена матеріальна допомога на оздоровлення. Окрім того, суд не врахував, що зупинення виплат матеріальної допомоги зумовлені форс-мажорними обставинами та не повинні бути передбачені колективним договором, через що правлінням АТ «Укрзалізниця» окремо було прийнято рішення від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т. ) про призупинення вищезазначених витрат. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то має бути доведена вина роботодавця, якої в даному випадку немає, оскільки призупинення виплат відбулося на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця», що є законним. Окрім того, ОСОБА_1 подала позов з пропуском позовної давності, а тому її вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів ,вивчивши матеріали справи , рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 ЗУ «Про колективні договори і угоди`зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» з 19.10.1983 року по 05.06.2024 року ,тобто 40 років 07 місяців та 17 днів, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .(а.с.8-9)

Наказом виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання регіональної філії «Південно-західна» залізниця» АТ «Українська Залізниця» №16/ос від 27.05.2024 року прийнято рішення звільнити 05.06.2024 ОСОБА_1 року на пенсію з посади комірника виробничого підрозділу Козятинської дистанції електропостачання регіональної філії «Південно-західна» залізниця» АТ «Українська Залізниця» .Компенсувати кошти за невикористані 68 днів відпусток. Виплатити :

одноразову матеріальну допомогу згідно розділу 6 п. 6.10. колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Козятинської дистанції електропостачання на 2001 – 2005 р.р., та пролонгованого на 2006 – 2024 р.р., в розмірі 5 середньомісячних заробітків;

виплати, передбачені колективним договором (додаткова матеріальна допомога) згідно розділу 6 п.6.10. колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Козятинської дистанції електропостачання на 2001-2005 р.р., та пролонговано на 2006-2024 р.р. в розмірі 5 середньомісячних заробітків, (стаж роботи в галузі 40 років 07 місяців 17 днів);

виплати, передбачені колективним договором згідно п. 3.9. з змінами та доповненнями до колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Козятинської дистанції електропостачання на 2001-2005 р.р., та пролонгованого на 2006-2024 р.р. Належну виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснити після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік.(а.с.10)

При звільненні позивачки на її користь необхідно було сплатити: одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків 46830 грн. 75 коп. (розділ 6 п.6.10 колективного договору в зв`язку з виходом на пенсію ) ; додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків - 46830 грн. 75 коп. ( розділ 6 п.6.10 кол. договору за безперервний стаж більш ніж 40 років) ; матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022 рік - 14886 грн., в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік - 16104 грн., в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік - 18168 грн.; грошову винагороду в розмірі посадового окладу - 8025 грн. 46 коп. (п. 3.16 колективного договору за бездоганну працю і в зв`язку з ювілеєм - досягненням пенсійного віку) .

Вказані суми відповідачем не оспорюються, оскільки вони фактично зазначені самим відповідачем в листах на ім`я позивача, які досліджені судом. Спростувань даних розрахунків суду не надано, а тому суд з ними погоджується.

Станом на час звернення ОСОБА_1 із позовом (15.10.2025 року) зазначені виплати їй не проведені ,як і виплата згідно п. 3.16 колективного договору : «Працівникам дистанції електропостачання за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку вплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

Змін до колективного договору у 2022-2024 роках стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення не вносилося.

Протоколом профспілки залізничників і транспортних будівельників України Козятинської дистанції електропостачання від 18.12.24 року строк дії чинного колективного договору був продовжений на 2025 рік.

Листом – відповіддю від 28.08.2025 регіональна філія АТ «Українська залізниця» р. повідомила представника позивачки про те, що згідно рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р. протокол №Ц-54/31 Ком.т. та листа від 25.03.2022 № ЦЦУП – 10/195, призупинено ряд виплат працівникам, передбачених колективними договорами структурних (виробничих) підрозділів товариства, зокрема, і матеріальної допомоги на оздоровлення. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки ОСОБА_1 буде здійснена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалазниця», про що зазначено у наказі про припинення трудового договору від 27.05.2024 року №16/ос. На момент звільнення та станом на поточну дату, відповідного рішення не прийнято. Також, відповідно до протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025р № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи в зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.(а.с.12)

З довідки ВП «Козятинська дистанція електропостачання»№306 від 26.08.2025 року вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 9366 ,16 грн. , а її середньоденна - 429 грн. 05 коп.(а.с.11)

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів внесення змін до колективного договору щодо призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги. Правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, наказу про звільнення не вносилося. Відтак , наявне порушення відповідачем права позивача на отримання належних йому при звільненні сум матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки належних сум при звільненні, у строки, зазначені в ст. 117 КЗпП України. Вказані порушення тягнуть за собою передбачену статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді необхідності виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, включаючи суми матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення.

Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та практику Верховного Суду ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги що суд не врахував того, що матеріальні виплати хоча й, захищені державною гарантією, проте такі виплати не входять до структури заробітної плати, а тому не підлягають стягненню в даному випадку, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/14 дійшла висновку , що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).\

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно п.1.3.Інструкції зі статистики заробітної плати ,затвердженої наказом Держкомстату України N 5від 13.01.2004 ,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, фонд оплати праці складається з : фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати ; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно п.2.3 Інструкції до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що згідно цієї інструкції входять до фонду оплати праці ,відносяться винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать, винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); одноразові заохочення, не пов`язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам`ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);грошова винагорода за сумлінну безперервну працю і зразкове виконання трудових обов`язків; матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до п.3.9 Розділу 3 Колективного договору «Оплата праці» (зі змінами, внесеними протоколом №2 від 20.12.2021р.) працівникам дистанції, які безперервно пропрацювали у виробничому підрозділі Козятинська дистанція електропостачання не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених Законом на перше січня звітного року.

Згідно з п. 6.10. Розділу 6 «Соціальні гарантії , пільги та компенсації» зі змінами, внесеними протоколом №4 від 03.10.2008 р. при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років – 1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років – 2 середньомісячні заробітки, від 10 до 15 років 3 середньомісячні заробітки, більше 15 років – 5 середньомісячних заробітків. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ( за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок понад 35років – 5 середньомісячних заробітків. (а.с.59)

Враховуючи вищенаведене, під «належними звільненому працівникові сумами» слід розуміти всі виплати, на які працівник має право станом на день звільнення відповідно до умов колективного договору та державних гарантій. Крім того, згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, фонд оплати праці охоплює не лише основну та додаткову заробітну плату, а й інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких, зокрема, належать премії, винагороди, одноразові заохочення та матеріальна допомога.

Отже, доводи апелянта про те, що одноразова матеріальна допомога, додаткова матеріальна допомога, матеріальна допомога на оздоровлення та грошова винагорода з нагоди ювілею досягнення пенсійного віку не підлягають стягненню, оскільки ніякого відношення до оплати праці не мають є помилковими, оскільки Інструкція зі статистики заробітної плати відносить їх до таких, що фінансуються із фонду заробітної плати ,а тому такі виплати входять до складу належних працівникові сум і підлягають виплаті при звільненні відповідно до вимог законодавства та колективного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення відповідачем виплат матеріальної допомоги позивачу зумовлено форс-мажорними обставинами – військовою агресією росії , в зв`язку з чим правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення від 14.03.2022 року про призупинення вищезазначених витрат ( протокол №Ц-54/31 Ком.т. ) ,а тому положення колективного договору щодо цих виплат не діють , є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.14/1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, тощо.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.02.71, військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» є форс мажорними обставинами (обставини непереборної сили).

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)»

Сам по собі факт запровадження воєнного стану та наявність обставин військової агресії не звільняє АТ «Укрзалізниця» від виконання грошових зобов`язань і не є безумовною підставою для невиконання умов колективного договору. Форс-мажорні обставини мають преюдиційне значення лише за умови доведення їх безпосереднього впливу на можливість виконання конкретного зобов`язання. Обов`язок доведення такого впливу покладається на сторону, яка посилається на форс-мажор. АТ «Укрзалізниця» не надано належних і допустимих доказів того, що саме внаслідок зазначених обставин стало об`єктивно неможливим здійснення виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1 ..

Окрім того , загальновідомими фактами є те, що АТ «Укрзалізниця» не припиняло своєї господарської діяльності, продовжує здійснювати перевезення, отримує доходи та фінансування, у тому числі, з державного бюджету. Такі обставини свідчать про наявність у відповідача реальної можливості виконувати свої грошові зобов`язання перед працівниками, зокрема і ОСОБА_1 . Також загальновідомими є факти нарахування і виплати менеджерам і керівному складу АТ «Укрзалізниця» значних за розмірами заробітних плат і премій , тоді як зазначені форс мажорні обставини , як причини невиплати позивачу передбачених колективним договором коштів , не можуть діяти вибірково і позбавляти виплат, що свідчить не про наявність об`єктивної неможливості виконання зобов`язань, а про свідоме управлінське рішення щодо такого невикористання коштів. Така поведінка не може вважатися наслідком дії непереборної сили та має ознаки порушення прав ОСОБА_1 ..

Крім того, посилання АТ «Укрзалізниця» на те, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат коштів було прийнято на підставі ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є безпідставним з огляду на таке.

Відповідний ЗУ№ 2136-ІХ був прийнятий Верховною Радою України 15.03.2022 року і він набрав чинності лише 24.03.2022 року. Водночас ,спірне рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат було ухвалене 14.03.2022 року, тобто ,до моменту набрання зазначеним законом чинності.

Згідно ст. 58 Конституції України, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, на момент прийняття АТ «Укрзалізниця» рішення від 14.03.2022 року положення ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ще не діяли та не могли бути застосовані як правова підстава для обмеження чи призупинення виплат, передбачених колективним договором.

Щодо застосування положень колективного договору, то статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 ЗУ "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.1.5 Колективного договору, укладеного між адміністрацією структурного (виробничого) підрозділу Козятинська дистанція електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та комітетом профспілки Козятинської дистанції електропостачання державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2025 роки із змінами та доповненнями, в період дії колективного договору адміністрація не вносить у свою політику зміни, які суперечать умовам даного договору і погіршують становище трудящих відповідно до чинного законодавства.(а.с.24-39)

Згідно з п. 1.4. Колективного договору, сторони, що підписали договір, не можуть на період його дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п.1.9. Колективного договору, за спільною домовленістю сторін в колективний договір можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим колективним договором.

Відповідно до п.3.9 (зі змінами, внесеними протоколом №2 від 20.12.2021р.) розділу 3 Колективного договору «Оплата праці», працівникам дистанції, які безперервно пропрацювали у виробничому підрозділі Козятинська дистанція електропостачання не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених Законом на перше січня звітного року.

Згідно з п. 6.10. колективного договору , розділу 6 «Соціальні гарантії , пільги та компенсації» зі змінами, внесеними протоколом №4 від 03.10.2008 р. (а.с.59) «При звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років – 1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років – 2 середньомісячні заробітки, від 10 до 15 років 3 середньомісячні заробітки, більше 15 років – 5 середньомісячних заробітків. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ( за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок понад 35років – 5 середньомісячних заробітків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність у відповідача правових підстав для призупинення виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком , оскільки відповідачем не надано належних доказів того, що до колективного договору вносилися зміни про призупинення вищезазначених виплат.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 ЗУ "Про колективні договори і угоди" про те, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали, то для того щоб призупинити виплати передбачені колективним договором, спершу потрібно внести зміни до нього.

Як вбачається з матеріалів справи ,до колективного договору у 2022-2024 роках стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат не вносилося. Протоколом профспілки залізничників і транспортних будівельників України Козятинської дистанції електропостачання від 18.12.24 року строк дії чинного колективного договору був продовжений на 2025 рік. Враховуючи викладене і те, що зміни у положення колективного договору не вносилися , то згідно п.п. 1.4, 1.9, 3.9, 3.16, 6.10 цього договору ОСОБА_1 має право на виплату одноразової та додаткової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків що складає 46 830,75 грн та 46 830, 75 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення: в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022рік 14886 грн., в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік 16104 грн., в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік 18168 грн.; грошову винагороду в розмірі посадового окладу 8025 грн. 46 коп. згідно п. 3.16 Колективного договору.

Окрім того, наказом виробничого підрозділу Козятинська дистанція електропостачання регіональної філії «Південно-західна» залізниця» АТ «Українська Залізниця» №16/ос від 27.05.2024 року виплата вказаних коштів ,крім допомоги на оздоровлення ,була передбачена , тобто, видаючи такий наказ, відповідач визнав право ОСОБА_1 на частину з них.

Враховуючи вищенаведене, доводи про відсутність у невиплатах вини роботодавця є необгрунтованими і безпідставними. Роботодавець при звільненні працівника повинен був виплатити всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, в день звільнення. Тому, враховуючи положення ст.ст. 116-117 КЗпП України суд вірно встановивши не проведення зі звільненою ОСОБА_1 повного розрахунку, застосував передбачену ст. 117 КЗпП України відповідальність і дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 її середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи дані довідки чиєї № 306 від 26.08.2025 р. середньоденний заробіток позивача складає 429, 05 грн., число робочих днів, з дня затримки розрахунку при звільненні – 130 днів, а тому до стягнення за вказаний період підлягає середній заробіток за шість місяців, з 27.05.2024 р. (131 робочих днів) в сумі 56196, 96 грн.

Безпідставними являються і доводи апеляційної скарги про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 дійшла висновку , що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать,а в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

У рішенні Конституційного Суду у справі № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст.1,12 ЗУ «Про оплату праці» і роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Оскільки матеріалами справи підтверджено здійснення неповного розрахунку з позивачем за виплатами ,що входять в структуру заробітної плати ,підстави для застосування позовної давності до даних вимог відсутні, а тому колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги правового значення не мають, та правильність висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Вагомих доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права ,а тому підлягає залишенню без змін.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

Постановив: :

Апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.01.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В.П. Рибчинський